Рандеву в Гельсінкі: Про що Трамп буде говорити з Путіним
"Витоку" інформації про неї особливих надій ні на "перемоги", ні на "зради" не дають. І річ навіть не тільки в "малих очікуваннях" Дональда Трампа, про яких він повторив перед зустріччю кілька разів. Вся логіка дипломатичних приготувань до сьогоднішніх переговорів натякає на те, що команди обох президентів готуються якимось чином пояснити відсутність практичних результатів, передає Depo.ua.
Зокрема, прес-секретар президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що після саміту Володимир Путін і президент США Дональд Трамп проведуть прес-конференцію, на якій усно підведуть підсумки зустрічі. Підписання спільної заяви не планується. "Це, власне, і не є обов'язковим атрибутом подібних зустрічей. Глави держав планують провести прес-конференцію. На ній вони і виступлять із заявами, тільки усними", - заявив Пєсков. Не дивлячись на те, що за свідченнями джерел в Держдепі, російська сторона передала американській проект спільної заяви за підсумками саміту практично тиждень тому. Очевидно, не склалося.
Не меншу стриманість в оцінках результатів зустрічі продемонстрував і помічник Путіна Юрій Ушаков. За його словами, у двосторонніх відносинах ситуація "дуже негативна". "На нашу думку, необхідно з чогось починати, як-то виправляти цю ситуацію. Наприклад, економічна сфера, нам здається, могла б бути обговорена між президентами", - сказав він. Не додавши, втім, як саме можна покращувати економічні відносини між країнами при збереженні антиросійських санкцій, які ці відносини, скажімо м'яко, дещо ускладнюють.
Також він сказав, що Путін має намір підняти на зустрічі з Трампом тему "незаконного захоплення російської дипломатичної власності" в США і арешти росіян за американським запитами в третіх країнах. Що, напевно, теж не сприятиме позитивному настрою обох лідерів.
З аналогічними коментарями виступила і американська сторона. Зокрема, радник президента США з питань нацбезпеки Джон Болтон на питання про можливі досягнення цієї зустрічі стримано заявив, що "досягненням можна вважати сам факт її проведення". Чому так відбувається?
Адже в день зустрічі обидва президента зацікавлені в якомусь прорив у відносинах - хоча б для того, щоб за допомогою досягнень в міжнародній політиці зменшити внутрішньополітичні проблеми.
Однак, досягнення будь-якої угоди передбачає якісь взаємні поступки в обмін на досягнення певної загальної мети. А в поступках обидві сторони якраз максимально скуті зовнішніми обставинами. Особливо це стосується президента США. Який і так зробив чимало необдуманих кроків під час свого європейського турне, поставивши під загрозу цілу низку стратегічних союзів з європейськими країнами. Якщо ж він зробить якийсь необережний крок ще й в Гельсінкі - питання відповідальності перед Конгресом цілком може перейти в практичну площину.
Оскільки можна злітати до Кім Чен Ина, про щось з ним переговорити і розповісти всім, що досягнута колосальна геополітична перемога. Можна розірвати угоду з Іраном (заради справедливості слід сказати, і дійсно не оптимальну), не домовившись з союзниками про те, що робити з Тегераном далі. Проте піти на поступки Росії в тій ситуації, в якій знаходиться діючий президент США - значить підписати собі вирок власною рукою.
Тому у Дональда Трампа і Володимира Путіна залишається вкрай обмежене поле для домовленостей. Вони можуть поговорити про висилку дипломатів і дипломатичної власності. Вони можуть, як програма-максимум, зобразити із себе великих миротворців і почати процес пролонгації договору про скорочення стратегічних ядерних озброєнь СНО - 3. Але досягти компромісу щодо антиросійських санкцій, війни на сході України, ситуації в Сирії та інших реальних загроз світової безпеки вони, здається, просто не здатні.
Столиця Фінляндії - знакове місце для американських і пострадянських чиновників. Тут у свій час зустрічалися Джеральд Форд і Леонід Брежнєв, Джордж Буш і Михайло Горбачов, Білл Клінтон і Борис Єльцин. Тут іноді вдавалося досягти дійсно проривних угод. Можливо, саме тому і в цей раз Гельсінкі віддали перевагу перед Віднем, в якій спочатку планували провести зустріч.
Однак, здається, сьогодні "фактор місця" не спрацює. Можливо, тому, що Володимир Путін не дотягує до масштабу Брежнєва, або ж Горбачова, так і Трамп не схожий ні на Буша-старшого, ні на Клінтона.
