Бізнес в Криму і російські ТВЕЛи. Що відомо про власників бренду "Карпатська джерельна"

Петро Устенко — один із них: свого часу Устенку-старшому приписували зв’язки з російським олігархатом, у 2018-му він опинився в центрі скандалу навколо СПУ — одіозний Ілля Кива звинуватив Устенка у переговорах з представниками кремлівця Владислава Суркова. Також Устенко мав бізнес в Криму, який після анексії за непрозорих обставин відійшов дуже неоднозначному російському бізнесмену Артему Зуєву. Навіть у відкритих джерелах можна знайти інформацію, яка прямо пов'язує Петра Устенка з російським бізнесом.

Отже, про все — по порядку.

Політика як продовження економіки

З 1988 року, коли Устенко-старший демобілізувався зі Збройних сил СРСР, його публічна біографія того періоду небагата: працював оперуповноваженим МВС України, за даними медіа — тривалий час прожив у Криму.

Публікація за березень 2012 року

Присвячена бізнесмену і політику wiki-сторінка без дат зазначає його різкий кар’єрний і професійний злет: "Потім [працював] на керівних посадах в Зовнішньоекономічному об'єднанні "Інфоспорт-Холдінг-Інвест", генеральним директором Акціонерного Товариства СП "АМП". Також, за даними Opendatabot, Петро Устенко з 1997 року володів ТОВ "Українсько-андорське спільне підприємство "АМП". Компанія зі схожою назвою ТОВ "АМП-2" є співвласником "Карпатські мінеральні води" (більш відома під брендом "Карпатська джерельна"), створеної у 1996 році. Примітно, що серед бенефіціарів можна побачити то батька, то сина, що зайвий раз вказує на сімейний характер цього бізнесу.

З 1997 р. Устенко-старший входить до Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України. У 1998 році він розпочинає політичну кар’єру, обравшись народним депутатом до Верховної Ради України по 207 виборчому округу. І з часом мігрує між фракціями ПРП "Реформи-центр", "Трудова Україна", "Відродження регіонів" та "Демократичний союз", які в різні часи пов’язували з представниками оточення другого президента країни.

Маючи депутатський мандат, Устенко-старший входить до парламентського Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Ще у 2006 р. "Українська правда" проливає світло на причини тяжіння Петра Устенко до надр і його вхожість до урядової Ради підприємців: "39 номер отримав Петро Устенко — голова спостережної ради спільного українсько-андорського підприємства "АМП". Наприкінці дев'яностих "АМП" постачала вугілля на українські теплові станції і тепловиділяючі зборки на українські атомні станції".

Гроші з атому і поруч ФСБ

Де вчорашній "опер" наприкінці 90-х віднайшов капітал і входи до ліги політичних і бізнес-важковаговиків — загадка. Часткову відповідь дає крихта інформації в медіа: "Злі язики твердять, що Сергій Устенко представляє інтереси енергетичного олігарха Костянтина Григоришина". Про це пише "Обозреватель" у 2006 р., сплутавши батька та сина Устенків. Як відомо, громадянин рф Григоришин контролював велику частку української енергетики, але нині перебуває під санкціями та позбавлений українських активів. Ще раніше, у травні 2003 р., в медіа спливає інформація, що "Корпорація АМП", очолювана Устенком-старшим є "провідним постачальником тепловиділяючих зборок на українському енергетичному ринку" через українсько-російське СП "ТВЕЛ-Енергія", в якому "Корпорація АМП" мала найбільшу частку розміром 45% статутного капіталу, російське державне ВАТ "ТВЕЛ" — 35%, російський "Інкомбанк" — 10% та Фонд держмайна України — 10%. Розподіл часток свідчить про глибоку довіру (або наявність потужних страхових стримуючих механізмів) між українськими та російськими партнерами. ТВЕЛи — це збірки пального для атомних електростанцій, які Україна до старту повномасштабного вторгнення частково отримувала з Росії, а нині оперативно замінює їх на американські збірки від Westinghouse.

Бізнесмен-політик мав необережність ділити членство у нині забороненій Соціалістичній партії з Іллею Ківою. Теперішній зрадник-утікач, колишній нардеп від забороненої ОПЗЖ, а до того лідер СПУ Ілля Ківа у 2018 р. звинуватив Устенка у переговорах з представниками кремлівського куратора й ідеолога створення сепаратистських анклавів на Сході України ЛНР/ДНР Владислава Суркова. Галас, зчинений Ківою й Устенком у битві за Соцпартію, та факти, які спливали, дозволяють скласти весь пазл.

У "нульових" Петро Устенко приєднався до Соцпартії Олександра Мороза та став одним із його ключових гравців. Нагадаємо, ще з 90-х рр. український "модерновий соціалістичний рух" став настільки популярним, що клонувалося декілька партій: від оригінальної СПУ Мороза відкололась у власну Прогресивну соцпартію Наталія Вітренко, а від Соціал-демократичної партії політиків Буздугана-Онопенка відбрунькувалася СДПУ(о) путінського кума Віктора Медведчука і, як виявилось після старту повномасштабного вторгнення 2022 р., — важковаговика кремлівської п’ятої колони, яка мала ресурси та плани поховати Україну в її нинішньому вигляді.

Сама СПУ часів лідерства Мороза стала одним із креаторів очевидно прокремлівського Віктора Януковича у київській топполітиці національного рівня — сприяла його призначенню на посаду прем’єра під час президентської каденції Віктора Ющенка, котрого привела до влади Помаранчева революція.

Ці деталі допомагають зрозуміти середовище, в якому робив кар´єру Петро Устенко. У ядерній індустрії, напевно, жодна крихта не проходить повз пильне око держав і спецслужб, тим паче коли йдеться про російську державну компанію "ТВЕЛ". До речі, з 2018 р. "офіційне прикомандирування" позаштатних співробітників ФСБ для внутрішньої та зовнішньої розвідки в ключових компаніях взагалі не є секретом — російський президент Путін легалізував інститут "сексотів" своїм указом.

Кримський бізнес Устенка

Мабуть лише такими "збігами" можна пояснити і чергу інших. Наприклад, до російської анексії Криму Петро Устенко був одним із найвпливовіших латифундистів півострова — контролював одного із найбільших виробників вина та шампанського на території автономії "Золота балка".

З 20 лютого 2014 року — цей день вважається офіційною датою анексії Криму — багато українських бізнесів стали жертвами експропріації та націоналізації. Вони проходили в декілька хвиль, від яких постраждали бізнесмени й олігархи "материкової України". Остання із них наприкінці 2022 року включає близько пів тисячі ласих об’єктів на південному узбережжі.

Однак ще певний час після анексії негаразди проходили повз родинний бізнес Петра Устенка на півострові. Нагадаємо, у 2009 р. він тут мав неабиякий вплив: тоді міськрада Севастополя зі скандалом продовжила терміни оренди землі під виноградники "Золотої балки". У 2012 р. місцеві кримські ЗМІ про це писали, згадуючи його заслуги до обрання на посаду голови Соцпартії.

Невелика "неприємна несподіванка" сталася, коли у травні 2015 р. майно "Золотої балки" було заарештовано судовими приставами на підставі виконавчого листа за позовом "уряду Севастополя". Але 15 вересня 2015 р. претензії знято, арешт скасовано: "Сторони підписали мирову угоду. За даними "Новин Севастополя", примирення було пов'язане з тим, що у підприємства на той час уже з'явився новий власник".

За дивним збігом обставин, "новим власником" заводу Петра Устенко стала дружина російського "короля підшипників" — Артема Зуєва, який також має інтереси у сфері переробки уранової сировини. Нагадаємо, що це дуже вузький клуб обраних, у якому всі учасники фактично знайомі особисто навіть у світовому масштабі. За даними російської аналітичної системи СПАРК, Зуєв контролює 100% інвестиційної компанії "Сі Пі Ессетс Менеджмент", яка, за повідомленнями ЗМІ, працює навіть з проектами у сфері переробки уранової сировини.

Передання "Золотої балки" під російську юрисдикцію могло залишитися таємницею, якби не марнославство дружини Артема Зуєва Сніжани Георгієвої. Відома російська бізнес-леді та світська левиця почала вихвалятись "обновою" у своїх інтерв’ю. Вперше інформація у вигляді світської плітки майнула у російському таблоїді Tatler: начебто "Золоту балку", шостий за величиною виноградник у Криму, придбав московський бізнесмен Артем Зуєв — він зробив подарунок своїй дружині Сніжані Георгієвій, співвласниці московських нічних клубів "Білка" та Chateau de Fantomas.

Згодом цю інформацію підтвердила в інтерв'ю сама Георгієва.

"Все сталося спонтанно, — розсекретила деталі ласа до паблісіті російська світська левиця. — Якось я показала це місце в Криму чоловікові. І воно йому сподобалося. Там чудова природа: гори, море, виноградники. Ну а коли їх почали продавати, ми підметушилися".

Тепер компанія "Золота балка" офіційно значиться юридичною особою в Росії.

Завелика інвестиція

Залишається невідомим, чи розплатилися росіяни з Устенком за "Золоту балку" і якщо так — то куди поділися гроші, які не можна легально вивести в Україну з підсанкційного Криму.

Але тепер компанія Устенків "Карпатські мінеральні води", яка виготовляє питну воду "Карпатська джерельна" зібралася будувати анонсований завод у Львівській області за 20 млн євро. Примітно, що такі великі кошти для компанії "Карпатські мінеральні води" — це, мабуть, вся її виручка приблизно за 6—8 років діяльності. Тож запитання про походження грошей на інвестиції в новий завод також може бути вельми незручним.

Тривожні дзвіночки

Цікаво, що в 2020 р. у підмосковному місті Корольов з’являється однойменна компанія "Карпатські мінеральні води" з основним видом діяльності "Оптова торгівля напоями". Збіг?

Як бачимо, зв’язки з росіянами українського бренду "Карпатська джерельна" та її власників — родини Устенків можуть бути розгалуженішими, аніж раніше виявив журналіст-розслідувач Євген Плінський: за його даними "Карпатські мінеральні води" лише нещодавно звільнили з посади керівника компанії громадянина Росії Микиту Нєвєстюка.