Баталії в Капітолії. Як республіканці використовують "НАТО Плюс" як політтехнологію
Обидві партії підтримують санкції проти Росії, проте демократи - лише у разі відкритого вторгнення в Україну
До Конгресу Сполучених Штатів — обох його палат — внесено вже три законопроєкти, що передбачають посилення підтримки України, у тому числі військової; та запровадження жорстких санкцій щодо Росії, зокрема щодо "Північного потоку-2".
Того ж дня, 12 січня, свій законопроєкт, який підтримали ще 15 колег із Республіканської партії, представив член Палати представників Майкл Маккол.
Всі три нормативно-правові документи, повторимося, містять цілком конкретні та жорсткі пропозиції щодо санкцій стосовно Росії, а також ставлять в основу зміцнення оборонного потенціалу України.
Причому в цьому плані, наприклад, законопроєкти Менендеса та Круза дуже схожі. А Майкл Маккол, як уже писала вчора "ДС", пішов навіть далі – запропонував включити Україну до складу країн "НАТО Плюс", куди входять Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія, Південна Корея та Японія, з метою спростити процедуру передачі Україні різних озброєнь у рамках Альянсу.
Але все ж таки виникає резонне питання, навіщо знадобилося дублювати ініціативи щодо санкцій та допомоги та вносити до Конгресу одразу три аналогічні законопроєкти?
Якщо коротко – всі три документи є відображенням внутрішньополітичної боротьби у США напередодні проміжних виборів цього року.
На виборах перед демократами стоїть ціль на тлі зниження рейтингу Джо Байдена утримати контроль над обома палатами парламенту; а перед республіканцями – взяти реванш після поразки, яку вони зазнали у 2020 р., у тому числі з вини Дональда Трампа.
Отже, враховуючи зниження актуальності теми пандемії, обом таборам зараз потрібно запропонувати виборцю актуальні ідеї, просування яких продемонструвало б більшу привабливість одних порівняно з іншими в очах виборця.
Така внутрішньополітична боротьба не можна сказати, щоби відповідала інтересам України. Але, пам'ятаючи про наслідки вже двох спроб втручання деяких українських постатей у внутрішню політику США (спочатку на боці демократів, потім на боці трампістів), залишається лише спостерігати за перипетіями політичної боротьби з того боку Атлантики.
Потік спотикання
Розглянемо поточну ситуацію трохи ширше.
Після серпневого рішення адміністрації Байдена відмовитися від санкцій щодо оператора "Північного потоку-2" Nord Stream AG та подальшої угоди з канцлером ФРН Ангелою Меркель республіканці спішно спробували застовпити за собою статус головних супротивників російсько-німецького трубопроводу.
Ні, демократи теж не в захваті від СП-2 і ратують за блокування проєкту. Однак у них на заваді стоїть зовнішня політика адміністрації Байдена.
Тед Круз такими нормами зараз, коли в Овальному кабінеті сидить не республіканець (хоча за часів Трампа Республіканська партія аналогічно нинішнім демократам ухвалювала спірні рішення на користь президента задля збереження контролю над Білим домом), не скований.
Ніщо не заважало йому піти ва-банк, що він і зробив. Круз висунув ультиматум демократам: або вони (щонайменше 10 сенаторів) підтримують його законопроєкт, або республіканці продовжать блокувати кандидатури адміністрації Байдена на дипломатичні пости.
Зважаючи на делікатність теми – протидії російській агресії та енергетичній експансії, – Чак Шумер розпочав переговори з Тедом Крузом, щоб узгодити двопартійну кампанію проти СП-2 та зняти "ембарго" на кандидатури Байдена.
І начебто б вони були близькі до досягнення компромісу, але спіткнулися об позицію Білого дому щодо "Північного потоку-2", оскільки той не бажає ризикувати відносинами з Німеччиною, хоча й розуміє, що СП-2 сам по собі є зброєю Росії проти ЄС та України.
У цьому контексті адміністрація справді виглядає не дуже презентабельно. На це невтомно вказують представники Республіканської партії, коли йдеться про стримування апетитів Путіна.
Демпартія та Білий дім протиставляють критиці з боку опонентів звинувачення на адресу Теда Круза: мовляв, його законопроєкт, за словами прессекретаря Ради нацбезпеки Емілі Хорн, нашкодить зусиллям Білого дому щодо стримування Росії та позбавить Сполучені Штати та їхніх європейських союзників (тобто Німеччину) важеля тиску на Кремль. Так, у Байдена, як і в Берліні, намагаються піднести СП-2 як свій інструмент, а не енергетичну зброю Росії.
Цікаво, що аналогічні тези озвучує навіть відома прихильниця санкцій щодо СП-2 Джин Шахін.
Інші демократи йдуть навіть далі у боротьбі із законопроєктом. Так, демократ Кріс Мерфі з Коннектикуту взагалі заявив, що Круз діє за лекалами Трампа – намагається зруйнувати трансатлантичне партнерство, що ніяк не допоможе Америці "врятувати Україну від вторгнення" Росії.
Side by side
Крім риторичних прийомів, у розпорядженні Демпартії є досить перспективний законодавчий інструмент – законопроєкт Боба Менендеса.
Справа в тому, що проєкт Круза містить одну істотну відмінність від документа авторства Менендеса – санкції щодо СП-2 мають бути запроваджені протягом 15 днів після ухвалення закону.
А сенатор-демократ пропонує покарати Росію жорсткими санкціями лише у разі нової інтервенції в Україну. У решті його законопроєкт дуже схожий на внесений Крузом.
І зараз очевидно, що якщо навіть Шахін взяла до уваги позицію адміністрації Байдена, то Демпартія навряд чи дасть необхідні "слонам" 10 голосів при голосуванні за законопроєкт Круза, запланованому на наступну середу.
Проте, щоб уникнути, або хоча б заради мінімізації політичних збитків, "осли", як пише Politico, можуть скористатися процедурою side by side. Вона дозволяє партії більшості, у даному випадку Демократичній, внести на розгляд Сенату альтернативну поправку до законопроєкту, яка матиме пріоритетне значення. Іншими словами, демократи можуть "розбавити" законопроєкт Круза, наприклад, поправкою про запровадження санкцій лише у разі вторгнення РФ, а не протягом 15 днів без будь-яких умов. І це виправлення буде на першому місці.
Питання, чи погодяться на це республіканці і сам Тед Круз. Якщо демократи скористаються цією лазівкою, то "слони", швидше за все, не відмовляться від блокування призначень.
Це по-перше. По-друге, схоже, є план "Б" — це законопроєкт республіканця Маккола, який містить ще більше "плюшок" для України.
Так, демократи аналогічно можуть "зарубати" законопроєкт у Палаті представників, де у них також більшість. Однак у такому разі вони виграють битву, але можуть програти війну перед проміжними виборами.
Якщо Демпартія зробить ставку на зміну законопроєкту Маккола (як і Круза), і вони будуть прийняті, то вийде, що Республіканська партія, яка нібито намагається розвалити трансатлантичне партнерство, захищає байденівську концепцію "демократії проти автократій" більш завзято, ніж сам Байден і демократи.
