• USD 39.4
  • EUR 42.3
  • GBP 49.5
Спецпроєкти

Зрадники чи громадяни. Що робити Україні з бухгалтершами чумиковыми з ОРДЛО

Історія, що сталася з бухгалтершей Чумиковой з "ЛНР", який би тривіальної вона не була, позначає перед українським суспільством непросту проблему - як відокремити ворогів-колаборантів від обивателів, які стали жертвами обставин
Реклама на dsnews.ua

На цьому тижні пропагандистські ЗМІ "ЛНР" повідали про неприємності, що трапилася з малоприметной луганської пані Юлією Чумиковой, яка вирішила на "окупованій хунтою території" оформити "хунтовский" закордонний паспорт. Свій паспорт Чумикова успішно отримала. До того, що "громадянка молодої республіки" не відмовляється від українських документів, у элэнэровского "МГБ" питань, схоже, немає - подібне відсутність народнореспубликанского патріотизму - річ по той бік лінії розмежування звична і навіть затребувана місцевими "владою".

Проблема у Чумиковой виникла дещо інша - процедура отримання закордонного паспорта в її випадку супроводжувалася, як вона стверджує, незаконним більш ніж шестичасовым допитом в "катівнях" СБУ. Справа в тому, що громадянка Чумикова займає посаду головного бухгалтера на головному "державному телеканалі "молодої республіки" - "Телерадіомовної компанії ЛНР" і з такої нагоди навіть фігурує на сайті "Миротворець" в якості співучасника організації антиукраїнської пропаганди.

Здавалося б, СБУ повинна була кинути Чумикову в одну зі своїх секретних в'язниць з пыточными камерами, де б так звана бухгалтерка провела свої останні дні, але все сталося куди менш драматично. СбУ нібито довго цікавилася нинішнім керівництвом телекомпанії, і, отримавши необхідну інформацію, відправила Чумикову на всі чотири сторони. Навіть закордонний паспорт не конфіскували...

Таким чином, громадянка Чумикова може і далі спокійно жити і працювати в "ЛНР" і навіть їздити в разі потреби на неоккупированную територію України. Якщо, звичайно, окупаційні органи не вирішать, що СБУ завербувала бухгалтерку для здійснення розвіддіяльності і диверсій.

Однак далеко не всі українські громадяни, дізнавшись про пригоди бухгалтерки, виявилися до неї настільки поблажливі, як служба безпеки країни. На думку багатьох, робота на пропагандистському телеканалі в окупації, нехай і на посаді бухгалтера, достатня підстава для того, щоб відправитися в місця не настільки віддалені. Ну, а те, що ніяких формальних підстав для арешту сепаратистської бухгалтерки немає - це явна законодавча недоробка, яку потрібно терміново усунути.

До речі, судячи по сторінках в соцмережах, Юлія Чумикова - це звичайна луганська обывательница, не без вати в голові, зрозуміло, але в Києві спокійно живуть і працюють, в тому числі і на користь агресора, куди більш ватні і небезпечні громадяни, чим луганська бухгалтерка. Чумикова в 2014 році навіть шукала роботу в Києві, але мабуть щось у неї не зрослося.

Реклама на dsnews.ua

Нас же у всій цій історії хвилює не особиста доля Чумиковой, а те що подібних їй людей на окупованих неоккупированных територіях дуже багато, і у нас немає чіткого розуміння, хто вони - зрадники, яких потрібно карати, або жертви обставин, яких потрібно зрозуміти, пробачити і підтримати. Адже на пропагандистських каналах працюють не тільки відверті вороги-пропагандисти, а й різного роду технічний персонал від електриків до прибиральниць і всі вони, з одного боку, причетні і несуть свою частку провини за антиукраїнську агітацію, а з іншого - для них це просто робота, і часто єдино можлива, як вони самі вважають.

Але є не лише пропагандистські ЗМІ, але і школи з вчителями, які виховують в дітях ненависть до України, і лікарні, де лікарі повертають в дію поранених "ополченців" і комунальні служби, що організують у тому числі і військову логістику для окупантів.

У той же час, не можна не відзначити, що більшість з тих, хто хотів виїхати з окупованих територій, виїхали і худо-бідно влаштувалися в різних регіонах України. Вважати тоді всіх неуехавших ворогами за замовчуванням, заслуговують справедливого відплати? І вважати "сепарами" тих, хто залишився в окупації, не з ідейних міркувань, а побоявшись в першу чергу неминучою побутової невлаштованості і матеріальних труднощів на "великій землі"?

Але з іншого боку, виникає питання, чи можливе зробила держава, щоб допомогти тим, хто не захотів жити в окупації і чи повинна держава взагалі щось для цих людей робити?

Однозначної відповіді на ці питання за три роки війни так і не з'явилося, і чітко відокремити постраждалих співвітчизників від зрадників, напевно, не вдасться вже ніколи. Тим не менш, виробити певні критерії, в тому числі і в юридичній площині, все ж необхідно. Адже критерій "брав в руки зброю - не брав", яким користуються наші правоохоронці зараз, однозначно не може бути задовільним. У "гібридної", як, власне, і в будь-якій іншій війні, адже воюють не тільки зброєю...

    Реклама на dsnews.ua