Гібридний антисемітизм. Чому "Дорогожичі" не варто перейменовувати в "Бабин яр"
Звернення громадської організації Меморіальний центр Голокосту "Бабин яр" про перейменування київської станції метро було публічно озвучено і направлено на ім'я київського міського голови Віталія Кличка якось несподівано і без очевидної на те причини. Здавалося б, станція метро "Дорогожичі" функціонує вже 20 років, і раптом 11 лютого 2020-го в столиці заговорили про можливе перейменування. Однак, якщо придивитися до ситуації уважніше, то виявляється, що є і привід і причина ініціювати перейменування саме зараз.
Справа в тому, що Меморіальний центр голокосту "Бабин Яр" - організація, яка фінансується, крім іншого, бізнесменами Михайлом Фрідманом і Павлом Фуксом, у яких крім серйозних активів в Росії до недавнього часу були і російські паспорти. До того ж не так давно директором Українського інституту національної пам'яті був призначений Антон Дробович, в минулому - керівник освітніх програм "Бабиного яру". Як бачимо, для успішного перейменування саме зараз все склалося дуже добре. У цьому році в Росії будуть святкувати головне свято п'ятирічки - 75-річчя "Великої Перемоги", і перейменування в Києві виявилося б до цієї круглої дати дуже до речі, особливо в контексті можливих компромісів по Донбасу" і плавного зближення нинішньої української влади з "русским миром". А наявність в українському Інституті національної пам'яті заінтересованої особи у вигляді Дробовича дає ініціаторам перейменування впевненість у підтримці від "профільного" в цьому питанні органу влади.
Своє бажання бачити на карті столиці станцію метро "Бабин яр" у меморіалі пояснили досить передбачувано. Мовляв, "такий крок стане даниною пам'яті і поваги до героїзму всіх жертв Бабиного Яру, а також всіх постраждалих від цієї страшної трагедії". За словами генерального директора Меморіального центру Макса Яковера, в СРСР "згадки про ці події зазнавали утисків і замовчувалися", але сучасна Україна встала на шлях демократичного і європейського розвитку. "Саме тому, використовуючи найкращий світовий досвід комеморации, необхідно покласти край ганебній практиці забуття", - підсумував він, а як додатково мотивує аргументу пообіцяв, що "Благодійний фонд також готовий покрити фінансування всіх заходів і робіт, які необхідно буде здійснити у зв'язку з перейменуванням станції метро "Дорогожичі".
Здавалося б, ідея увічнення пам'яті жертв одного з найжахливіших злочинів в історії людства благородна і чиста, але кияни чомусь сприйняли її з серйозною долею скепсису. В інтернеті з'явилися хохмочки "Шановні пасажири, наступна станція "Бабин яр" - кінцева", "Виходячи з вагону залишайте свої речі" тощо. І така реакція багатьох киян не випадкова, оскільки ідея увічнити жертв Бабиного яру подібним цілком радянським способом не найкраща.
По-перше, заради "Бабиного яру" доведеться відкинути нинішню назву "Дорогожичі", який теж несе в собі якусь цінність історичної пам'яті. Мало того, що воно відоме і унікальне, так ще й історичне. Місцевість, де зараз розташована станція, так називалася ще з княжьих часів (перша згадка у літописах за 980 рік), і якщо станцію перейменують, то з великою часткою ймовірності історична назва в найближчому майбутньому буде забуто.
Ну а по-друге, і це набагато важливіше, закріплення словосполучення "Бабин яр" в розряді назв станцій метро - це прямий шлях до десакралізації цього поняття. Чорний гумор, який викликала у киян ідея перейменування, був пов'язаний саме з тим, що "Бабин яр" стійко асоціюється якраз з місцем масових страт і великої трагедії, а не з повсякденною станцією метро. Адже в жодному іншому контексті, крім злочинів нацистів і Голокосту, це словосполучення не використовується вже кілька десятків років.
Якщо ж "Бабиним яром" раптом стане станція, якою щодня користуються сотні тисяч людей, досить швидко в їх головах ці два слова будуть асоціюватися не з цілком конкретними картинками масових вбивств, а з толкучка, ескалаторами, духотою та іншими звичними картинами київського метрополітену. І це приземлене і побутове значення витіснить сакральне, так що замість увічнення пам'яті жертв Бабиного яру буде досягнутий рівно протилежний ефект.
Сьогодні "Бабин яр" та "Голокост" - це практично синоніми. Так що назвати станцію "Дорогожичі" "Бабиним яром" - це приблизно теж саме, що перейменувати станцію "Арсенальна" в "Голодоморную". Відповідний меморіал там, до речі, теж дуже близько, але якщо така ідея комусь і прийде в голову, то виглядати вона буде, м'яко кажучи, дивною і більше буде нагадувати блюзнірство, ніж увічнення.
Так що пропозиція перейменування "Дорогожичів" - це або просто не дуже розумна ідея, зроблена за принципом "хотіли як краще, а вийшло як завжди", або вкрай хитрий гібридний антисемітизм з кінцевою метою дискредитувати саму ідею меморіалу жертвам Бабиного яру.
