• USD 28.2
  • EUR 34.2
  • GBP 38.6
Спецпроєкти

З безпілотниками, але без винищувачів. Як українська авіація зустрічає 2021-й

Авіаційний компонент сьогодні мають всі збройні формування, які складають основу обороноздатності країни

Безпілотник "Байрактар"
Безпілотник "Байрактар"
Реклама на dsnews.ua

На початку нового року за традицією підбивають підсумки року попереднього. Що стосується збройних сил, то тут доцільніше говорити про розвиток окремих напрямків — так добре видно тенденції розвитку. І показова в цьому плані ситуація з насиченістю авіаційною технікою різних родів військ.

Авіаційний компонент мають всі збройні формування, які складають основу обороноздатності країни. Адже це не тільки літаки і вертольоти, але і безпілотна авіація, яка поступово займає все більше місця в системі озброєнь ЗСУ.

Найбільшим експлуатантом авіаційної техніки залишаються Повітряні сили. Ситуація тут сумна — з 1992-го військові не отримали жодного нового літака або вертольота. Все обмежується лише щодо ремонту або частковою модернізацією бортів. Так, в 2020-му Повітряні сили отримали девʼять літаків (Су-27УБ, 4 МіГ-29, Су-24МР, Су-25, 2 Л-39М1) та чотири вертольоти Мі-8-МТВ-1.

Крім того, тривають роботи по ремонту двигунів (так, «Авіаремонтне підприємство «УРАРП» відремонтувало 12 двигунів Д-30КП-2 для Іл-76) і продовженню терміна служби літаків. Утім, події минулого року дали підстави сумніватися в ефективності таких робіт. Так, ДП «Антонов» відзвітувало про продовження терміну служби на два роки відразу девʼяти літаків Ан-24, Ан-26 і Ан-30, однак 25 вересня 2020 р. один з цих бортів (Ан-26Ш) розбився — причиною катастрофи, в якій загинуло 26 військовослужбовців, могла бути технічна відмова (слідство триває і до його закінчення більш докладно говорити складно).

Зате нову техніку активно отримує Міністерство внутрішніх справ. У 2020 р. продовжилося виконання так званого «французького контракту»: були отримані шість вертольотів — по два Airbus H125, Airbus H145 і Airbus H225 відповідно для Держприкордонслужби, Національної поліції і ДСНС.

Кілька бадьоріше виглядає ситуація з безпілотниками — їх масово закуповують всі силові відомства. Правда, тут великий різнобій з моделями і про якусь мінімальну стандартизацію навіть в рамках однієї структури мова поки не йде.

Що стосується ударних машин, то Повітряні сили основний наголос роблять на збільшення кількості середніх ударних апаратів «Байрактар» ТВ2. Так, за рік було підписано контракт на поставку додаткової партії з п'яти комплексів (причому, судячи за деякими даними, як мінімум частина машин буде найсучаснішою модифікацією зі збільшеною дальністю польоту за рахунок застосування супутникової навігації), розпочато підготовчі роботи з розгортання ліцензійної збірки.

Реклама на dsnews.ua

На середньому і низовому рівні парк розвідувальних апаратів досить строкатий — так, ЗСУ нарешті офіційно прийняли на озброєння А1-СМ «Фурія» (при тому, що комплекс поставляється у війська буквально десятками і нині є чи не найпоширенішим), проводяться державні випробування ще одного масового безпілотника «Лелека-100». У свою чергу, прикордонники масово купували в минулому році апарати DJI Matrice 200 V2.

Безпілотний літальний апарат "Лелека-100"
Безпілотний літальний апарат "Лелека-100"

Що стосується перспектив отримання нової авіаційної техніки в пілотованому варіанті, то для тих же Повітряних сил вони вельми туманні. Про купівлю нових вертольотів мова поки не йде: військові продовжують спроби поставити в стрій парк бойових Мі-24 (хоча тут стався безсумнівний прорив з організацією виробництва на «Мотор-Січ» лопатей несучого гвинта), а також зробити з транспортного Мі-8 бойовий варіант з протитанковими ракетами.

Програма розвитку української авіації «Візія-2035», що прийнята влітку 2020-го, передбачає заміну в 2021-2035 рр. парку МіГ-29, Су-27, Су-24М, Су-25 і Су-24МР на один багатоцільовий винищувач західного виробництва (типу Saab JAS-39E/F Gripen або F-16 Block 70/72). Однак ніякої інформації про роботи в цьому напрямку (принаймні, в публічному полі) поки немає. Чи пов'язано це з відсутністю державного фінансування або іншими причинами — невідомо.

При цьому в минулому році делегації українських військових вивчали за кордоном все, що завгодно, але не багатоцільові винищувачі. Це був і бразильський легкий поршневий штурмовик Embraer EMB-314 Super Tucano, і пакистанський винищувач JF-17 Block III з російськими двигунами. Так що виникають сумніви, що навіть при наявності фінансування ми скоро побачимо нові машини з українськими розпізнавальними знаками.

Більш оптимістично виглядають перспективи розвитку вітчизняних систем авіаційного озброєння. Так, під кінець 2020 р. стали більш зрозумілі деякі деталі нової надзвукової ракети класу «повітря — поверхня» «Блискавка» ( «Молния»), яку розробляє ДП "Конструкторське бюро «Південне» з Дніпра.

Судячи за традиційним відеозвітом «Події і факти 2020» ракета призначена для знищення наземних або надводних цілей і має подвійну систему управління — інерційну та супутникову, що дозволяє використовувати GPS як додаткову систему, інформація з якої буде підстраховувати інерційну. Ракета спочатку проєктується як надзвукова (швидкість польоту — від 2000 до 2500 км/год) з дальністю ураження цілі в 110 км. В якості носія планується використовувати фронтовий бомбардувальник Су-24М, яких у нас на озброєнні ще багато, і вони мають ще достатній великий ресурс.

Крім того, буквально не так давно були продемонстровані ефектні кадри випробування першого вітчизняного боєприпасу для використання з безпілотників — такої собі бомби на основі бойової частини некерованої ракети РС-80 «Оскол», виробництво якої освоєно в країні. Так як зброя досить проста в технологічному плані, то можна припускати, що скоро вона надійде на озброєння стройових частин, що нині перебувають на лінії зіткнення з окупованими територіями Донецької і Луганської областей.

    Реклама на dsnews.ua