Війна на Донбасі. Смертельний обстріл в районі Золотого-4 і брак бронетранспортерів

Як і очікувалося, святковий тиждень принесла загострення на лінії фронту на Донбасі. Бойовики окупаційних корпусів перейшли до активних бойових дій, використовуючи майже всі наявні вогневі засоби, включаючи 152-мм артилерійські системи. Причому не дивно, що загострення припало саме на ті ділянки, де восени 2019 р. відбулося формальне розведення військ. Це насамперед "ділянка розведення №2" - Золоте і "ділянка розведення №3" - Петровське.

Причому про це вимушено заговорила навіть місія ОБСЄ. Так, у звіті за 1 травня про районі Золотого ними зазначено: "приблизно 95 вибухів невизначеного походження, а також 95 пострілів і черг із великокаліберного кулемета і стрілецької зброї (за оцінкою, все поза ділянки розведення, але в межах 5 км від його краю)".

28 квітня артилерія 2-го окупаційного корпусу (це формування в Росії воліють називати "Народною міліцією ОРЛО") обстріляла наші позиції в районі Золотого-4, при цьому їх позиції знаходилися безпосередньо у населеному пункті Золоте-5, так і в районі Первомайського (звідки, згідно з домовленостями, бойовики повинні були відійти). В результаті осколками 152-мм снарядів були пошкоджені три будинки (на щастя, з цивільних ніхто не постраждав), загинув військовослужбовець 93-ї механізованої бригади Олексій Лісін (на контракті з 2019 р.).

У відповідь на ці обстріли на наступний день бійці 30-ї мехбригади на цьому ж напрямку парою протитанкових ракет на ворожих позиціях знищили командирський позашляховик. Спочатку відео роботи військових на своєму Telegram-каналі опублікував військовий журналіст Андрій Цаплієнко, а через якийсь час свій варіант з інтерв'ю військових виклали і офіційні військові ЗМІ.

Темою для проросійських ЗМІ про війну на Донбасі (і, будемо сподіватися, для нашої військової прокуратури або що залишилося після всіх реформ) став перехід на бік противника бійця 57-ї мотопіхотної бригади Анатолія Капицкого. Зрозуміло, що з цього "донецькі" зробили велике медійний шоу зі взяттям аналізів на COVAD-19 і смакуванням придуманих на коліні просто диких подробиць служби в бригаді, включаючи інформацію про те, що ще троє його друзів просто прагнуть перейти на бік "народних республік".

Зрозуміло, що все це низькопробний пропагандистський виріб. За неофіційними даними (офіційних поки немає, прес-служба МО України, ймовірно, ще на святкових канікулах), солдат самовільно залишив частину, а командуванням характеризується як наркоман зі стажем. Останнім можна охоче повірити - на сьомий рік війни навряд чи хтось з притомних військовослужбовців ЗСУ має хоч якісь ілюзії з приводу умов перебування в полоні в Донецьку чи Луганську і ставлення до них бойовиків. Однак тут виникає маса запитань як до того військкомату, який закликав Капицкого на службу, так і до командира бригади, який підписував з ним контракт. Сподіваємося, на ці питання дасть відповіді розслідування - якщо воно взагалі буде.

В цілому можна говорити про те, що ситуація на фронті стабільно важка з вельми ненульовою ймовірністю переростання в локальні сутички на різних напрямках. І це на тлі того, що переозброєння армії фактично зупинилося, хоча прес-служба "Укроборонпрому" і намагається робити хорошу міну при поганій грі.

Чого вартий, наприклад, досить бадьорий репортаж зі здачі армійцям аж п'яти (!) БТР-4Е. При цьому скромно опущений той факт, що в травні 2020 р. по суті йде реалізація давнього контракту 2016 р., який мав бути реалізований ще до початку 2018 р., але замість цього виявився продовжений. Термін його реалізації розтягли до кінця серпня 2020-го. Йдеться про 45 машинах, які відправляються в географічно недалеку від ХКБМ 92-у механізовану бригаду, щоб заводчани мали можливість оперативно виправляти виявлені в ході військової експлуатації недоліки. Це нормальна практика, але тут питання в тому, що нових бронетранспортерів у військах потрібні буквально сотні - адже у морської піхоти основним є древній БТР-60. А такими темпами переозброєння може розтягнутися на десятиліття, а ми воюємо тут і сьогодні.

Загалом, якщо проблему парку БМП у військах якось вирішили (і то шляхом закупівлі великої партії у східній Європі), то з бронетранспортерами все набагато гірше. І що найголовніше - поки не видно рішення.

Варіантами може бути як різке збільшення обсягів виробництва ХКБМ, так і залучення до програми переозброєння ще одного виробника зі своєю моделлю, максимально стандартизованим з тим же БТР-4, якщо вже його військові бачать основним на озброєнні ЗСУ. Однак, як показали події останніх років, різко збільшити обсяги виробництва в існуючих умовах в Харкові неможливо - банально немає додаткових площ і людей, які будуть варити корпуси.

Завершуючи розмову про нову партію БТРів, варто звернути увагу на ще один факт, який підноситься як міні-досягнення. Мова йде про те, що нові серійні БТР-4Е озброєні 7,62-мм кулеметами КТ-7,62 (аналог радянського ПКТ) виробництва київського заводу "Маяк". Але фактично це не таке вже й досягнення - особливо якщо згадати реальні або надумані проблеми з 120-мм мінометами "Молот" і тим, що підприємство пару років простоювало. Тобто з великою часткою ймовірності можна припустити, що ці кулемети можуть мати масу "дитячих хвороб".