Нацбанк придумав, як зробити всіх винними
Минулого тижня Національний банк прийняв постанову №365, яким суттєво розширив перелік підозрілих операцій. Документ поставив фінансистів у глухий кут. На їх думку, тепер практично будь-які операції клієнтів можуть підпадати під визначення, зазначені в постанові. Так що багато норм постанови вимагають додаткового пояснення.
Наприклад, документ вважає ризиковим неодноразове перерахування клієнтом за кордон авансових платежів за зовнішньоекономічними договорами, якщо банку було чи могло бути відомо (зокрема, з публічних джерел або від інших фінансових установ), що контрагенти неодноразово порушували, або взагалі не виконували умови відповідних зовнішньоекономічних договорів. "Впроваджуючи цю норму, варто було б визначити перелік таких публічних джерел", - вважає директор з юридичних питань Банку Кредит Дніпро Максим Грінченко. За його словами, це мають бути офіційні сайти міністерств, державних органів, можливо, авторитетні і зарекомендували себе інформагентства. В іншому випадку поняття "публічні джерела" можна трактувати і, як, наприклад, пост в соціальних мережах, замовний матеріал у сумнівних ЗМІ і т. д. "По даному пункту необхідні або доповнення у вигляді переліку офіційних джерел, або як мінімум більш детальні роз'яснення", - вважає банкір.
До переліку ризикових регулятор відніс і випадки проведення клієнтами фінансових операцій, що не мають документального підтвердження їхньої економічної доцільності. "Які підстави можуть бути у банку для висновку про доцільність/недоцільність тієї чи іншої операції клієнта? Адже, по суті, той може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, не забороненої законом", - зазначають у прес-службі Ощадбанку.
Як перевіряють?
Як розповіла "ДС" директор департаменту фінансового моніторингу та внутрішнього контролю "Таскомбанку" Марина Сокова, критерії сумнівних операцій вже прописані в ст. 16 Закону України про протидію легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом. А постанова правління НБУ № 417 від 26.06.2015 року про здійснення фінансового моніторингу зобов'язує банки оцінювати фінансовий стан своїх клієнтів і здійснювати регулярний аналіз їх операцій на предмет відповідності заявленому фінансовому стану. На думку банкірів, якщо фінустанова строго виконує ці законодавчі вимоги, цього цілком достатньо.
Зараз банки і так запитують неабиякий пакет інформації: дані про фінансовий стан клієнта, його кінцевому бенефициарном власника і контрагентів.
Також банки повинні звертати увагу на джерела походження великих сум, які розміщуються на депозитах. "Наприклад, якщо студент приносить мільйонний депозит готівкою без документального підтвердження джерела походження коштів, ця операція також може розглядатися як ризикова", - пояснює Марина Сокова.
Операції з готівкою контролюються банками набагато жорсткіше безготівкових транзакцій. Зокрема, це стосується конвертації безготівкових коштів у готівку. "В якості прикладу можна взяти сільгосптоваровиробника, що бажає провести операцію з інкасування виручки. У такого клієнта банк може запросити документально засвідчену інформацію про наявність елеваторів, про логістичних каналах, реальних бізнес-витратах і багато іншого", - розповідає Максим Грінченко. По суті, всі дії, пов'язані з бізнесом клієнта, повинні бути задокументовані і представлені на розгляд банку.
Після затвердження нового переліку ризикових операцій з документами можуть виникнути складності. "Є питання до документального підтвердження економічної доцільності операцій клієнта, його фінансових можливостей та суті діяльності", - говорить член правління, операційний директор Altbank (ПАТ Неос Банк) Надія Воробйова. За її словами, необхідна конкретизація переліку документів, яких буде достатньо для однозначного підтвердження законності операцій. Також необхідно розширити офіційні можливості банку щодо оперативної перевірки документів співробітниками. "В іншому випадку банки зіткнуться з можливістю суб'єктивних оцінок при перевірках", - вважає Воробйова.
Настають перевірки
Постанова НБУ посилив санкції, які регулятор може застосовувати до банків за проведення ризикових операцій. "Нові критерії ризиковості відносяться скоріше не до законодавства з фінансового моніторингу, а до розширення повноважень регулятора. Вони дають йому право віднести той чи інший банк до категорії проблемних, якщо там будуть виявлені операції, які відповідають критеріям ризиковості", - розповідає Марина Сокова.
Якщо НБУ вирішить, що перевірка клієнта банком була проведена неякісно (навмисно чи ні) і буде встановлено, що той займався обналом або виведенням капіталів, то обслуговувало його фінустанова можуть навіть вивести з ринку. "Розширивши перелік підозрілих фінансових операцій, Нацбанк, з одного боку, дав можливість крупним банкам утримати ліквідність за рахунок блокування коштів на рахунках, а з іншого - отримав прекрасний важіль по введенню тимчасової адміністрації під виглядом недотримання банками фінансового моніторингу", - вважає керуючий партнер ЮК "Кравець та партнери" Ростислав Кравець.
Які операції вважатимуть ризиковими
Згідно з постановою НБУ №365, перелік ознак ризикових операцій у сфері фінмоніторингу включені:
· Проведення клієнтами фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності та/або якщо банк не має інформації про реальні фінансові можливості клієнта здійснювати фінансові операції. А також невідповідність фінансових операцій клієнта наявної в банку інформації про його фінансовий чи соціальний статус;
· Участь банку у фінансових операціях, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов'язані з конвертацією безготівкових коштів у готівку і здійсненням фіктивного підприємництва;
· Використання рахунків осіб не за призначенням;
· Здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням викрадених, недійсних документів;
· Неодноразове проведення клієнтом банку фінансових операцій по перерахуванню коштів за кордон у вигляді авансових платежів на виконання зовнішньоекономічних договорів, щодо яких банком було або могло бути відомо (зокрема, з публічних джерел або від інших фінансових установ), що контрагенти неодноразово порушували або взагалі не виконували умови відповідних зовнішньоекономічних договорів.
