Геть з банківського рабства. Кому покращить життя платіжна революція в Європі

"Відкриті двері" для финтеха

Ця історія почалася в грудні 2007 р., коли ЄС прийняв першу Платіжну директиву (PSD). Вона створила в Європі єдиний ринок платежів, зробивши транскордонними і підлеглими єдиними правилами, в тому числі, кредитні перекази, пряме дебетове списання коштів, платіжні картки. Ця директива створила правову основу для Єдиної зони платежів у євро (SEPA).

Завдяки PSD на європейському ринку почали бурхливо розвиватися компанії, що працюють на ринку платежів - і найчастіше це були не банки, а молоді фірми, які використовували інтернет-технології для створення платіжних систем.

Так зародився сектор фінтех-компаній, що надають традиційні банківські послуги, не будучи при цьому банками.

Але саме ця "финтеховская вольниця" своєю появою зажадала введення нових правил в межах ЄС - щоб підвищити безпеку платежів і захищеність клієнтів. Вирішити цю проблему, а заодно стимулювати інновації та конкуренцію, створити рівні умови для всіх гравців ринку, включаючи новачків, і була покликана Друга платіжна директива - PSD2. Сам документ був ухвалений Європарламентом в 2015 р., але він не був документом прямої дії, так що його впровадження відбувалося кілька років, на рівні національних законодавств європейських країн. Основна частина процесу завершився 13 січня 2018 р., але багато положень PSD2 набули чинності лише зараз - коли були доопрацьовані технічні стандарти, які лежать в її основі, і вступили в силу нові правила захисту інформації.

Одне з основних вимог нового законодавства - доступ до акаунтів клієнтів для сторонніх компаній. Простіше кажучи, наприклад, банкам, які традиційно володіють платіжними акаунтами своїх клієнтів, наказано дозволяти своїм конкурентам (наприклад, фінтех-компаніям) забезпечувати доступ до них через API. Так ці дані (за згодою клієнта) будуть використовуватися для створення нових продуктів на ринку фінансових послуг.

Приклад того, як це працює, призводить французьке видання Le Figaro. Клієнт "банку А" хоче взяти кредит, але умови банку його не задовольняють. Натомість він може скористатися послугами фінтех-компанії, яка агрегує пропозиції всіх банків. Вибравши найкраще, клієнт може не йти сам особисто в цей "банк Б", а все зробити онлайн, а його персональні дані будуть передані новому банку співробітниками фінтех-компанії завдяки відкритим API.

Здавалося б, не дуже який прогрес, але помножений на обороти європейських фінансових ринків, він дає величезний ефект. Надійна система ідентифікації клієнта і посилений захист даних при передачі їх іншим провайдерам розв'язують руки провайдерів фінансових послуг. У їх розпорядженні виявляються дані про клієнтів, які можна використовувати для створення більш вигідних продуктів.

Дослідження компанії Accenture вже показало, що до 2020 р. (тобто зовсім скоро) близько 10% роздрібних платежів в Європі будуть проходити не через банки, а через так званих PISP-провайдерів (постачальників платіжних послуг). "Принцип відкритого інтерфейсу", постуліруемим у Другій директиві, дозволяє будь-якої сторонньої компанії робити конкурентні рішення, які будуть створені спеціально під конкретного клієнта - в тій конфігурації, з тим функціоналом і можливостями, які він захоче.

Користувач, у свою чергу, зможе такі банківські скачувати програми на вибір - як сьогодні ми заходимо в Google Play або в App Store і вибираємо для смартфона той додаток, що нам більше подобається.

Все це прямо зараз стимулює швидке зростання фінтех-стартапів. Причому в даному сегменті побачили для себе шанс "молодоєвропейці": уряду спершу Литви (пару років тому), а потім і Латвії (зовсім недавно) заявили, що створюють у своїх країнах спеціальні технопарки (за образом Vilnius Tech Park), в яких будуть діяти пільгові податкові умови для фінтех-сартапов. Приблизно тим же самим займаються і влада Польщі, Чехії, Румунії...

Вигода для банків і для торгівлі

Друга європейська платіжна директива зовсім не ставить своїм завданням "поховати" значення банків на ринку платіжних сервісів. Швидше, вона каталізує зміни в сегменті роздрібних банківських сервісів. По-перше, завдяки підключенню ком'юніті розробників будуть з'являтися нові рішення, які зможуть брати на озброєння традиційні банки. На користь фінансовим гігантам піде і поліпшення клієнтського досвіду за рахунок зручного доступу до фінансових послуг через зручні для них канали. Нарешті - і найголовніше - банки отримають нові джерела прибутку, так як зможуть продавати свої "дані як послугу" або стягувати з фінтех-компаній плату за підключення до інтерфейсів банку.

Якщо ж брати банки за межами Євросоюзу, але орієнтовані на європейський ринок (в тому числі українські), то положення PSD2 стали для них хорошим орієнтиром, що вказує, як саме вони повинні розвивати свої банківські та платіжні сервіси. Зрозуміло, що український ринок теж рано чи пізно піде в цьому напрямку. Так що українські банки повинні бути готові (хоча б морально) надавати іншим учасникам ринку доступ до своєї інформаційної та платіжної інфраструктури.

Правда, при цьому банкіри повинні розуміти: важливий наслідок впровадження європейської Директиви - прозорість комісій. Користувач, який хоче зробити платіж в магазині, на автозаправці, на автостоянці, вже перед оплатою бачить всі комісії, які повинен заплатити - щоб вони не стали для нього несподіванкою.

Інший важливий момент: прибираються посередники всередині платежу. Тобто свій відсоток (2-3% з транзакції) втрачають Visa і MasterCard. Директива вимагає, щоб комісійні не перевищували 0,2% для дебетових карт і 0,3% для кредитних. Відповідно, додатковий прибуток у 1,5-2% від обороту отримує продавець. Для українського ринку це теж буде непоганим плюсом.

Нарешті, Директива полегшує перехід клієнта з банку в банк. У Євросоюзі ще в 2012 р. був прийнятий закон, що дозволяє будь-якому громадянину ЄС відкрити рахунок у банку в будь-якій країні Євросоюзу. Однак "банківське рабство" продовжувало зберігатися. Для переходу з одного банку в інший чоловік повинен був змінити всі реквізити своїх карт у всіх місцях, де він постійно платив, - включаючи численні інтернет-сервіси, онлайн-ресурси, платіжні системи та магазини. Також доводилося міняти реквізити рахунку для отримання зарплати, схеми оплати за комунальні послуги і т. д.

У сучасної людини можуть бути десятки (якщо не сотні) таких "точок платежів", тому в реальному житті мало хто наважувався змінити банк. PSD2 докорінно змінює ситуацію: скоро клієнт просто не зможе відкрити новому банку доступ до історії своїх старих транзакцій, показати йому, де і які платежі відбувалися в минулому. Так що вже новий банк візьме на себе валідацію всіх платіжних ланцюжків. Виграють усі - крім старого банку, зрозуміло.

З іншого боку, дослідження вже згадуваної компанії Accenture показало, що дві третини клієнтів поки не хочуть ділитися своїми даними зі сторонніми постачальниками фінансових послуг. Тобто вони довіряють персональні дані лише своєму банку. Так що можна передбачити сплеск банківської реклами і PR-акцій, спрямованих саме на підвищення лояльності банківських клієнтів. Що теж зовсім непогано для економіки.

Україна та її вигода від Директиви PSD2

Поки Друга платіжна директива ніяк не вплинула на повсякденну роботу українських банків. Хоча, звичайно, її уважно вивчають і аналізують. Але PSD2 зараз більш важлива для українських фінтех-стартапів, яких в країні вже дуже багато. (Тільки до українського фінтех-маркетплейсу Давайте sPartner вже приєдналося 4 тис. стартапів.)

Справа в тому, що без урахування вимог Директиви не вийде працювати не тільки в Європі, але і просто з європейськими платниками. Будь-які фінансові транзакції, де одна сторона знаходиться в Європі, вже потрапляють під дію PSD2. Так що молоді українські фінтех-компанії неминуче з самого початку змушені уважно вивчати Директиву і дотримуватися її вимог. Тільки так можна буде налагодити взаємодію з європейськими банками.

Ну а наступним кроком для України має стати зміна діючого законодавства. У відповідності з вимогами PSD2 повинні бути наведені закони "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", а також внутрішні нормативні акти НБУ.