Судову реформу вб'є людський фактор
Попередньо схваливши зміни до Конституції в частині правосуддя, парламент формально зробив невеликий крок в правлінні очищення системи - в самому м'якому його, очищення, варіанті. У далекому світлому майбутньому (не пізніше 30 квітня 2019 р.) почне роботу Вища рада правосуддя (ВСП) як уособлення суддівського самоврядування. Він буде вносити подання президентові на призначення суддів (безстроково), приймати рішення про їх звільнення або звільнення, давати згоду на затримання судді і утримання його під вартою. ВСП буде сформований шляхом реорганізації нині діючої Вищої ради юстиції (ВРЮ) - по мірі завершення терміну повноважень нинішніх членів ради. Тих самих, хто благополучно гальмує будь-які спроби очищення системи відповідно до вже діючих законів - "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" і "Про забезпечення права на справедливий суд".
Так само не поспішаючи буде протікати процес переатестації суддів. Як зазначив голова парламентського комітету з питань правової політики та правосуддя Руслан Князевич, представляючи проект змін до Конституції, "до кінця року, я сподіваюся, процес переатестації, принаймні, суддів вищих судів буде завершений, а далі поступово ми будемо рухатися по апеляційним та місцевим судам". Подібна швидкість руху майже напевно призведе до того, що на з'їзді суддів, долженствующем обрати десять з 21 члена майбутнього ВСП, левову частку делегатів становитимуть судді, до яких переатестація ще не добралася. З іншого боку, дивлячись на результати бутафорського оновлення органів прокуратури, немає ніяких гарантій того, що чистилище не зможуть благополучно минути судді, які й забезпечили третьої влади нинішній убогий рівень довіри.
Песимістичні прогнози і суспільні очікування від м'якого варіанту реформи народжуються не на порожньому місці. Система недвозначно показує, що готова чинити опір до перемоги. Продовжує спокійно працювати суддя Печерського районного суду Києва Світлана Волкова, яка прийняла рішення про зміну запобіжного заходу з утримання під вартою на частковий домашній арешт "беркутівцю" Дмитру Садівнику, обвинуваченому у вбивстві активістів Майдану (що дало йому можливість втекти). Повернулися до виконання обов'язків у тому ж суді одіозні Оксана Царевич і Сергій Вовк, яких звинувачували у винесенні неправосудних рішень. Тривають поневіряння "діамантових" прокурорів - їх футболять із суду в суд і ніхто не бажає займатися цією справою. Зате Подільський районний суд Києва оперативно розглянув і закрив справу проти судді Макарівського райсуду Київської області Владислава Оберемко, який прославився на всю країну завдяки відео, на якому він п'яний за кермом погрожував інспектору ДАІ зброєю.
На жаль, замглави АП Олексій Філатов та інші адепти обережного поводження з нинішніми суддями змогли переконати Петра Порошенка у правильності такої стратегії. Чергові аргументи Президент перерахував в інтерв'ю українським телеканалам 24 січня: "Ви хочете прославитися популістськими і авантюрними пропозиціями "давайте в один день звільнимо всіх суддів"? Давайте. А потім країна буде рік жити без судів? Хто в цьому зацікавлений - бандити, корупціонери, яких не можна буде засудити? А що потім станеться?.. Потім п'ять або вісім тисяч суддів підуть до Європейського суду з прав людини - практика Євросуду нам відома, вісім тисяч рішень ми отримаємо протягом короткого проміжку часу, ще попросять нас від 20 тис. до 50 тис. євро кожному виплатити за рахунок коштів платників податків компенсації і всіх поновити на роботі".
Насправді радикальний варіант реформи представляється аж ніяк не таким утопічним, як це виглядає в наведеній цитаті. Почати з того, що ніхто не заважає підшукувати кандидатів на заміщення майбутніх вакантних посад заздалегідь, до масового звільнення суддів - пристойних людей з вищою юридичною освітою в країні вистачає. Тоді "без судів" довелося б пожити не рік, а місяць - термін, за який бандити з корупціонерами навряд чи встигли б розгулятися пущі нинішнього. Також цілком здійсненна схема з формальним перейменуванням всіх судів - відомий бюрократичний прийом, щоб не судитися зі звільненими, яким просто нікуди відновлюватися. Нарешті, навіть в піковому випадку, якщо ЄСПЛ дійсно через пару-трійку років (а це аж ніяк не "короткий проміжок часу", а за нинішніми часами навіть дуже довгий, можливо, критичний для виживання країни) повально прийме рішення на користь звільнених суддів, то країна втратить до 400 млн євро. Не найбільш вражаюча сума. Її можна розглядати як вигідну інвестицію - в імідж країни, в якій інвестори не будуть думати про те, що суд у будь-який момент може прийняти будь-яке рішення за позовом будь-якого рейдера.
Ще один модний аргумент проти радикальної реформи - відсилання до рекомендацій Венеціанської комісії (ВК). Проте насправді не існує жодних формальних наслідків за ігнорування висновків ВК - консультативного органу, і не більше. Це всього лише питання адекватного іміджмейкінгу - як аргументувати рішення європейським партнерам України. Більш ніж очевидно, що в нинішніх умовах така дрібниця, як "фе" від ВК, жодним чином не вплинув на рівень відносин та обсяги співробітництва.
Найрозумніші і прогресивні інституційні зміни будуть залишатися такими лише на папері, якщо їх не підкріпити людським фактором. Можливо, теперішній варіант реформи і здатний був би дати результат після повного очищення системи. Але, на жаль, створюються умови для зворотного - щоб система змогла перезавантажити саму себе.
В такій логіці живе весь політичний бомонд - і нинішні влада з опозицією, і олігархи як гнані, так і обласкані, і всілякі групи радників і порадників. А поки є запит на судову корупцію - обов'язково буде і пропозиція.
