Коли і для чого. Відповіді на п'ять головних питань про воєнний стан
В останні дні знову стала активно обговорюватися можливість введення воєнного стану по всій країні або в двох областях. Однак думки політиків з цього приводу розділилися.
Позитивно
Глава фракції "Батьківщини" Юлія Тимошенко 6 лютого: "Потрібно ввести воєнний стан в Луганській і Донецькій області".
Член фракції Радикальної партії Ігор Мосійчук 7 лютого: "Фракція Радикальної партії Олега Ляшка з 2014 р. наполягає на необхідності введення воєнного стану на території Луганської і Донецької областей. І якщо зараз президент Петро Порошенко зробить таке подання, ми його підтримаємо. Тому що ніякої АТО немає, є національно-визвольна війна. І війну треба називати війною. Особисто я прихильник запровадження не лише військового стану, але і військової цензури. Занадто багато ЗМІ створюють провокації, публікуючи відверті фейки".
Заступник голови фракції "НФ" Юрій Береза 7 лютого: "Це питання президента в першу чергу. Я думаю, ми повинні були ще під час Іловайських подій в 2014 р. оголосити про війну. На жаль, цього зроблено не було. Якщо буде внесено такий законопроект у Верховну Раду, я буду голосувати".
Гіпотетична
Міністр закордонних справ Павло Клімкін 6 лютого: "Я не виключаю введення воєнного стану".
Заступник глави адміністрації президента Костянтин Єлісєєв 3 лютого: "На даний момент поки що цей варіант не обговорюється. Ви знаєте, що ситуація на Донбасі на фронті мінлива, тому це буде вирішуватися, безумовно, колективним способом. У нас є Рада національної безпеки і оборони, який буде приймати відповідне рішення".
Заступник голови фракції БПП Ірина Луценко 6 лютого: "Якщо таке загострення буде тривати довгий період і це стане загрожувати екологічній, гуманітарній безпеки, якщо ми побачимо, що Путін серйозно налаштований наступати на всіх фронтах, то ми допускаємо введення воєнного стану".
Скептично
Член фракції "Оппоблока", голова партії "За життя" Вадим Рабинович 7 лютого: "Кожен раз, коли вони заходять в глухий кут і не знають що робити, починається воєнний стан".
Член фракції НФ Антон Геращенко 7 лютого: "Якщо ввести воєнний стан, Путін заявить, що Україна оголосила Росії війну. Я за те, щоб оголосити воєнний стан, але за умови, що у нас буде більше танків, гармат, грошей на обладнання. Оголошувати військове положення без зміни матеріально-технічної сторони сенсу немає. Є інший юридичний шлях — оголосити надзвичайний стан на окупованих і прилеглих до зони бойових дій територіях. Це обгрунтовано і розумно. Фактично там надзвичайний стан з весни 2014 р. Назву "воєнний стан" нам не допоможе отримати більше танків, гармат і грошей в бюджет".
Глава фракції БПП Ігор Гринів 7 лютого: "Це можливо, але це можливо вже два роки. Два роки ми говорили про ситуації, коли доведеться вводити воєнний стан. Не від хорошого життя вводиться таке становище... Як експерт вважаю, що, швидше за все, цього не буде".
Заступник голови фракції БПП Олексій Гончаренко 7 лютого: "На сьогодні немає підстав для введення військового положення. Треба розуміти, що воєнний стан — це обмеження пересування, це цензура, це заборона виборів. Тому, коли політичні сили, які хочуть дострокових виборів, в той же час заявляють про необхідність воєнного стану, це суперечить один одному. На мій погляд, їм нема більше про що поговорити".
Заступник голови фракції "Самопомочі" Єгор Соболєв 7 лютого: "Наша думка, нинішнього правового поля цілком достатньо, щоб навести порядок як на вільних територіях, так і на лінії фронту".
Заступник міністра з питань окупованих територій Георгій Лою 6 лютого: "Я не бачу необхідності введення воєнного стану. Я вважаю доцільним розглядати не питання введення воєнного стану, а надати будь-якому виконавчому органу влади можливість у разі реальної державної небезпеки брати під тимчасовий контроль стратегічно важливі підприємства".
Як бачимо, єдності думок немає не лише між різними політичними силами, але й усередині них. Але якщо президент вважатиме за необхідне цей крок, він, швидше за все, отримає підтримку парламенту. "ДС" вирішила в стислому вигляді викласти відповіді на найважливіші питання у зв'язку з імовірністю військового положення (ВП). Природно, наші експерти дивилися на наявні можливості не тільки де-юре, але і де-факто.
Що означає?
За законом "Про правовий режим воєнного стану", ВП — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності. Він надає необхідні повноваження відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування.
Де-факто ВП означає, що всі або деякі регіони України концентрують зусилля на завданні відбиття збройної агресії та усунення загроз. Очевидно (хоча і не всім), що така концентрація зусиль має сенс тільки у разі, якщо конкретно поставлена мета військової перемоги над ворогом. Сенс втрачається у разі заморожування конфлікту і початку тривалого процесу переговорів і мирного врегулювання.
Хто вводить?
За Конституцією президент приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення ВП в Україні чи окремих місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. У разі оголошення указу президента україни про введення ВП в Україні чи окремих місцевостях Верховна Рада збирається на засідання у дводенний строк без скликання. У її повноваження входить затвердження протягом двох днів з моменту звернення указів президента про введення ВП, про загальну або часткову мобілізацію.
За законом пропозицію про введення ВП на розгляд президенту подає РНБО. Президент видає указ про введення ВП і негайно звертається до Верховної Ради. Указ, затверджений Верховною Радою україни, негайно оголошується через ЗМІ. Він офіційно оприлюднюється і набуває чинності одночасно з набуттям чинності закону про затвердження цього указу.
Де-факто перед рішенням РНБО про введення ВП необхідні консультації президента з західними партнерами (насамперед США, НАТО, ЄС) про перспективи різного роду допомоги — озброєннями, розвідданими, кредитами і т. д. Звичайно, рішення можна приймати і без таких консультацій, але тоді можна залишитися без кредитів і потрапити під ембарго на поставки озброєнь.
Яка ціна?
За Конституцією в умовах ВП допускається примусове відчуження об'єктів права приватної власності; можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; не може бути змінена Конституція.
У законі конкретизується, що там, де діє ВП, військові влади можуть запроваджувати трудову повинність для працездатних осіб; використовувати потужності та трудові ресурси підприємств усіх форм власності для потреб оборони; примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно держпідприємств; запроваджувати комендантську годину; обмежувати свободу пересування людей і рух транспортних засобів; перевіряти документи у осіб, проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу і вантажів, службових приміщень і житла; забороняти проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій, інших масових заходів; регулювати роботу підприємств телекомунікацій, поліграфії, видавництв, телерадіоорганізацій та ЗМІ; вводити цілий ряд інших обмежень.
Де-факто, навіть якщо всі ці заходи не будуть занадто обтяжливі для населення та бізнесу, введення ВП може викликати хвилю невиконання договірних зобов'язань на підставі форс-мажору. Особливо багато буде бажаючих (як серед фізичних, так і юридичних осіб) скористатися ВП, щоб не платити за кредитами. У той же час ВП не обов'язково призведе до припинення торгівлі з окупованими територіями, зате несанкціонована блокада цієї торгівлі цивільними активістами напевно стане неможливою.
Для чого?
Згідно із законом ВП запроваджується задля надання органам влади додаткових повноважень, необхідних для того, щоб запобігти загрози, дати відсіч збройній агресії, забезпечити національну безпеку, усунути небезпеки державній незалежності і територіальній цілісності. Разом з ВП або слідом за ним може оголошуватися повна або часткова військова мобілізація.
Де-факто не менш важливе завдання ВП — мобілізація всього населення, бізнесу та ЗМІ регіонів, де оголошено ВП, на боротьбу із зовнішнім ворогом і його агентами. У зв'язку з цим виникає питання, наскільки виправдано вводити ВП тільки у двох областях, немов війна стосується лише їх. І ще — наскільки ефективним буде ВП тільки у двох областях, якщо врахувати, що як раз там місцеве населення, включаючи чиновників і поліції, особливо схильне ворожій пропаганді і агітації колабораціоністів.
Коли?
Закон не зобов'язує (та й не може зобов'язати) РНБО прийняти рішення про необхідність введення ВП. Також законодавство не зобов'язує верховного головнокомандувача вести війну до повного вигнання окупантів.
Де-факто для введення ВП потрібен грунтовний привід, очевидний не тільки для нас, але і для західних партнерів — якщо, звичайно, ми розраховуємо на їхню допомогу. Зараз приводів більш ніж достатньо: обстріл Авдіївки, інші грубі порушення окупантами Мінських домовленостей, нарешті, рішення Путіна про приведення військово-космічних сил РФ у вищу ступінь бойової готовності.
Але, крім початкового приводу для введення ВП, потрібна ще й чітко сформульована кінцева мета, на досягнення якої СП буде скасовано. Ми хочемо ввести ВП на термін, поки не припиняться обстріл? Або поки не буде створена смуга безпеки по обидві сторони лінії фронту? Або поки територія ОРДЛО не перейде під контроль миротворців (поліцейської місії під егідою ООН? Або поки українські прикордонники не отримають повний контроль над держкордоном з РФ на Донеччині та Луганщині? Або поки всюди в ОРДЛО не буде відновлена українська влада?
Можна припустити, що ніякого рішення не буде прийнято, поки не відбудеться візит Петра Порошенка до США для переговорів з Дональдом Трампом. Якщо, звичайно, Путін до того не почне якусь нову авантюру.
