• USD 26.7
  • EUR 31.4
  • GBP 36.5
Спецпроєкти

Слабкість перед лицем Росії. Чому республіканці порівнюють Байдена з Картером

Рішення, прийняте Білим домом щодо "Північного потоку-2", може в перспективі спровокувати нову політичну кризу

Республіканці висунули Джо Байдену ультиматум через "Північний потік-2"
Республіканці висунули Джо Байдену ультиматум через "Північний потік-2" / Getty Images
Реклама на dsnews.ua

28 липня в американському Сенаті були прийняті рішення, які частково суперечать одне одному. Одне з них — на руку адміністрації Джозефа Байдена, а інше — категорично ні.

Отже. Через кілька тижнів суперечок і сперечань Сенат раптово дав добро на початок роботи над дітищем президента — національною інфраструктурною програмою вартістю майже $1 трлн.

У той же час сенатський комітет з банківської діяльності — точніше, його республіканська половина — вирішив шантажувати Байдена в помсту за укладання договору з Німеччиною угоди по "Північному потоку-2".

Шантаж, гранично чітко наведений в листі за підписами 12 членів комітету (всього в ньому 24 сенатора) від Республіканської партії, полягає в наступному: або адміністрація відмовляється від санкцій проти компанії-оператора СП-2, або республіканці будуть блокувати призначення в міністерство фінансів двох кандидатів Байдена — Брайана Нельсона і Елізабет Розенберг.

Те, що в Сенаті республіканці підтримали раптом пропозицію президента, — насправді відмінний хід.

Таким чином вони, по-перше, демонструють здатність домовлятися і готовність працювати на благо простих американців, незважаючи на ідеологічні розбіжності; по-друге, Байден тепер як би у них в боргу. І йому доведеться приймати всі критичні випади на свою адресу в зв'язку з надмірно м'якою і слабкою зовнішньою політикою у відношенні як Росії, так і Ірану з Китаєм.

А саме це після відмови від частини санкцій проти СП-2 і укладення скандальної угоди з Берліном є ключовим наративом у республіканців.

Реклама на dsnews.ua

46-у президентові США регулярно нагадують про те, що "Північний потік-2" загрожує: національним інтересам Сполучених Штатів; суверенітету і безпеці України; енергетичній незалежності Європи.

Байден, дозволивши добудувати газопровід, який, в принципі, цілком може і не запрацювати в результаті, все ж зробив послугу Кремлю і зробив Сполучені Штати кілька вразливішими на геополітичній арені.

Республіканці вже проводять невтішні для Байдена паралелі з Джиммі Картером, 39-м президентом Сполучених Штатів.

Новий Афганістан?

Зокрема, про це пише на сторінках The National Interest колишній заступник міністра оборони, а також голова міністерства у справах ветеранів в адміністрації Трампа Роберт Уїлкі.

Так, The National Interest — це неоконсервативне видання з підмоченою репутацією через публікацію матеріалів з вигідними для Кремля меседжами.

Так, Уїлкі був міністром при Трампі — з березня 2018 р. по січень 2020 р. І так — він безумовно заангажований.

Однак судячи з самої статті, його важко назвати відвертим трампістом, оскільки він, наприклад, критикує ізоляціонізм США. А саме до нього прагнув Трамп, нехай і з виключенням у вигляді впливу на глобальний енергетичний ринок в інтересах американського вуглеводневого лобі.

До того ж, в матеріалі Уїлкі все ж є кілька цілком розумних і справедливих зауважень щодо зовнішньої політики Байдена.

Він згадує про подібну кризу в 70-х рр. минулого століття, коли Вашингтон також шукав діалогу з Іраном, Китаєм і Росією, а в підсумку ці автократичні режими, грубо кажучи, сіли Штатам на шию, скориставшись цим прагненням як проявом слабкості.

У Тегерані в результаті сталося захоплення заручників в 1979 р. в американському посольстві. А Радянський Союз вторгся в Афганістан.

Джиммі Картеру, пише Уїлкі, довелося визнати свою помилку. 39-й президент зробив розворот на 180 градусів і в найкоротші терміни збільшив виробництво військової авіації, бойової техніки і міжконтинентальних балістичних ракет в піку Москві, які для створення значно жорсткішої моделі протистояння використовував вже Рональд Рейган.

На думку республіканця, як і адміністрація Картера, команда Байдена своїм пріоритетом вважає рішення тільки внутрішніх проблем і не прагне зайняти провідну роль в наведенні глобального порядку.

Замість цього вона перекладає частину відповідальності за мир у всьому світі на своїх партнерів в Європі чи Азії. І, справедливості заради відмітив, Трамп займався аналогічним аутсорсингом.

Уїлки також не вірить, що нинішня адміністрація захоче або зможе відмовитися від парадигми захисту своєї країни на шкоду зовнішньополітичним інтересам. Тобто, не буде вироблений чіткий баланс між внутрішньою і зовнішньою політикою, не дивлячись на те, що Байден переконливо артикулює готовність до боротьби з Пекіном або Москвою.

Картера переконало вторгнення СРСР до Афганістану. Чи знайдеться такий же фактор і для адміністрації Джо Байдена? Що це може бути? Ймовірна нова інтервенція Москви до Афганістану? Так, Білий дім вже делегував Туреччині повноваження щодо збереження порядку в цій країні.

Може, нове вторгнення росіян в Україну? А шанс, що воно трапиться, досить високий. Якраз завдяки хитромудрому геополітичному пасьянсу Байдена, який поки дає козирі лише режиму Путіна.

Купи слона

Зустріч Байдена і Путіна в Женеві, за підсумками якої перший дав другому відстрочку строком на шість місяців для виправлення помилок, з великою часткою ймовірності не приведе в перспективі до якого-небудь прориву. Як і інші переговорні формати, запущені президентами в Женеві і проходять там же, в Швейцарії.

28 липня в Женеві зустрілися заступники держсекретаря з політичних питань Венді Шерман і з питань контролю за озброєннями і міжнародної безпеки Бонні Дженкінс і заступник голови міністерства оборони РФ Сергій Рябков.

Їх завдання — обговорення співпраці у сфері контролю над озброєннями.

Напрямок, м'яко кажучи, не дуже-то перспективний, адже росіяни хочуть, щоб дії угод поширювалися і на системи ПРО; а американці — на нові російські ракети і озброєння.

А ще, якщо вірити словам Рябкова, в Сполучених Штатах бажають підключити до цих переговорів і Китай. Знову-таки, здрастуйте, пане Трамп. Китай не виявляв інтересу до включення в такі переговори в каденцію 45-го президента, не проявить і зараз.

Відносини між США і Китаєм настільки ж напружені, як і при Трампі. І мають всі шанси на подальше погіршення. Про що свідчить вибір Пекіном людини, яка стане новим послом у Вашингтоні, — це Цинь Ган, колишній заступник голови МЗС КНР.

Він, з одного боку, ратує за діалог, а з іншого - є одним з найбільш різких спікерів китайського зовнішньополітичного відомства. Цинь куди жорсткіше, ніж всі інші посли Китаю в Штатах. Таким чином, Пекін дає зрозуміти, що поступатися в чому-небудь не має наміру, і очікує першого кроку від адміністрації Байдена.

Президент США, звичайно, налаштований дуже рішуче, але для ефективного протистояння з Китаєм потрібен міцний тил. А його у нинішнього лідера Америки зараз вже немає. Кейс "Північного потоку-2" налаштував проти нього не тільки республіканців, але і частину демократів. У тому числі дуже відомих і впливових персон на зразок сенатора Боба Менендеса, який очолює комітет із закордонних справ і входить до згаданого комітету банківського.

Ще в травні він гранично жорстко зажадав від Білого дому ввести все ж санкції щодо Nord Stream AG і її гендиректора Матіаса Варніга, зазначивши, що рішення цього не робити аж ніяк не допоможе в боротьбі з російською агресією.

Менендес не один такий в демократичному таборі, і ця опозиція робить становище Байдена дуже хитким. До того ж і республіканці готові палиці в колеса вставляти, де їм не принесе ніякої шкоди.

Не маючи підтримки Конгресу, в першу чергу республіканців, Джо Байден не зможе ефективно протистояти Китаю і Росії. А це означає, що демократам доведеться запропонувати "слонам" щось досить істотне. Єдиним, принаймні поки, таким товаром є сенатське розслідування штурму Капітолію 6 січня.

Питання в тому, чи захочуть в Демпартії піти на таку угоду. І чи не спровокує вона повноцінну політичну кризу.

    Реклама на dsnews.ua