"Сучий син" на $2 млрд. Байден зовсім трохи прибрехав про Україну
Знаходиться Україна під зовнішнім управлінням? Дискусії з цього питання виникали і раніше, але в останні дні розгорілися особливо палкі суперечки. Приводом для них стало виступ колишнього віце-президента США Джозефа Байдена в Раді з міжнародних відносин США 23 січня. Байден похвалився, як він добився звільнення "сучого сина" генпрокурора України.
"Я відчайдушно схвильований регресом в боротьбі з корупцією в Києві. Ось вам конкретний приклад. Мені дали завдання по Україні. Я пам'ятаю, як відбув туди, щоб переконати нашу команду, що ми повинні надати Україні довгострокові кредитні гарантії. Я їздив у Київ 12-13 разів і зрештою повинен був оголосити, що ми пропонуємо ще $1 млрд кредитних гарантій. Я отримав обіцянки від Порошенка і Яценюка, вони зроблять кроки по генеральному прокурору, але вони цього не зробили. Я пішов на прес-конференцію і сказав: ми вам не даємо мільярда доларів. Вони мені кажуть: ви не маєте таких повноважень, ви — не президент, президент говорив, що дасть. Я такий: дзвоніть йому. Я сказав, що ви не отримуєте мільярда доларів. Я сказав: я їду через шість годин, якщо ваш генпрокурор не буде звільнено до тих пір, ви не отримуєте грошей. І той сучий син був звільнений. І на його місце поставили того, кому в той час довіряли", — заявив Байден.
Зазначимо, що він не назвав того генпрокурора України, який був звільнений завдяки його зусиллям. Оскільки Арсеній Яценюк обіймав посаду прем'єр-міністра з 27 лютого 2014 р. по 14 квітня 2016 р., це міг би бути Олег Махніцький (звільнений 18 червня 2014 р.), Віталій Ярема (звільнений 10 лютого 2015 р.) або ж Віктор Шокін (звільнений 3 квітня 2016 р.).
Сам Байден за два терміну свого віце-президентства (з січня 2009-го по січень 2017-го) зробив лише шість візитів до Києва, а не 12-13, як йому згадується тепер. Перший візит відбувся ще 21 липня 2009 р. — тоді Байден зустрівся з Віктором Ющенком. До Януковича віце-президент США не їздив, зате в 2014-му, після революції, побував у Києві тричі: 22 квітня, 7 червня (на інавгурації Петра Порошенка) і 21 листопада. П'ятий візит Байдена до Києва відбувся 7-8 грудня 2015 р., а шостий, останній — 16 січня 2017 р., за кілька днів до закінчення повноважень президента Барака Обами і його віце-президента.
Найімовірніше, Байден згадував про п'ятий візит. Його дата, як легко помітити, не збігається з датою звільнення Шокіна, так що розповідь Байдена не дуже достовірний в деталях. Мабуть, колишній віце-президент США хотів підкреслити свою роль (звідси і спогади про 12-13 візити, хоча це було лише шість) і свій вплив на українську владу у 2014-2016 рр .. проте є дві причини вважати, що в загальних рисах розповідь Байдена відповідає перебігу подій і логіці адміністрації Обами.
По-перше, Вашингтон дійсно використовував надання кредитних гарантій як інструмент тиску на Київ. В цьому плані США діють точно так само, як МВФ, Світовий банк і Євросоюз. Перша угода про кредитні гарантії на $1 млрд було підписано урядами США та України 18 травня 2015 р. Далі очікувалося друге таку угоду, і Байден під час грудневого візиту дійсно міг поставити ультиматум: грошей не буде, поки не буде звільнений Шокін. Після цього Порошенко дійсно вніс до парламенту подання на звільнення Шокіна, тільки сталося це не відразу, а через два місяці — 19 лютого 2016 р. (напередодні Шокін написав заяву про відставку). 29 березня парламент дав згоду на звільнення Шокіна, 3 квітня президент підписав відповідний указ, 12 травня президент за згодою парламенту призначив генпрокурором Юрія Луценка, а 3 червня уряди США і України підписали другу угоду про кредитні гарантії на $1 млрд. 21 вересня Байден зустрівся з Порошенком у Нью-Йорку на полях сесії Генасамблеї ООН і заявив про готовність США виділити ще $1 млрд кредитних гарантій (що незабаром і сталося), підтвердивши, що Київ виконав усі необхідні умови. Таким чином, можна сказати, що за відставку Шокіна Україна отримала $2 млрд дешевих кредитів — непогана угода.
По-друге, Байден, ділячись спогадами в Раді з міжнародних відносин США, згадав ще й про мінських домовленостях і поскаржився на адміністрацію Дональда Трампа: "Наскільки я знаю, зараз на президентське лідерство в Україні немає тиску, щоб стимулювати його до перетворення Мінська в щось, що можна виконати... Ми рухаємося в цьому напрямку. Але зараз виглядає так, що тиску немає". Адміністрація Обами дійсно тиснула на Київ, домагаючись одностороннього виконання Україною пунктів мінських домовленостей, нібито це зумовить Путіна виконати свою частину.
Такий же тиск на Україну тоді надавали ЄС, Німеччина і Франція. Їм теж було б легше і зручніше тримати Україну на зовнішньому управлінні, щоб домовитися з Кремлем за рахунок українських інтересів. До речі, Порошенко зміг витримати цей тиск не в останню чергу завдяки тому, що в Україні реально діє система стримувань і противаг. І на всі вимоги Заходу про односторонні поступки Путіну Порошенко міг відповідати: це не пройде через парламент.
Але все ж українське суспільство може висунути Порошенко претензію щодо того, що він не раз давав західним партнерам і міжнародним кредиторам обіцянки, які потім не поспішав виконувати. Або починав виконувати, а потім гальмував, як це сталося, наприклад, з Антикорупційним судом, який був обіцяний МВФ, записаний у Законі "Про судоустрій і статус суддів", прийнятому у червні 2016 р., але буде створений тільки в нинішньому році (для цього ще потрібно, щоб у лютому парламент проголосував за відповідний закон). Саме такий стиль сприяє враженню, що Київ проводить реформи тільки з-під палиці і тільки заради кредитів. Якби подібних випадків було менше, тоді і чинити опір західному тиску з питань Мінська було б легше.
