Курс на 30. Нацбанк готується до осіннього стрибка долара (ІНФОГРАФІКА)
З 1 серпня цього року НБУ змінює методику розрахунку офіційного курсу гривні до долара США. Проводиться це під вивіскою "осучаснення" джерел вихідних даних. У них повинні увійти всі ринкові операції, включаючи угоди про купівлю доларів США на умовах "тод", "том" і "спот". Трохи пояснимо. Мова йде про так званих касових угодах, які на відміну від форвардних контрактів, що передбачають проведення розрахунків найближчим від угоди час: спот за методом Т+2 (тобто через два дні після укладення договору), тому (Т+1) — на наступний день і тод (Т+0) — в день укладання угоди. У розрахунок беруться операції між банками, включаючи й ті з них, де стороною виступає НБУ (під час валютних інтервенцій). Нова методика дозволить оголошувати офіційний курс на дві години раніше звичайного, тобто приблизно в 16:00.
Але головна фішка в новій методиці — це двоступенева система відсікання тих угод, які, на думку Нацбанку, є не "репрезентативними". До них планують віднести всі угоди, в яких обмінний курс зафіксований на рівні, що відрізняється від середньоарифметичного по всьому масиву угод на 2% і більш.
Під час другого етапу відсікаються угоди, які по такому параметру, як стандартне відхилення, відрізняються від середньоарифметичного курсу/обсягу на два стандартних відхилення і більше. Стандартне відхилення демонструє нам, як розподіляються показники по відношенню до середнього значення в аналізованій вибірці даних. Простими словами, величина у два стандартних відхилення в моделі НБУ говорить про те, що в розрахунок братимуться лише ті значення, які знаходяться дуже близько до середнього. Це фактично курсової мейнстрім.
Для сьогоднішньої волатильності курсу гривні дана методика нічого не дасть, точніше, ні на що не вплине, про що вже встигли радісно повідомити і в Нацбанку. За даними регулятора, відсікти доведеться до 10% угод, а стосовно до курсу поправка складе 1 копійку. Але не варто недооцінювати математичний геній працівників НБУ. Якщо б мова йшла про копійці, навряд чи затівався весь цей сир-бор.
Адже якщо курс коливається протягом дня від 27 до 28 (наприклад), то у Нацбанку є відмінний інструментарій "згладити" офіційне значення і зберегти хорошу міну при поганій грі.
Зараз таких коливань немає, але хто знає, які відкриття дивні таїть для нас майбутнє.
Ситуація з методикою визначення курсу є превентивним заходом реагування "на осінь". Як показують останні дні, з курсом гривні не все так гладко, як нам хочуть представити, і найнеприємніше, що в основі цих проблем лежить не горезвісна невидача чергового траншу МВФ, а більш суттєві фундаментальні фактори, які перебувають за межами впливу не тільки будь-яких нових механізмів розрахунку курсу, але і більш суттєвих монетарних інструментів Нацбанку.
Як ми і передбачали раніше, весняно-літній цикл зміцнення гривні (після осінньо-зимової девальвації) в цьому році виявився не тільки менш вираженим, але і більш коротким. У 2016-2017 роках подорожчання гривні тривало аж до кінця серпня, а в цьому році цикл укріплення був фактично зірваний вже в червні. Чому так важливий весняно-літній ревальваційний цикл? Справа в тому, що наша економіка все більше стає дзеркальним відображенням простих сировинних циклів: посіяв, виростив, зібрав, продав. Курс в даній економічній парадигмі — лише похідна цієї сезонності. Завдяки річної курсової перепочинку аграрії можуть за більш дешевими цінами закуповувати паливо і мінеральні добрива, ціни на які прив'язані до імпортного паритету. Особливо це стосується малих і середніх господарств, які не володіють суттєвими валютними заначками (великі холдинги проводять посівну і збиральну за рахунок валютних накопичень). До цих курсових циклів намагаються примазатися населення та малий бізнес, які в літній період поповнюють свої запаси валюти і конвертують у валютний кеш гривневі депозити. Таким чином, літній поведінка нацвалюти позитивно позначається на динаміці товарів, прив'язаних до імпортного паритету, в першу чергу на паливі, а також дозволяє громадськості не дуже нарікати восени і взимку на обмінний курс. Крім того, у весняно-літній період проходить закачування природного газу в наші сховища, щоб благополучно увійти в черговий опалювальний сезон. Також закуповується вугілля для ТЕС. Зміцнення гривні дозволяє "Нафтогазу" і тепловим генераціям істотно економити на паливних закупівлі (а взимку, відповідно, заробляти, адже зростання імпортного паритету в гривневому еквіваленті є важливим фактором для обґрунтування зростання тарифів). При такому розкладі у нас в країні дуже багато зацікавлених сторін для того, щоб влітку гривня зміцнилася, в той час як її девальвація восени і взимку вже нікого не хвилює (аграрії і тіньова економіка зустрічають холоду "в валюті"). І поламати цей звичний уклад можуть лише фундаментальні негативні фактори.
Якщо проаналізувати три сценарії зміцнення гривні в 2016-2018 роках, то ми побачимо, що цей процес розпочинався, як правило, у березні. У 2016-му гривня стартували з позначки 27,09 (1 березня) і на 25 липня досягала значення 24,81, зміцнившись на 8%. У 2017-му курсова крива була майже такою ж, але з частково затухаючої динамікою: старт з 27,16 і фініш на 25,82 (станом на 25 липня), глибина ревальвації — 5%. В цьому році, як уже згадувалося, цикл зміцнення гривні повинен бути істотно коротше і менш вираженим. Старт з 26,8 (внаслідок дій НБУ зміцнення гривні в цьому році почалося дещо раніше — в лютому) і фініш на 26,58 (поки що), глибина зміцнення — всього 1%.
Джерело: www.economicdata.ru
Ситуацію може частково пояснити так звана модель сировинних ножиць. Справа в тому, що на курс гривні впливають ціни на наш сировинний експорт та енергетичний імпорт. Добре, коли ціни на руду, метал, зерно, олію ростуть, а на нафту, вугілля, природний газ падають. Але так буває рідко. Найчастіше сировинні ринки падають синхронно під впливом яких новин про уповільнення світової економіки, або в результаті впливу політики дорого долара, коли ФРС піднімає процентні ставки. На даний момент світова економіка зростає, але при цьому почали підвищуватися і базові ставки в США. Модель дорогого долара вимальовується в повний зріст і загрожує дестабілізацією ринків. Внаслідок цього сировинні ринки ведуть себе атипово: нафта знаходиться на відносно високому рівні в очікуванні зростання світової економіки і передусім економіки США і ЄС. Метал застиг в очікуванні, з ким йому по дорозі, зате почали різко знижуватися котирування на залізну руду, експорт якої приносить нам щорічно не менше $2,5 млрд. Крім того, як показує історія ринку сталі, будь-яка цінова корекція руди вниз може призвести і до зниження цін на метал.
Таким чином, починаючи з березня–квітня, наша економіка увійшла в фазу сировинних ножиць. Ціна на нафту зросла з $69 до $74 за барель, а ціна на руду, навпаки, впала з $76 до $63.
І перспективи тут не цілком райдужні. У кращому разі ці ножиці закриються ближче до кінця року і втрати від скорочення сировинного експорту частково компенсуються корекцією цін на енергоресурси. Але лише частково. У гіршому — розмах ножиць буде розширюватися, тобто ціни на метал і руду стануть йти вниз, а котирування на нафту — вгору, витягуючи за собою туди ж вугілля та природний газ. Додамо сюди і суперечливі дані щодо врожаю зернових: вал пшениці порівняно з минулим роком очікується не таким великим, зате дані по кукурудзі цілком оптимістичні. Втім, вже зараз зрозуміло, що експортна виручка за зерновим 2018/2019 маркетинговому році буде на 10-15% нижче торішніх показників. У такому разі сировинні ножиці загрожують відібрати гривні все найцікавіше "по саме не хочу".
Найближчий прогноз по курсу — це серпневий дрейф до 27 грн за долар і початок осіннього девальваційного циклу з нехарактерно слабких позицій. Все-таки річна ревальвація давала ще один ефект — восени гривня падала "з низькою табуретки", а зараз доведеться стрибати "з шафи".
В такому випадку, якщо в минулому осінньо-зимовому циклі девальвації гривня штурмувала висоту 29, то в цьому році цілком можливий замах на 30 і вище.
У зв'язку з цим стає зрозумілою мотивація того одного члена комітету монетарної політики НБУ, який голосував проти підвищення облікової ставки з 17 до 17,5%, резонно вважаючи, що відсутність структурних реформ і сировинної залежності базова ставка Нацбанку не змінить роботу сировинних ножиць.
