• USD 41.5
  • EUR 45.2
  • GBP 53.6
Спецпроєкти

Подоїти Росію. Що Ердоган зажадав у Путіна за авіаудар по турецькій колоні в Сирії

Авіаудару сирійських і, ймовірно, російських ВВС з турецької військової колоні призвів до серйозного погіршення у відносинах між Анкарою і Москвою
Фото: EPA/UPG
Фото: EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Російський президент Володимир Путін 27 серпня радо приймав турецького колегу Реджепа Тайіпа Ердогана, який прибув в РФ. Нехай візит був робочим, не офіційними і не державним, і коротким, але господар Кремля намагався вичавити з нього максимум, щоб задобрити архітектора неоосманської імперії, досить, зауважимо, ображеного на Кремль у зв'язку з відкритим ігноруванням інтересів Анкари з боку асадовцев і росіян в сирійському Ідлібі.

Битва за Ідліб

Саме в цій провінції, яка є, не в останню чергу завдяки Туреччини, останнім оплотом опозиційних до Башару Асаду угрупувань у Сирії, 19 серпня по колоні військової турецьких сил сирійськими ВВС було завдано авіаудару. Колона рухалася по трасі Дамаск-Алеппо до турецького аванпосту (всього їх у турків в зоні деескалації "Ідліб" 12) у напрямку міста Хан-Шейхун, який, до речі, у квітні 2017 р. піддався хімічної атаки. Сили режиму Асада зараз ведуть бої за Хан-Шейхун, намагаючись вибити з міста повстанців і джихадистів, але при цьому під гарячу руку потрапляють і турецькі сили. Зокрема, той самий 9-й форпостом, який опинився відрізаним від постачання, куди Анкара підтримку і направила колону бронемашин і вантажівок з боєприпасами.

В результаті авіаудару, за офіційними даними, загинули три мирних жителя і ще 12 отримали поранення. Втрати турків не озвучувалися. Але Анкара була вкрай обурена, зажадавши від Москви забезпечити дотримання досягнутих 17 вересня 2018 р. домовленостей про створення зони деескалації в Ідлібі. Обурювався і Дамаск, хоча саме його сили при активному сприянні російської авіації, атакувавши підтримуваних турками повстанців, порушили режим припинення вогню в Ідлібі 5 серпня, тобто на наступний день після оголошення Ердоганом про проведення чергової військової операції в Сирії, а саме на схід від Євфрату. Ясна річ, що мова йде про новому епізоді прихованої військово-політичної боротьби між Туреччиною і Росією за вплив у Сирії. І сторони могли б все залагодити полюбовно по телефону, тільки от є інформація, що з турецької конвою били не тільки сирійські літаки, але й російські. Про це з посиланням на очевидців, близьких до сирійської опозиції, пише російська "Независимая газета". Сутичка отримала продовження: за даними JetNews, після авіаудару в небо піднялися турецькі F-16, що подалися до Хан-Шейхуну. Дамаск, повідомляє free-news.suу відповідь активував ЗРК С-300, а росіяни відправили на зустріч до турецьких винищувачів свої Су-35. Градус напруги виріс в рази, але прямого зіткнення все-таки не сталося - F-16 ніби як ретирувалися.

Плати, Володимир

Міноборони Туреччини про це умолчало, зваливши всю вину на режим Асада. Чому? Так, Ердоган образився і одночасно побачив приоткрывшееся вікно можливостей, адже один такий інцидент (нагадаємо, втрати турецької сторони досі невідомі) міг поставити під загрозу широко розпіарену Москвою угоду по поставці Туреччини С-400, яка не тільки дозволяла РФ підзаробити і підкреслити свою співпрацю з Анкарою, але і викликала невдоволення у партнерів останньої до НАТО і по той бік Атлантики.

Очевидно, що "на полях" авіасалону "МАКС" в підмосковному Жуковому Ердоган висловив Путіну свої претензії, зажадавши компенсації. Переговорна позиція турецького лідера була сильнішою. Примітно, що в день приїзду в Росію горезвісні повстанці в Ідлібі почали наступ на сили Асада в Хан-Шейхуні. Без підтримки з боку турецьких сил, бо це вже був би перегин з боку Анкари. Але все ж таки. Росіянам довелося це проковтнути.

Реклама на dsnews.ua

Господареві Кремля виразно довелося непросто - потрібно було стримуватися при спілкуванні з Ердоганом, якому, як відомо, також не чужі різного роду знущання А Путін явно був не в дусі. Це було добре видно. Взяти хоча б випадок з купівлею морозива, яким він пригощав президента і делегацію з Туреччини. Давши продавщиці купюру номіналом в 5 тис. рублів (морозива він купив на 210), Путін єхидно зауважив, що здачу може взяти глава Мінпромторгу Денис Мантуров "на розвиток авіації". Навіщо було ганьбити свого чиновника в присутності іноземних гостей? А потім, що, за інформацією кореспондента французькій газеті Les Echos у Москві Бенжамена Кенеля, Путін взагалі не хотів приходити на "МАКС", оскільки "там одне мотлох". Після інциденту з SukhoiSuperjet 100, який завдав відчутного удару по повітряно-транспортним амбіціям Кремля, російський авіапром викликає у Путіна роздратування. Приводів для гордості практично немає. Але треба якось розважити сумовитого турецького гостя. Благо є Су-57, нехай з перебільшеними Москвою достоїнствами, далекомагістральний МС-21 і Су-35, до придбання яких Анкара виявляла інтерес.

Місце, куди привели турецьку делегацію, наштовхує на висновок, що вищезгадана компенсація Туреччини за авіаудар в Сирії, швидше за все, носила військово-технічний характер. Приміром, Ердоган уважно оглянув російські винищувачі Су-57 і Су-35. І, можливо, вже отримав вигідну пропозицію по їх придбанню. За підсумками зустрічі з турецьким лідером Путін запевнив, що Росія готова активно обговорювати подальші продажі і навіть спільне з Туреччиною виробництво озброєнь, включаючи Су-35 і Су-57. До того ж Ердогану ще пообіцяли подарувати лімузин Aurus (як у Путіна), якщо той все ж вирішить викласти $8 млн за зацікавив його вертоліт представницького класу.

У будь-якому випадку Ердоган в Росію приїхав не горщики бити, а "потрусити" Путіна, а той, судячи з усього, максимум, що отримав в обмін - часткову візову лібералізацію. Для громадян РФ зі службовими, спеціальними паспортами, а також професійних водіїв. І то ще до переговорів, тобто, по суті, нічого, але треба було хоч чимось похвалитися.

У той же час у Ердогана і Путіна, незважаючи на інцидент на трасі Дамаск-Алеппо, все ж є спільні точки дотику. Мова про "Турецькому потоці", серйозною загрозою для якого є газовий альянс Ізраїлю, Кіпру і Греції та їх газопровід EastMed. Путін на брифінгу також заявив, що "Турецький потік" запрацює до кінця року. Загалом, не сказав нічого нового, але побічно підтвердив, що ця тема обговорювалася, а також вірогідно і спільні кроки з протидії спробам ізраїльтян, кіпріотів і греків посунути РФ на європейському газовому ринку.

Шантаж Трампом

Окремо слід зупинитися на багатоходівці Ердогана з використанням американської карти. Так, на публіку він продовжує підвищувати ставки, заграючи з росіянами. З іншого боку, як вже писала "ДС", Білий дім, дотримуючись політики делегування повноважень партнерам для вирішення регіональних конфліктів, як би і не проти такої ось гри Анкари в Сирії. З тієї простої причини, що Туреччина, посилюючи свої позиції в Сирії, в тому числі і за допомогою ескалації з Дамаском і Москвою, зміцнює баланс сил в регіоні в пику тим же асадовцам і росіянам.

Плюс, зазначимо, через чотири дні після удару по конвою в Сирії Ердоган анонсував проведення телефонної розмови з президентом США з метою обговорити ситуацію на півночі Сирії, а саме вздовж південного кордону Туреччини. І по мірі активізації асадовцев і росіян в Ідлібі Анкара порівнянно інтенсифікувала переговори з США про створення буферної зони, що суперечить планам Москви з надання Асаду широкого контролю над територією Сирії.

Мабуть, цей поворот Ердогана обличчям до США і змусила Путіна піти на поступки і прийняти (принаймні поки що) прикордонні метаморфози. При цьому турецький лідер не відмовився від діалогу зі Штатами, який виявився дуже продуктивним. В той же день, коли Путін годував морозивом "Вологодське" президента Туреччини, підтримувані США курдські сили, а саме "Загони народної самооборони" (YPG) і очолювані курдами "Сирійські Демократичні Сили" (SDF) оголосили про вихід із зони, що межує з Туреччиною. Як заявив в інтерв'ю Reuters представник SDF Мустафа Балі, таке рішення було прийнято за результатами переговорів між Вашингтоном і Анкарою.

Повертаючись же до робочій поїздці Ердогана, зауважимо, що даний візит був вигідний обом лідерам. Путіну - оскільки він у цілому відчуває дефіцит уваги з боку світових лідерів, а на тлі цієї дискусії навколо повернення РФ в "Велику вісімку" дозволяє ще голосніше про себе нагадати. Але більше все ж таки виграв Ердоган - маневруючи між США і Росією, він подоїв" і перше, і друге.

    Реклама на dsnews.ua