Мало загального. Що Порошенко може отримати від Мадрида
Глава української держави Петро Порошенко нині гостює в Іспанії, куди вирушив з офіційним триденним візитом. Примітно, що поїздка припала на закінчення політичної кризи, принаймні, однієї з його складових, пов'язаних з вираженням вотуму недовіри уряду правоцентриста Маріано Рахоя. Йому на зміну прийшов соціаліст Педро Санчес. Так що український президент став першим іноземним лідером, який поспілкувався з новим прем'єром.
Крім того, у графіку Порошенко поїздка і спілкування з главою уряду аграрної автономії Галичини Нуньєсом Фейхоо. А в понеділок - зустріч і обід з королем Феліпе VI і його дружиною Летицією у палаці Сарсуэлла. До речі, тут стався невеликий казус. Королівський дім на своєму сайті розмістив анонс зустрічі, допустивши помилку в імені першої леді України - прес-служба назвала її "Матиной Порошенко" (Matyna Poroshenko). Це, очевидно, банальна помилка, адже r сусідить на клавіатурі з t.
Ніякого підтексту немає, хоча можна помітити якесь смислове значення. Суть його в тому, що Іспанія та Україна один з одним, фактично, не знайомі з точки зору політичного діалогу. В Іспанії прибув президент з країни, нехай і присутньої в заголовках преси, але все ж далекою і не входить в число зовнішньополітичних пріоритетів Мадрида. Плюс статус відносин не спровокував підвищення інтересу, звідси неуважність працівників прес-служби. Та й в іспанській пресі сухий анонс про візит опублікували або просто побіжно згадали пара-трійка видань - El Mundo, Europa Press, 20minutos, El Diario.
Хоча це перший за 22 роки візит президента України в Іспанію. Так, країни не можуть похвалитися особливо інтенсивним діалогом. Але він все ж є і існує ряд перспективних напрямків, щоб дещо змінити в кращу сторону формат білатеральних відносин.
Програма-мінімум цієї поїздки - спілкування з українською діаспорою. За даними за 2016 р., українців в Іспанії було близько 100 тис. Очевидно, насправді їх більше, пам'ятаючи про таке явище, як нелегальна міграція. Для президента зустріч із співвітчизниками і спільна молитва за мир в Україні в римо-католицькому соборі Альмудена в Мадриді - актуальна у зв'язку з майбутніми виборами. І в той же час дещо дисонує з світоглядом нового іспанського прем'єра: присягати на Біблії Санчес відмовився і зажадав, щоб на церемонії не було хрестів.
Порошенко повинен підтвердити в очах діаспори, що як і раніше є європейським лідером, в повній мірі підтримує євроатлантичні прагнення України. Про що він і сказав під час зустрічі, підкресливши, що "Україна впевнено рухається у напрямку наближення до Європи" і що безвиз з ЄС та іншими країнами світу (у кількості 117) дозволили попрощатися з СРСР і Російською імперією. Але європейські українці цікаві Києву не тільки як голос в підтримку за кордоном і, можливо, із-за їхньої активної участі і допомоги батьківщині і збройним силам. Порошенко дав зрозуміти, що "Україна не тільки бере, але й дає". За його словами, Київ і Мадрид завершують підготовку двосторонньої угоди про соцзабезпечення, яке допоможе вирішити ряд проблемних питань по захисту українців в Іспанії. Не забув при цьому вказати на той факт, що попереднє таку угоду підписали якраз 22 роки тому. Так що приїзд Порошенка до Іспанії - ще і маркер майбутніх позитивних змін у житті діаспори.
Друга мета візиту в своїй реалізації об'єктивно більш трудомістка. Мова про геополітику, про місце Іспанії в ній, особливо про відносини Мадрида з Москвою. Не можна, звичайно, назвати позицію Іспанії проросійською. Але і правоцентристи, і ліві виходять з економічної доцільності співробітництва з Росією, насамперед з її бізнесом. Враховуючи, що Іспанія в верху списку країн ЄС з найбільшим держборгом, Мадрид буде орієнтуватися насамперед на вигоду.
Але не все втрачено. В української сторони є невеликий простір для маневрів до зближення з Мадридом. Мова про Каталонії, яку розхитували за допомогою венесуельських "колег" кремлівські боти і ЗМІ. Про російському втручання іспанські медіа не раз вже згадували. І мова не тільки про Каталонії, але навіть більшою мірою про басках. На початку квітня минулого року баскська терористична угруповання "Країна Басків і свобода" (ЦЯ), створена в 1959 р. з метою боротьби за незалежність, зробила символічний жест - заявила про роззброєння. Символічний, бо як зброї у них особливо вже й не було і терористична діяльність давно пішла в минуле. 16 квітня цього року ЕТА оголосила про саморозпуск, що вітали центральні влади, які назвали рішення угруповання перемогою демократії. При цьому баски вибачилися перед жертвами, не брали безпосередньої участі в конфлікті. Що до решти, включаючи прем'єра Каррера Бланко, який отримав кермо правління від Франка в 1973 р., то на них вибачення не поширювалися. ЦЯ хотіла піти з високо піднятою головою.
У той же час організації крок у політичному тиску на Мадрид використовували Баскська націоналістична партія (БНП) і ліва регіональна партія "Більду". Вони 23 травня зажадали від влади "конфедеративних відносин з Іспанією замість широкої автономії. Даний сигнал став реакцією на наміри іспанського міністерства внутрішніх справ розслідувати всі нерозкриті злочини ЦЯ і покарати винних.
Якщо МВС від слів перейде до діла, то тут бачиться перспективний напрямок для діалогу Києва з Мадридом. Як і у випадку з каталонським кризою, Україна могла б розраховувати на згоду іспанської сторони поділитися своїм багатим досвідом у боротьбі з сепаратизмом. Питання в тому, покладе політика на лопатки економіку. Але як кажуть іспанці: Quien no arriesga, no gana (місцевий аналог "хто не ризикує, той не п'є шампанського"). Чому б справді не спробувати таким шляхом зміцнити діалог?
І все ж не варто спокушатися як раз з тієї причини, що до європейського сепаратизму ставлення в цілому неоднозначно. Так, іспанці називають каталонців і басків сепаратистами, але і перші, і другі мають статус старих європейських націй, хоча і без своєї держави. Тому у них є чимало співчуваючих. Отже, заграватися в аналогією з Донбасом і Кримом не слід, зосередившись лише на технічній частині потенційного співробітництва.
