Уроки Іллінойсу. Як профспілки та пенсіонери довели штат до банкрутства

Українці звикли в багатьох своїх бідах звинувачувати зовнішні сили - світовий економічний криза, агресію Росії, падіння цін на експортну продукцію, недостатньо активну або навіть "лицемірну" допомога союзників. Однак, як показує досвід, при ідеальній зовнішньої ситуації, коли жодного з перерахованих вище факторів немає, окремі країни або регіони все одно примудряються загнати себе в кредитну пастку, викликати невмілими діями відтік працездатного населення і підставити під удар найменш захищених громадян. Як у них це виходить, спробувала розібратися "ДС" на прикладі штату Іллінойс.

Багатостраждальний Іллінойс

Шостий за кількістю населення штат Америки і один з найбільших промислових центрів світу, в якому з'явилися і розвинулися такі корпорації, як John Deere, Caterpillar, mcdonald's і Motorola, сьогодні переживає не кращі часи. З-за тривалого протистояння між губернатором-республіканцем і спікером парламенту штату з Демократичної партії, штат вже два роки живе без бюджету, накопичуючи через брак грошей неоплачувані рахунки, загальна сума яких досягла $14,6 млрд. Серед головних постраждалих - чиновники, лікарі, працівники соціальної сфери і ті, кого вони обслуговують, дорожні робітники, студенти і викладачі місцевих університетів і навіть туристичний бізнес - через брак грошей на ремонт у столиці штату закрився знаменитий Колізей, побудований в 1901 р. На популярній майданчику, який належить департаменту сільського господарства штату, аж до жовтня 2016-го проводилися концерти, кінні шоу та інші заходи. Потім вона на вимогу інженерів була закрита.

Через брак грошей викладачі поступово звільняються з університетів штату, які отримують фінансування з бюджету Іллінойсу. Відповідно, скорочується і кількість абітурієнтів. Крім прикрих незручностей начебто брак хімреактивів або кольорової фарби для принтера, викладачі та студенти побоюються невизначеності, ніхто не може обіцяти, що ситуація в майбутньому не стане ще гірше.

Невизначеність і страх перед підвищенням податків - а як інакше штату віддати борги? - підштовхують бізнес і пересічних громадян шукати більш перспективні місця для життя і роботи.

Якщо в 2014-му економіка Іллінойсу зростала швидше всіх інших штатів, то в 2016-му він виявився на останньому місці по швидкості росту, і на першому - за швидкістю зменшення населення.

При цьому зберігається висока ймовірність, що Іллінойс залишиться без бюджету і третій рік поспіль. Адже всі терміни знову зірвано, а новий фінансовий рік починається 1 липня. Якщо до того часу нічого не зміниться, то кільком десяткам тисяч працівників, у тому числі тим, хто поки ще ремонтує дороги, скажуть "до побачення".

Все як у нас.

Як і в інших державах або штатах, які взяли на себе занадто багато зобов'язань і від цього потрапили в біду, Іллінойс страждає від величезної діри в пенсійному фонді, яка, за офіційними даними, $130 млрд. Саме на таку суму, рівну півтора річним доходам бюджету штату, зобов'язання пенсійного фонду перевищують його активи. Втім, є і більш песимістичні оцінки. Рейтингове агентство Moody's вважає, що в реальності діра ще більше і дорівнює $250 млрд, або доходів штату за три роки. Така різниця в оцінках пояснюється тим, що, на відміну від української солідарної пенсійної системи, в Іллінойсі пенсійний фонд фактично займається лише управлінням активами, інвестуючи гроші в акції, облігації та інші цінні папери. Відповідно, якщо взяти за основу більш оптимістичні прогнози, то і дефіцит, з урахуванням майбутніх доходів, виявиться меншою. На папері.

При цьому вже сьогодні близько чверті всіх доходів бюджету штату йдуть виключно в пенсійний фонд.

І тепер, щоб вирішити питання пенсій, за оцінкою експертів, можливі кілька варіантів. Перший - виплати з бюджету в пенсійний фонд доведеться подвоїти, другий - членам парламенту штату доведеться змінити конституцію штату і скоротити виплати нинішнім пенсіонерам, щоб грошей вистачило майбутнім пенсіонерам, третій - Конгресу США треба буде прийняти закон про банкрутство штату або просто дати Іллінойсом грошей. Як можна зрозуміти, всі варіанти рішень проблеми важко виконати з політичної точки зору.

Як Іллінойс опинився на межі банкрутства

Звичайно, не варто думати, що з квітучого і динамічно розвивається регіону Іллінойс перетворився в failed state за останні два роки - проблеми наростали, як це зазвичай буває, поступово. Повністю демократична схема створення майбутніх проблем відпрацьована і випробувана у багатьох інших штатах, які зіткнулися з пенсійним дефіцитом, нехай і меншого масштабу. Профспілки в обмін на надання підтримки того чи іншого політика або партії домагаються захисту пенсійних зобов'язань в спеціальному законі або, ще краще, в конституції штату. Політики, прийшовши з допомогою профспілок до влади, всіма можливими способами оберігають виборців від усвідомлення реальної вартості даних обіцянок і вкладають в пенсійний фонд недостатньо грошей.

У свою чергу профспілки, отримавши потрібні їм гарантії, не вимагають збільшення відрахувань, адже для цього штату доведеться скоротити витрати на ремонт доріг і освіта, що навряд чи знайде розуміння у широкої публіки.

Власне, саме на обіцянках знайти управу на корумпованих босів профспілок і агресивною кампанією проти спікера парламенту від демократів республіканець Брюс Раунер і став губернатором штату в 2014 р. Як відомо, будь-яка дія породжує реакцію, і тепер на кожному публічному виступі губернатора за ним слідом ходить людина в костюмі годин і великим табло, яке показує, скільки часу штат живе без бюджету.

Вставши біля керма, Раунер виклав ряд вимог, без виконання яких він не стане підписувати бюджет штату. Більшість з них тим чи іншим чином обмежують владу профспілок, які Раунер вважає "дуже впливовими". Проте така жорстка позиція поки що призвела лише до тривалого і досить безглуздого протистояння з демократичною більшістю парламенту на чолі з могутнім спікером Майклом Мадиганом.

Повертаючись до України

Як бачимо, незважаючи на вільний доступ на величезний ринок США і фізичну безпеку, забезпечену федеральним урядом, наслідки бездумного нарощування зобов'язань, відкладання болючих реформ на потім і перетворення політичної боротьби в "останній і рішучий бій" залишаються приблизно такими ж: уповільнення економічного зростання, відтік мізків і працездатного населення, занепад інфраструктури. І якщо вас не влаштовує приклад американського штату, завжди можна подивитися на розчавлений боргами Греції, у якої є доступ до єдиного ринку ЄС, і захист НАТО, що, однак, не рятує її від цілого ряду фінансових і економічних проблем, дбайливо відкладаються на потім популістськими урядами.