Замах на Єрмолаєва та справа Кобилянського: що може пов’язувати дві історії

Після замаху на українського бізнесмена Вадима Єрмолаєва в Монако з’явилася нова версія можливого мотиву — контроль над активами аграрної та олійно-жирової галузі. У цьому ж контексті привертає увагу кримінальне провадження щодо одеського адвоката Михайла Кобилянського

Про це пише РБК-Україна, передає "ДС".

Так, 29 червня 2026 року в Монако вибухнув саморобний пристрій, унаслідок чого Єрмолаєв отримав поранення. Прокуратура Монако розслідує інцидент як замах. Сам бізнесмен заявляв про можливу причетність українських спецслужб, однак ця версія наразі не підтверджена слідством.

Єрмолаєв має бізнес в аграрному та олійно-жировому секторі. Зокрема, його групі належить ТОВ "Потоки", яке займається переробкою соняшнику та має термінал у Рені. За даними компанії, потужність підприємства становить близько 2100 тонн переробки на добу, а виробництво олії — до 300 тисяч тонн на рік.

Водночас частина аграрних активів колишньої "Агроінвестгруп" після банкрутства холдингу у 2019 році продовжила працювати в інших юридичних структурах. Серед них — ТОВ "Південна Житниця", співвласницею якого є Анастасія Паламарчук, онука Василя Калашника. Вона також володіє часткою в ТОВ "ПЗ Троїцьке".

Окремо в цій історії фігурує Юрій Паламарчук — керівник "Потоків". Сам збіг прізвищ не свідчить про спільний контроль між компаніями, однак привертає увагу до одного економічного ланцюга — від вирощування соняшнику до його переробки та експорту.

У червні 2026 року підозру отримав одеський адвокат Михайло Кобилянський у кримінальному провадженні щодо подій, пов’язаних із корпоративно-реєстраційною історією активів "Агроінвестгруп". У липні підозру також оголосили нотаріусу Фроловій.

Наразі немає доказів прямого зв’язку між замахом на Єрмолаєва та справою Кобилянського. Не встановлено і спільного замовника чи координації цих подій.

Водночас обидві історії стосуються економічного середовища, де значну цінність мають земля, аграрні підприємства, переробні потужності та доступ до портової інфраструктури. Чи існує між ними реальний зв’язок, мають показати подальші розслідування та документи щодо руху відповідних активів.