• USD 26.7
  • EUR 31.4
  • GBP 36.9
Спецпроєкти

Дав пас. Байден зробив Зеленському пропозицію, яку важко прийняти і боляче відкинути

Нічого не буде без готовності вже адміністрації Зеленського взяти на себе всю повноту відповідальності за здійснення реформ і угод

Володимир Зеленський і Джо Байден
Володимир Зеленський і Джо Байден / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

Довгоочікуваний візит президента України Володимира Зеленського в Вашингтон, на перший погляд, не привів до грандіозних проривів у відносинах з адміністрацією Джо Байдена. Проте він заклав непоганий фундамент для їх зміцнення і розширення.

Незважаючи на те, що візит мав статус не державного або офіційного, а робочого, спільна заявау за підсумками переговорів двох президентів, опублікована і на сайті Білого дому, і на сайті ОПУ (до слова, ідентична і без різних непідтверджених похвал), вельми і вельми ґрунтовна і обіцяє відмінні перспективи для української держави. Якщо, звичайно, вони не спіткнуться о політичну неспроможність. Але це питання майбутнього. Що ж до сьогодення, почнемо з поганого.

Візит не став ні сенсаційним, ні проривним і не вийшов за рамки порядку денного, що став типовим за останні сім років. Білий дім, хоч якими наполегливими були на Банковій, не надав ніяких "гарантій" євроатлантичної інтеграції, обмежившись стандартним підтвердженням підтримки відповідних прагнень України, обіцянкою і далі проводити спільні навчання, а також вказавши на необхідність продовжувати реформування ЗСУ та українського ВПК.

Аналогічно і з вирішенням конфлікту на Донбасі. Зеленський заявив журналістам, що запропонував Байдену "новий формат" з активним залученням США, проте в заяві йдеться про те, що Штати підтримують "нормандський формат". Можлива участь американської сторони в ньому залишається за дужками.

Проте не можна не відзначити, що в рамках давно окресленого коридору співпраці є і цілком конкретні домовленості, які можна "помацати". Якщо в цифрах, то: додаткові $463 млн на проведення реформ; військової допомоги — $60 млн; допомога в боротьбі з пандемією Covid-19 — $67,8 млн і 2,2 млн доз вакцин; потенційні $3 млрд від Експортно-імпортного банку США (EXIM) в майбутніх операціях в певних галузях; $45 млн на гуманітарну допомогу в зв'язку з війною на Донбасі.

Були візовні як "чернетки чернеток" (на кшталт Стратегічної оборонної рамкової угоди, яка відкриває дорогу зміцненню співробітництва в сфері оборони і безпеки, і декларації про інтенсифікацію кібердіалогу з метою захисту українського фінансового сектора), так і угоди з більш чіткими пунктами і термінами.

До таких можна віднести Угоду про дослідження, розробку, випробування та оцінку, яка є основою для двостороннього військово-технічного співробітництва в сфері озброєнь; меморандум про взаєморозуміння в області обміну даними про супутники і наземні датчики; домовленість про цілодобовий зв'язок через Національний центр США по зниженню ризику ядерної небезпеки.

Реклама на dsnews.ua

Певний ефект, схоже, подіяли і наполегливі апеляції Києва до Будапештського меморандуму, який був порушений Росією, чому інші підписанти, в тому числі США, не зуміли перешкодити.

В якості компенсації американці погодилися пролонгувати Угоду про надання допомоги Україні в ліквідації стратегічної ядерної зброї та протидію розповсюдженню зброї масового знищення від 1993 р.

Win-win

Тепер переведемо всі ці пункти з дипломатичної на людський, тобто роз'яснимо спільну заяву і підсумки зустрічі в цілому, які містять ряд позитивних моментів за принципом win-win.

Взяти хоча б меморандум про будівництво енергоблоків Хмельницької АЕС, підписаний "Енергоатомом" і Westinghouse Electric.

Якщо меморандум оформиться в контракт, американська корпорація, що поставляє паливо для українських АЕС, зможе розраховувати на суму до $30 млрд за будівництво п'яти енергоблоків. З огляду на тяжке фінансове становище Westinghouse, яка в 2017 р. вже подавала заяву про банкрутство, угода дозволить їй стабілізуватися і вилізти з ями.

Україна, в свою чергу, отримає не тільки нові енергоблоки, а й механізм глобальної зміни своєї системи енергогенерації в сторону зниження частки вугілля і газу. Це потенційний гешефт від Вашингтона, який у вищезгаданій спільній заяві дав зрозуміти, що не змінюватиме свою позицію щодо "Північного потоку-2" і Німеччини.

Білий дім в черговий раз заявив, що вважає СП-2 поганий угодою, пообіцяв інвестиції в енергосистему України, але ніяких чітких гарантій не надав. Можлива угода Києва з Westinghouse якраз і може в перспективі стати свого роду гарантією — гарантією посилення енергобезпеки і незалежності України від російського газу.

Ще одним win-win є ті самі $3 млрд гарантій EXIM — пов'язані кредити. Простими словами: США готові давати Україні гроші на покупку товарів і послуг американських компаній. Тут, по всій видимості, мова не тільки про товари (включаючи оборонні), але і про нові технології, які Київ зможе придбати за рахунок кредитів EXIM. Аналогічного рівня підтримку США надавали свого часу Японії і Південної Кореї. І такий підхід виявився високоефективним і результативним.

Фактично Америка виділяє Україні кошти, які в підсумку все одно залишаться в американській економіці. Але в навантаження отримує більш сильного і технологічно розвиненого союзника. Правда, ця домовленість ще повинна пройти процес затвердження в Хартії Комісії стратегічного партнерства України і США під час під час осіннього засідання.

Простягніть руку і візьміть

Тепер перейдемо до сигналів і перспектив.

Почнемо з того, що Байден своєю заявою про бажання відвідати Київ, причому Зеленський, грубо кажучи, за язик американського колегу не смикав (як стверджує, забув), а також загальна тональність спільної заяви є гранично чітким сигналом про те, що: по-перше, президент США особисто зацікавлений в успішності України; по-друге, порівняння України з Афганістаном недоречно, і американці "йти" з неї не будуть.

Це свідчить про те, що адміністрація Байдена все ж дослухалася до думки тих представників американського істеблішменту і аналітиків, які закликали Вашингтон компенсувати репутаційні втрати від кризи в Афганістані посиленням підтримки України.

При цьому США переходять в прагматичну площину, що також є позитивним сигналом. Причому настільки хорошу пропозицію Україна отримує вперше за 30 років після відновлення незалежності.

Воно, безумовно, могло б бути краще, враховуючи ряд розпливчастих формулювань і відсутність чітких відповідей на питання про СП-2 і євроатлантичні перспективи України. Прагнути є до чого — але в минулому і нічого подібного не пропонувалося.

Втім, спільна заява безумовно підкріпить російський наратив про зовнішнє управління України. Його, однак, можна нівелювати конкретними досягненнями за підсумками угод.

А для цього потрібен консенсус українських еліт, яким доведеться погодитися грати в одній команді. Адже реалізація всіх вищеперелічених меморандумів і рамкових угод призведе до переділу українських ринків, і нашим олігархам доведеться або прийняти нові правила, або змиритися з істотним ослабленням їх позицій. Третій варіант — глуха оборона — приведе країну до краху.

Але ніякого консенсусу не буде без готовності вже адміністрації Зеленського взяти на себе всю повноту відповідальності за здійснення реформ і угод.

Просто говорити про наміри та презентувати не до кінця опрацьовані плани по залученню інвестицій вже не можна. Потрібно або братися за цю справу, або готуватися до політичної пенсії.

Останнього Зеленський може уникнути саме завдяки пропозиціям США, тому як їх масив є досить непоганою підмогою і аргументом на користь обрання на другий термін.

І ще один важливий момент: буде Зеленський наступним президентом чи ні, практичний зміст спільна заява отримає лише при наявності спадкоємності зовнішньо- і внутрішньополітичного курсу.

    Реклама на dsnews.ua