Мережевий оракул. Чому навесні українці все одно виберуть Порошенко

Практично всі політики, які оголосили про похід за президентською булавою, вибудовують свою кампанію на критиці дій Петра Порошенка. І вона знаходить відгук серед виборців, якщо вірити результатам соцопитувань. Але парадокс в тому, що якщо українці дійсно не переоберуть Порошенко на другий термін, то будь-який інший переможець все одно буде проводити політику в руслі нинішнього глави держави. Скільки б сьогодні не полоскали Порошенко в телеефірах.

На адресу чинного глави держави можна почути багато критики з приводу його головних передвиборних козирів - армії, мови і віри. Тут до місця пригадати попередника Порошенко Віктора Януковича. Ставши президентом, він також, як і Віктор Ющенко, проводив євроінтеграційну політику, покладав вінки до Меморіалу жертв Голодомору, часто спілкувався з західними лідерами, і саме при ньому Україна дуже близько підійшла до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Відмова Януковича від цієї угоди і різкий крен у бік Росії став каталізатором Майдану. Напевно, не помилимося, якщо скажемо, що цей урок повинні були засвоїти всі українські політики - країна рухається в європейське співтовариство, зараз рух прискорилося, і будь-які спроби його загальмувати чреваті повтором піку Януковича. Тому наша армія і далі буде переходити на натовські стандарти, ніхто не посміє знизити її фінансування або переглянути витрати на оборонну промисловість.

Це ж стосується і помісної церкви. Процес її створення, розпочатий за прямої підтримки Порошенко, буде продовжуватися, незалежно від прізвища нового президента. При цьому вірогідний сценарій, коли можливий наступник Петра Олексійовича буде навіть намагатися прискорити хід подій, щоб отримати політичну вигоду від використання церковної теми напередодні парламентських виборів.

Рівне та ж логіка буде діяти і щодо мовного питання - тут також ніхто не буде навіть розглядати варіанти рішень поперек громадської думки.

Ніхто не стане переглядати децентралізацію, яка стала однією з найуспішніших реформ, коли фінансування місцевих громад вийшло на якісно новий рівень.

Є опоненти в освітньої реформи, але вона побудована на гармонізації освітніх стандартів з прийнятими з Євросоюзі, і на неї вже витрачено стільки ресурсів, що вкрай малоймовірна її ревізія, хіба що косметична корекція.

Отже, є напрями, на яких майбутній "неПорошенко" міг би набрати електоральні бали на скасування рішень попередника? Це насамперед медична реформа, що має неоднозначний імідж з-за труднощів впровадження і потужного контрпіару. Ну і під соусом "правильної" боротьби з корупцією можна очікувати спроб ревізії судової реформи з метою приручити відповідні інституції, домігшись перегляду тих чи інших кадрових позицій. Хоч це і буде дуже ризиковано, тому що є шанс нарватися на жорстку реакцію західних партнерів України.

Нарешті, не виключені спроби пом'якшення тарифної політики, однак тут є зворотна сторона - здешевлення газу в довгостроковій перспективі неможливо без відмови від політики не купувати його у країни-агресора. А будь-які газові домовленості з Москвою вб'ють рейтинг навіть самого рейтингового президента.

В сухому залишку отримуємо ситуацію, при якій масштабним переглядом зробленого при чинному президентові не буде займатися ніхто з можливих переможців.