• USD 29.3
  • EUR 30.4
  • GBP 35.4
Спецпроєкти

Ветерани удачі. Чи з'являться в Україні приватні військові компанії з колишніх АТОшников

З кожним роком продовження бойових дій на Донбасі кількість людей, які пройшли через м'ясорубку війни" постійно зростає
Реклама на dsnews.ua

Так, за станом на 31 серпня 2018 р. статус учасника бойових дій від держави отримали 346 129 осіб. І це зовсім не маленька цифра в масштабах країни, особливо якщо врахувати, що це в основній своїй масі чоловіки у віці від 20 до 60 років.

В цих умовах однією з проблем, з якою вже зіткнулося українське суспільство, стало те, що кілька тисяч людей з бойовим досвідом, зовсім не планують повертатися до мирного життя і якимось чином соціалізуватися. Тому, на жаль, з кожним днем зростає кількість повідомлень про те, як група колишніх АТОшников здійснила чергове рейдерський напад або зайнялося вимаганням.

Буквально тиждень тому під час затримання в Харківській області членів організованого угруповання вимагачів, яка діяла під прикриттям міської асоціації ветеранів АТО, при спробі чинити опір був застрелений на місці колишній боєць Національної Гвардії України, який пройшов війну.

Одним з виходів із цієї ситуації було б створення умов для легалізації діяльності приватних військових компаній. Нагадаємо, що ПВК - це по суті комерційна організація, яка пропонує послуги, пов'язані з охоронною діяльністю, наданням послуг з підготовки, консультування з питань безпеки.

Такі організації стали популярні на Заході, передовсім у США з початку 1990-х рр. і зараз складають основний елемент "гібридної війни", так як виявилося, що такі організації, які працюють за контрактом з урядом, набагато більш ефективні в умовах антипартизанських дій, зокрема на Близькому Сході і обходяться дешевше державного бюджету. Значно пізніше такий досвід перейняла і сусідня по карті Росія і, на жаль, дуже ефективно використовувала їх у ході війни на Донбасі у 2014-2018 рр ..

Саме, мабуть, відоме і "розкручене ЗМІ" такий підрозділ - це ПВК "Вагнер", які відзначилися в боях як мінімум влітку 2014 р. в районі Луганського аеропорту і взимку 2015 р. під Дебальцеве. Після літа 2015 р. більша частина вирушила в Сирії, проте деякі формування залишаються на окупованих територіях Донецької і Луганської областей. Командував підрозділом колишній командир 700-го окремого загону спецназу 2-ї окремої бригади спеціального призначення Головного розвідувального управління Міноборони РФ Дмитро Уткін, який відомий прихильністю до естетики та ідеології Третього рейху, звідси і назва на честь німецького композитора-містика.

У "Вагнера" воювали і воюють професіонали з усієї Росії: когось притягли умови оплати, кого "можливість професійного зростання", чимало було тих, хто керувався суто ідеологічними міркуваннями. Кого не було у "Вагнера" - так це місцевих жителів і російських військових "відпускників".

Реклама на dsnews.ua

Місячний оклад становив 80 тис. російських рублів під час підготовки, 120 тис. - при перетині кордону України. У разі прямого бойового зіткнення з ВСУ виплачували додатково 60 тис. рублів в тиждень. Ціна життя - обіцяні 3 млн рублів родині. Для порівняння: бойовики з "офіційних" збройних формувань "ДНР" і "ЛНР" отримують щомісяця приблизно 15 - 20 тис. рублів.

Звичайний режим роботи найманця - місяць "у справі", 10 днів будинку. Як правило, з цього строку на території України воюють дві-три тижні. Їх завдання - дії в складі диверсійно-розвідувальних і розвідувальних груп, контроль баз постачання та супроводження VIP-персон в "зеленій зоні".

Але це в Росії та інших країнах. В Україні ж створення і діяльність таких воєнізованих організацій потрапляє відразу під кілька статей Кримінального кодексу, починаючи від ст. 447, яка прямо говорить про відповідальність за найманство і закінчуючи, наприклад, статтею 260 "створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань".

Противники приватних військових компаній категорично проти будь-якої підтримки з боку держави, стверджуючи, що в разі скасування низки статтею Кримінального кодексу ми отримаємо приватні армії олігархів, які можуть бути використані як силовий елемент для досягнення політичних цілей.

Однак, поклавши руку на серце, варто відверто сказати, що фактично кожна більш або менш багата олігархічна бізнес-група має в своєму розпорядженні такі приватні армії, легалізовані як охоронні фірми. Деякі з них мають чисельність у кілька тисяч, просто величезна кількість легально зареєстрованої зброї і навіть легку бронетехніку (остання масово потрапляла на цивільний ринок в мінімально демілітаризованому вигляді в ході масових розпродажів армійського майна в 1992 - 2013 рр.). Тому ці аргументи варто визнати елементарним пересмикуванням.

Мало того, в країні вже існують приватні компанії, які надають охоронні та тренувальні функції і займаються профільної військовою діяльністю, маскуючись під консалтингові компанії.

Вихід в такій ситуації був би у прийнятті спеціального закону, який фактично взяв під контроль створення та діяльність ЧВК. Тобто державою могла б видаватися ліцензія, за якою така компанія не може виконувати ніяких контрактів на території країни (крім випадків захисту територіальної цілісності) - тільки за кордоном. Всі зброю такий ПВК повинно було б зберігатися на армійських складах і пріоритетними для них були б контракти від українського уряду (таким чином, ми отримали інструмент для виконання завдань держави на критично важливих напрямках).

Таким чином, була б знівельована можливість створення паралельних збройних сил політичними партіями. Не варто забувати також той факт, що така компанія буде виплачувати податки в казну і забезпечувати своїх членів необхідною соціальним захистом.

Для обороноздатності країни це було б вкрай важливим елементом, так як фактично країна могла б тримати під контролем учасників війни на Донбасі, яких можна було б швидко мобілізувати. І їх професійна підготовка буде на дуже високому рівні, так як кожен член ПВК фінансово зацікавлений у підтримці своєї фізичної і моральної форми.

А поки наша країна зі своїм недооціненим людським потенціалом стає базою для вербування бійців для численних зарубіжних приватних військових компаній. А держава замість того, щоб використовувати колишніх АТОшников для зміцнення своєї обороноздатності, тільки "накручує" СБУ більш ретельно працювати у пошуках нелегальних найманців. І хоча ще жодного суду за статтею "найманство" в Україні не було, проте в нинішній ситуації, якщо всерйоз не зайнятися цією проблемою, вони "не за горами".

    Реклама на dsnews.ua