БПП рано поховали
Парламентську фракцію БПП залишив ще один депутат – Єгор Фірсов. Своє рішення політик пояснив популярними сьогодні в Україні "антикорупційними" аргументами, якими минулого тижня вже оперував екс-міністр фінансів Айварас Абромавічус. Звичайно, втрата одного депутата для такої великої фракції, як БПП, не є критичною. Але одна справа, коли з команди йдуть мажоритарники і зовсім інша, коли демарші влаштовують депутати, отримавши свої мандати, як Фірсов, за списком партії. Адже догляд кожного такого кадру б'є по авторитету політичної сили. І щоб не допустити серйозних електоральних втрат, керівництву БПП доведеться вигадати ефективний і відносно безболісний спосіб контролю своїх депутатів.
Фірсов не перший депутат зі списку партії, який залишив фракцію БПП. В кінці грудня минулого року з президентської партії зі скандалом вийшов Микола Томенко. І ще тоді "ДС" писала, що це може стати небезпечним прецедентом. Адже, так чи інакше, кожен депутат, який пройшов до парламенту за списком певної партії, має перед нею певні зобов'язання. Серед іншого, це і дотримання внутрішньої дисципліни. При цьому, ніхто не говорить, що члени фракції не можуть висловлювати своє невдоволення тими чи іншими рішеннями керівництва. Що, власне, ми і чуємо регулярно від багатьох представників БПП "Солідарності". Причому, така поведінка, а його в цілому можна охарактеризувати поняттям "внутрішня опозиція", є більш ефективним і менш болючим для конкретної політичної сили.
Чого не можна сказати про демаршах депутатів, які вирішили покинути рідну фракцію. Тим більше, якщо при цьому вони заявляють, що в керівництві - "корупціонери". В таких випадках завжди хочеться задати депутату резонне питання: чому ви взагалі йшли на вибори з цією командою? Відповідь навряд чи буде оригінальним і, швидше за все, ми почуємо спіч про те, що політик турбується про інтереси виборців тощо. Хоча логічніше було б депутату разом із заявою про вихід з фракції і склав свій мандат.
Втім, такий вчинок, як показує історія вітчизняного парламентаризму, є винятком, але ніяк не правилом. Крім того, у разі Єгора Фірсова необхідно відзначити, що цього народного обранця пов'язують з колишнім головою СБУ Валентином Наливайченком. За даними "ДС", він нібито готує до запуску свій політичний проект. Якщо це правда, то рішення Фірсова виглядає цілком закономірним. До того ж, коли говорити про законодавчу "цінності" цього депутата для БПД, то вона, на жаль, невелика. За півтора року жоден проект авторства цього народного обранця так і не був прийнятий. Втім, і цього завжди можна знайти пояснення.
За словами Єгора Фірсова, він далеко не останній у списку депутатів БПП, хто може незабаром покинути фракцію. Хоча, насправді, таких кадрів там одиниці – це, ймовірно, представники неформального об'єднання "Єврооптимісти", які називають себе також "антикорупційної платформою". Нагадаємо, що в цю групу, серед інших, входять депутати-списочники Сергій Лещенко, Мустафа Найєм та Світлана Заліщук. Можна припустити, що вони заявлять про свій вихід з БПП "Солідарності". Але навряд чи це позначиться на цілісності фракції, яка складається сьогодні з 136 депутатів. По-перше, тому що президентська партія залишається лідером електоральних симпатій українців. По-друге, глава держави Петро Порошенко раніше самий впливовий політик в країні. І поки зберігається такий стан речей – переважна маса депутатів президентської фракції буде працювати в рамках цього об'єднання.
Але це не означає, що керівництво БПП не має реагувати на демарші окремих депутатів. І така реакція повинна була відбутися ще в випадку з Миколою Томенко. Складно припустити, які інструменти впливу у таких випадках найбільш ефективними: масований інформаційний тиск на депутата з пропозицією скласти мандат, удосконалення інституту імперативного мандату, який в Україні існує лише номінально, або інші методи. Але якісь дії слід робити обов'язково. Інакше, виходи з фракції, нехай і не в масовому порядку, але будуть повторюватися. Тим більше, що це вигідно іншим учасникам коаліції, зацікавлених у якнайшвидшому проведенні дострокових виборів.
Важливість прийняття запобіжних заходів для збереження цілісності фракції БПП доводить і сумний досвід "Нашої України", эволюционировавшей пізніше в НУНС. Парламентські фракції цих партій, як і вони самі, трималися на плаву поки авторитет президента – їх неформального лідера (Віктора Ющенка) зберігався на відносно високому рівні. Але як тільки вплив глави держави починав падати, розвалювалися і парламентські представництва його політичної сили. Аналогічний приклад – досвід об'єднання "За Єду", неформальним лідером якої виступав другий президент України Леонід Кучма. Фракція залишалася цілісним утворенням в Раді, поки Леонід Данилович зберігав вплив на ключові процеси в державі і готував основу для походу на третій президентський термін. Але, як тільки стало зрозуміло, що він поступається своє крісло наступнику Віктору Януковичу, фракція "За Єду" почала швидко розсипатися.
Щоб уникнути долі цих структур, керівництву БПП доведеться реагувати на відцентрові процеси. Тому що бездіяльність у даному випадку грає тільки на руку тим, хто намагається підірвати фракцію зсередини.
