• USD 27.2
  • EUR 32.4
  • GBP 37.9
Спецпроєкти

Закон про олігархів. Чому він не страшний Ахметову, Коломойському, Пінчуку і Фірташу

На роль сакральної жертви Зеленський обере кого-небудь дрібніше, наприклад, з третього десятка

Ахметов, Коломойський, Пінчук
EPA/UPG, Depositphotos/колаж "ДС"
Реклама на dsnews.ua

Отже, нарешті оприлюднено законопроєкт про олігархів, анонсований Володимиром Зеленським пів місяця тому. Його повна назва — «Про запобігання загроз національній безпеці, пов'язаних з надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вага в суспільному житті (олігархів)». Він зареєстрований 2 червня за №5599.

Про намір внести такий проєкт Зеленський оголосив на пресконференції 20 травня. Всі чекали, що цей закон йому потрібен, щоб провести деолігархізацію найбільших телеканалів, які зараз контролюються Ринатом Ахметовим, Ігорем Коломойським, Віктором Пінчуком та Дмитром Фірташем. Тиждень тому надбанням ЗМІ став варіант законопроєкту, де було прямо записано, що олігархам заборонено «бути бенефіціаром (в тому числі мати у власності) або контролером засобу масової інформації, що поширює інформацію політичного характеру».

Два приводи для сумнівів

Тут доречно нагадати, що деолігархізація — це зобов'язання Зеленського перед Євросоюзом. Ще 6 жовтня минулого року президент Європейської ради Шарль Мішель і віцепрезидент Єврокомісії Жозеп Боррель (від імені президента Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн) підписали в Брюсселі спільну заяву із Зеленським, де є, зокрема, такі рядки: «Ми привітали відновлене зобов'язання України боротися з впливом приватних інтересів ("деолігархізація"). У зв'язку з цим ми наголосили на необхідності подальшого посилення плюралізму ЗМІ в Україні».

З того часу пройшло вісім місяців. І ось нарешті Зеленський пред'явив законопроєкт. Однак є дві великі причини сумніватися в тому, що він забезпечить деолігархізацію. По-перше, з нього випали норми, небезпечні для Ахметова, Коломойського, Пінчука, Фірташа і їх телеканалів. По-друге, фактично він створений не для «боротьби з впливом приватних інтересів», як Зеленський пообіцяв Євросоюзу, а для перерозподілу цього впливу. Причому перерозподіл цей може бути корупційним — за гроші, за прейскурантом.

Чому Зеленський злякався

Отже, що ж сталося з нормою про заборону олігархам володіти політичними медіа? Її з проєкту прибрали, а замість неї на Банковій придумали інший механізм, який, однак, більш складний в реалізації. Проєкт №5599 пропонує включити в закон «Про захист економічної конкуренції» норму про те, що Антимонопольний комітет України (АМКУ) автоматично починає розгляд справи проти будь-якої особи, яка потрапила в реєстр олігархів, якщо ця особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) засобу масової інформації, який має значний вплив на телерадіоінформаційний ринок.

Реклама на dsnews.ua

Телеканали Ахметова, Коломойського, Пінчука, Фірташа, напевно, підпадають під це визначення, і теоретично АМКУ може за підсумками розгляду справи прийняти рішення про накладення штрафу, блокування цінних паперів або навіть про примусовий поділ суб'єкта господарювання. Проте всі розуміють, що на практиці АМКУ не здатний своїми руками заблокувати будь-який з найбільших телеканалів і примусово його розділити на частини. Швидше можна чекати, що АМКУ поскаржиться в РНБО, і це стане підставою для накладення санкцій. У будь-якому випадку цей процес буде повністю під ручним управлінням Зеленського. Жорсткі заходи будуть можливі тільки в якихось виняткових випадках, але в цілому механізм АМКУ не створить особливих неприємностей ні найбільшим телеканалам, ні їх власникам.

Чому ж влада не пішла на примусове відбирання ЗМІ у олігархів? «Можна говорити про неконституційність такого становища, але це не грало основної ролі. Головних причин дві: боязнь реального опору олігархів і неможливість дотувати ЗМІ, — упевнений директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко. — Цей закон спочатку замислювався як закон з контролю за ЗМІ. Тому я досі залишаюся при думці, що буде зроблена спроба поставити на кожен "олігархічний" канал свого "віцепрезидента", який буде контролювати новинне мовлення. Правда, зараз не 2000-й, і це викличе масу нарікань. Тому поки незрозуміло, яким чином це буде робитися».

Прейскурант №1: як не потрапити в реєстр олігархів

Безсумнівно, Зеленський має намір піаритися на своїй ініціативі довго. І напевно він постарається продемонструвати, що його закон дає реальний ефект. А оскільки найбільших олігархів він чіпати боїться, то можна очікувати, що на роль сакральної жертви буде обраний хтось подрібніше, наприклад, з третього десятка.

Крім того, різні неприємності можуть чекати тих, хто не захоче ділитися з Банковою або буде недостатньо лояльний. Тому важливо розуміти, скільки людей потенційно можуть потрапити в реєстр олігархів. Законопроєкт визначає, що олігарх — це людина, яка одночасно відповідає як мінімум трьом з чотирьох ознак: «1) бере участь у політичному житті; 2) має значний вплив на засоби масової інформації; 3) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України "Про захист економічної конкуренції" та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище; 4) підтверджена вартість активів особи (і осіб, бенефіціаром яких він є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року». Зараз 1 млн прожиткових мінімумів — це 2,27 млрд грн, або $83 млн. За оцінкою Forbes.ua, таких людей в Україні більше сотні.

У проєкті є також статті, де розшифровуються критерії «участь у політичному житті» і «значний вплив на ЗМІ». Однак туди включено стільки ознак, що підвести під них можна практично будь-якого великого бізнесмена. Наприклад, особа відповідає критерію «участь у політичному житті», якщо вона фінансувала політичну агітацію. Під цей критерій підпадає будь-хто, хто коли-небудь (хай навіть 10 років тому) балотувався до місцевої ради і оплатив білборд або листівки зі своїм передвиборчим гаслом. А щоб особа відповідала критерію «значний вплив на ЗМІ», досить бути бенефіціаром або контролером хоч якогось ЗМІ — наприклад, багатотиражки на своєму підприємстві.

Тепер наступне питання: який орган буде заносити людей до реєстру олігархів. Відповідь: Зеленський. Своїми указами він буде вводити в дію рішення РНБО. А РНБО буде приймати рішення на підставі подання Кабміну, члена РНБО, Нацбанку, СБУ або АМКУ.

Якщо врахувати, що всі ці структури, як і РНБО, «лежать» під Зеленським, то де-факто виходить, що Зеленський буде призначати олігархами тих, кого захоче. А кого не захоче — не призначатиме. Свавілля в чистому вигляді. А закон всього лише створює механізм легалізації цього свавілля.

Можна припустити, що на Банковій реєстр олігархів вже давно складено. І в ньому три категорії осіб. По-перше, ті, кого Зеленський заніс в свій особистий список ворогів і з ким він має намір розправитися будь-що. Наприклад, Петро Порошенко. По-друге, кілька найбільших олігархів, з якими вже домовлено, що їм ніякі неприємності не загрожують. Їх занесуть до реєстру просто для створення видимості об'єктивності (бо їх відсутність там виглядала б відвертим знущанням над здоровим глуздом). Це ті ж Ахметов, Коломойський, Пінчук, Фірташ. І по-третє, пару сотень осіб, яких можуть внести в реєстр, а можуть і не внести або викреслити з реєстру на певних умовах. Грубо кажучи, вони повинні будуть поділитися своїм впливом. Злі язики брешуть, що відповідний прейскурант теж уже складено. Хоча, звичайно, до моменту прийняття закону цифри там можуть змінитися.

Прейскурант №2: як отримати бездоганну репутацію

Тепер згадаємо про цілі, заради яких все це нібито затівається. Ну тобто про боротьбу з впливом приватних інтересів. Відповідно до законопроєкту для зменшення впливу олігархів на політику їм буде заборонено «робити внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій». Це смішно, тому що головний вплив на депутатів і чиновників здійснюється шляхом прямого підкупу. Колишні члени фракції «слуг народу» неодноразово розповідали, що у фракції виплачують зарплати в конвертах. І ці гроші, звичайно, не проходять через офіційну партійну касу.

Для зменшення впливу олігархів на бізнес їм буде заборонено «бути покупцем (бенефіціаром покупця) в процесі приватизації об'єктів великої приватизації». Фактично це не зменшення впливу, а лише обмеження подальшого зростання впливу. Ну і заодно це спосіб усунути конкурентів і збити ціну на об'єкти приватизації в інтересах бізнесменів, близьких до Банкової.

Проте, серед фігурантів майбутнього реєстру олігархів напевно знайдеться чимало осіб, для яких це обмеження виявиться надто незручним. Проєкт №5599 пропонує записати в законі «Про приватизацію державного та комунального майна», що особи, включені до реєстру олігархів, не можуть бути покупцями об'єктів приватизації. Критеріїв для потрапляння до реєстру олігархів, нагадаємо, чотири: один про участь в політиці, інший про вплив на ЗМІ і ще два — про бізнес. Щоб потрапити до реєстру, потрібно відповідати трьом критеріям. А щоб не потрапити, бізнесмен повинен відмовитися і від участі в політиці, і від впливу на ЗМІ.

Тому можна очікувати, що серед власників місцевих телеканалів, що мають політичний вплив в окремих містах, знайдуться бажаючі переписати свої медіаактиви на кого-небудь. Заради того, щоб взяти участь в приватизації, або просто заради того, щоб позбутися від пресингу з боку СБУ, БЕБУ, АМКУ і РНБО.

Схоже, найбільш серйозна мета законопроєкту Зеленського — стимулювати перерозподіл політичних медіа, щоб вони перейшли від нинішніх власників до нових — тих, хто близький до Банкової. І ось це вже не смішно, бо це прямо суперечить зобов'язанням Зеленського перед Євросоюзом про «посилення плюралізму ЗМІ в Україні».

Ось як цей процес розписаний в проєкті №5599. Крім поняття «олігарх», яке за публічним змістом негативне, вводиться поняття «особа, яка має бездоганну ділову репутацію». Воно за публічним змістом позитивне. Насправді ж і ті, і ті — олігархи, просто одних Зеленський хоче призначити «поганими, неправильними олігархами», а інших — «олігархами хорошими, правильними».

Проєкт містить дивну норму: якщо покупець ЗМІ в результаті цієї покупки підпав під визначення олігарха, то він, не дивлячись на це, не визнається олігархом, якщо має бездоганну ділову репутацію. Зеленський своїм проєктом підштовхує «поганих олігархів»: я вас викреслю з реєстру олігархів і допущу до приватизації, якщо ви продасте свої політичні медіа «хорошим олігархам». Якщо ж «поганий олігарх» продасть свої медіа не «хорошим олігархам», а якимось іншим особам, то він так і залишиться в реєстрі олігархів.

Зрозуміло, що бути «хорошим олігархом» дорого коштує. Можеш скуповувати політичні медіа пачками — а в реєстр олігархів тебе все одно не внесуть.

Злі язики сміються, що прейскурант на бездоганну репутацію теж уже складено. Неважко здогадатися, що щасливі покупці будуть абсолютно лояльні до Банкової. Це навіть не свято, а прямо апофеоз плюралізму, особливо з урахуванням вже наявної підкресленої лояльності до Зеленського найбільших телеканалів.

Хто ж буде визначати репутацію? У проєкті №5599 сказано, що порядок проведення перевірки ділової репутації покупця ЗМІ затверджується Нацрадою з питань телебачення і радіомовлення.

Нацрада відома подвійною лояльністю — Зеленському та Коломойському. Тому можна очікувати, що цей закон буде виконувати ще одну функцію — з його допомогою Коломойський зможе переписати не тільки свою медіаімперію, а й весь свій бізнес на підставних осіб, які отримають статус «хороших олігархів». З бездоганною діловою репутацією.

    Реклама на dsnews.ua