"Хрещеник" Косигіна. Хто такий Білоусов, якого готують в "Медведєви 2.0"
Путінська звичка незадовго до президентських виборів міняти главу уряду сприяє появі все більшої кількості чуток про швидку відставку Дмитра Медведєва. Вже деякі навіть пророкують, що він в суд піде.
Кого Захід нав'язав
Правда, не в якості підсудного, як хотілося б багатьом, посмотревшим фільм Навального "Він вам не Дімон", а в якості голови не те Верховного суду РФ, не то установи, яка може виникнути внаслідок об'єднання Верховного і Конституційного судів РФ. Підтвердженням цьому є те, що обидва ці суду очолюють 74-річні В'ячеслав Лебедєв і Валерій Зорькін, нібито засиділися в своїх кріслах саме як "местоблюстители" для теж засидівся у своєму кріслі Медведєва (1 вересня він побив попередній рекорд перебування на посаді прем'єра, поставлений ще Віктором Черномирдіним: 5 років і 116 днів). Таким чином, його відставка не буде виглядати і як перемога Навального. Адже пристрасті по фільму вже трохи вляглися, а переміщення буде виглядати навіть підвищенням: адже Медведєв вже очолить цілу гілку влади (судову), а не другою особою у виконавчій гілці.
Але для широких мас його відставка буде виглядати так само як покарання за економічний спад і "грошей немає, але ви тримайтеся". Адже саме його, а не втянувшего країну у війну і санкції Путіна, росіяни вважають винуватцем свого нинішнього зубожіння. Таким собі "поганим боярином" а-ля Милославський, що заважає "доброго царя" - своєму зятю Олексію Тишайшему (саме цією легендою заманював людей під свої прапори Стенька Разін). І тягнути з такою відставкою довго не будуть, адже сильно похитнувся медведєвський рейтинг може почати тягнути вниз і путінський. А вибори вже скоро, і неучасть в них Путіна може бути викликано виключно серйозними проблемами зі здоров'ям (але в цьому випадку "Дімон"-прем'єр тим більше буде тягарем для призначеного Путіним наступника).
Тому критику, з якою Путін обрушився на міністрів за далекосхідні проблеми, багато хто сприйняв і як його прагнення дистанціюватися від провалів Медведєва, і як початок кінця його уряду. Хоча варто зазначити, що чутки про його ймовірну відставку мусують ще з 2014 р. Особливо вони посилилися напередодні торішніх парламентських виборів. Але оскільки очолювана прем'єром "Єдина Росія" змогла "поліпшити" свій результат 2011 р. і набрати більше 50%, нібито було вирішено поки залишити главу партії і главою уряду.
Підвищити настрій росіян і їх бажання піти проголосувати за Путіна (або "наступника") повинна і заміна відправленого в суд юриста Медведєва на економіста, продемонструвавши посилення уваги "царя" до змарнованим "боярами" економіці і проблем збіднілих громадян. Зараз однією з найбільш обговорюваних кандидатур є наймолодший в історії РФ міністр економіки Максим Орєшкін.
Популярним його зробило агентство Bloomberg, яке опублікувало 25 серпня матеріал, де 35-річний міністр називався "новим фаворитом" президента РФ. Видання посилалося на слова трьох російських чиновників з оточення Путіна і відзначало зростаючу роль Орєшкіна в ході зарубіжних візитів. А також говорило, що саме цей міністр готує проект реформ, який буде оголошений Кремлем напередодні або в ході президентської виборчої кампанії 2018 р. Новина була розтиражована настільки широко, що навіть школярі задавали Орешкіну питання про його амбіції і стосунки з Медведєвим.
Сам міністр коментувати цю інформацію не захотів і лише заявив: "Є моя робота, яку я виконую і буду виконувати". А ось прес-секретар російського президента 31 серпня висловив здивування мотивами публікацій ЗМІ, почали представляти Орєшкіна в якості наступника Путіна. А ось російські нацики побачили в публікації Bloomberg спробу нав'язати Путіну бажаного на Заході фаворита-ліберала і відповіли гнівним пасквилем в стилі газети "Правда".
Потомствений реформатор
Але в останні дні почали мусуватися чутки про призначення прем'єром "сірого кардинала російської економіки" - помічника президента РФ з економічних питань Андрія Білоусова (1959 р.), який прямо в день розносу, влаштованого Путіним міністрам щодо недоробок на Далекому Сході, почав пропонувати варіанти вирішення проблем. Він - потомствений реформатор: його батька - Рема Білоусова - називають одним з авторів косыгинских реформ. Це забезпечить йому (ну і балотується на виборах патрону, хто б ним не став) додаткові симпатії ностальгуючих за СРСР, адже вважається, що ці реформи рятували Союз від економічного краху і розвалу. До речі, періодично пишуть, що ці реформи потім "здер" Ден Сяопін і навів Китай до "величі".
Симпатії ж більш ліберальної публіки будуть забезпечені славою самого потенційного прем'єра. Наприклад, тим, що ще в 2005 р. очолюваний ним Центр макроекономічного аналізу та короткострокового прогнозування видав доповідь "Довгострокові тренди російської економіки: сценарії економічного розвитку Росії до 2020 р.", в якому були передбачені проблеми, з якими РФ незабаром зіткнулася: фінансова криза 2008 р. і спад економіки в 2011-2012 рр. Після того, як збувався кожен з цих прогнозів, що раніше вважався економістом-теоретиком Білоусов отримував високу посаду в уряді. У 2008-му - директора департаменту економіки та фінансів Апарату уряду РФ, а в 2012-м - міністра економічного розвитку РФ (роком пізніше його на цьому посту змінив Олексій Улюкаєв, якого зараз судять за хабар у $2 млн).
Ну а те, що "збій системи держуправління в 2015-2017 роках економіст теж передбачив ще десять років тому", може стати приводом для його чергового призначення в уряд на ще більш високу, ніж міністр, посада. І виглядати це буде до того ж як виправлення кадрових помилок Медведєва. Який, мовляв, не дав працювати прогресивно мислячій економісту, замінивши його на хабарника (в контексті буде передбачатися: такого ж, як і сам "Він вам не Дімон").
Ще один аргумент на користь кадрового переміщення Андрія Білоусова - гучне можливе заняття Герхардом Шредером поста голови ради директорів "Роснафти" (зараз на ньому працює Білоусов). А те, що з основної нинішній посаді "сірого кардинала економіки", що дає можливість продемонструвати Путіну потрібність і лояльність, шлях лежить швидше вгору, що вниз, видно на прикладі попередниці "Нострадамуса президента" - Ельвіри Сахипзадовны (тут без помилки: батько - Сахипзада Саитзадаевич) Набіулліної, нині очолює Центробанк РФ. Її на посаду помічника з економічних питань Путін взяв теж з посади міністра економрозвитку, що знову повертає нас до черномырдинскому "ніколи такого не було - і ось знову".
Запропонована президенту командою Андрія Білоусова "Стратегія зростання" російської економіки, за інформацією ЗМІ, повинна включати навіть перезапуск відносин із західними країнами, а не тільки підтримку малого приватного виробництва, зниження податків і ставок за позиками, боротьбу з розділом ринку між кількома великими гравцями-олігополіями і зменшення частки держави в економіці.
Так що він цілком зможе залучити на бік Путіна голоси "сомневающейся" либеральствующей публіки. І не дати їм піти до вічно непрохідному Григорію Явлінському, безнадійно недопускаемому (поки, в усякому разі) Олексію Навальному. Чи до тієї ж Ксенії Собчак, яка спочатку в Инстаграме гнівно відкинула свою участь у президентських виборах в якості інструменту "апешечки" (чутки про її висунення кандидатом для підвищення явки нібито пішли від високопоставлених співробітників Адміністрації президента РФ), а потім вже в Фейсбуці почала міркувати, що вибори 2018 р. "було б правильним викликом для людини, яка хоче повернути політику в країну", і про те, що її синові жити в постпутінської Росії (не з "апешечки" надійшло вказівку змінити думку з можливими вибаченнями за те, що не встигли попередити?).
У той же час статус "людини президента" і економіста "радянської школи" консолідує традиційний путінський електорат і не дасть йому помилитись з полутехническими Зюгановим, Жириновським або технічним Володимиром Якуніним, за якого можуть випадково проголосувати довгий час очолювані ним залізничники.
Зло Сечіну
Незрозуміло тільки, долю кого з попередників повторить Білоусов: Віктора Зубкова, попремьерствовавшего всього кілька місяців перед президентськими виборами 2012 р., або Михайла Фрадкова - тобто буде прем'єром майже весь путінський четвертий термін. Другий варіант, зауважимо, не робить його потенційним наступником-2024.
По-перше, на нього поступово перейде негатив економічних проблем, які в Росії після нових американських санкцій лише посиляться. По-друге, не в сучасної російської політичної традиції така завчасна "засвітка" потенційного наступника (і Путін, і Медведєв отримали цей статус менше ніж за рік до виборів). Тому в ролі наступника-2024 швидше бачать нинішнього губернатора Тульської області Олексія Дюміна - колишнього головного охоронця Путіна. Мабуть, ВВП хоче, щоб він, певною мірою, повторив його долю: виходець із спецслужб (у Федеральну службу охорони він потрапив через рік після закінчення в 1994 р. Воронезького вищого військового інженерного училища радіоелектроніки), попрацювавши в місцевих органах влади (відразу губернатором, а не підношувачем валіз), потрапить ближче до закінчення четвертого строку на прем'єрський (як Путін) або віце-прем'єрський (Медведєв) посаду, звідки стартане в президентське крісло.
Хоча не виключено, що поширення чуток про прийдешній прем'єрства Андрія Білоусова - всього лише цілеспрямований вкидання. І головною мішенню цього вкидання є занадто багато (аж до ігнорування указів самого ВВП) став собі дозволяти останнім часом Ігор Сєчін. Адже чутки про висунення критикував його Білоусова на прем'єрський пост можуть спровокувати "Дарта Вейдера російської політики і економіки" як мінімум на чергові висловлювання про кретинизме представників російської еліти, які зробили щось не так, як хотів би він.
Таким чином, буде надано черговий доказ Путіну, що Сечин виходить "за межі" зони відповідальності " і взагалі веде себе як чи не співправитель держави, дозволяє собі тиснути навіть на прем'єра. Буквально днями проти Сечіна стартувала нова кампанія в ЗМІ, яка продемонструвала, що він виявився не в змозі виконати досить простих інструкцій ФСБ при зустрічі "під прослушкою" з Улюкаевым. Але багато хто сумнівається, що вона зможе зменшити його вплив на Путіна і позбавити шансу стати прем'єром (такі чутки теж ходять). Адже Сєчін має ті ж сильні сторони, які стали причиною піднесення Медведєва, - пітерське походження і низький зріст.
