Автовиробництво в Україні: від розквіту до повного знищення
Станом на минулий рік частка авто українського виробництва займає лише 7% ринку, проти 42% у 2008 році. Експорт за десять років майже обнулився - якщо в 2008 році тільки один " ЗАЗ експортував понад 72 тисячі автомобілів, тоді як в 2017 році - 71 одиниці.
Але, ще десять років тому національне автовиробництво, в яку було інвестовано близько 1 млрд. дол. США, створювало до 4% ВВП країни і додавало до 900 млн. доларів валютних надходжень, за рахунок експорту. Підприємствами автомобілебудування перераховувалися податки, еквівалентні 820 млн дол на рік. Поглиблюючи локалізацію виробництва продукції, галузь створювала потужний імпульс для розвитку інших секторів машинобудівного комплексу країни.
На сьогодні з 12 автоскладальних заводів в Україні працюють лише сім, а рівень використання виробничих потужностей складає лише 2% від створених. За останні ж роки припинив існування Кременчуцький автоскладальний завод корпорації "АІС", завод компанії "Віпос" у Херсоні, Іллічівський завод автоагрегатів, на якому виробляв машини ЗАЗ. Тільки в легковому сегменті галузі втрачено потужності по виробництву 135 000 авто на рік.
Падіння виробництва призвело не тільки до значного скорочення кількості підприємств, але і робочих місць, обсягів податків, а також зменшення надходження валюти в країну. Кількість робочих місць за десять років скоротилася в рази - з майже 37 тис. до 8 тис. І тенденція продовжується.
Така ситуація в області автовиробництва вдарила по фінансовому становищу компаній.
На початок року борги Зазу перед банками становили 3 млрд. Грн. і 24 млн. дол., корпорація "Богдан" заборгувала банкам понад 4 млрд. грн., а борги "Єврокар" склали 2,7 млрд грн. При тому, що до кризи ЗАЗ інвестував у виробництво 380 млн. дол., "Богдан" - 345 млн. дол., "Єврокар" - 250 млн. дол.
Сьогодні частка податків, які сплачує автоіндустрія, становить лише 2% від рівня 2008 року.
У 2018 року існує висока ймовірність банкрутства низки українських автовиробників, які не зможуть вижити в поточних економічних умов, припинення виробництва легкових автомобілів і консервації частини виробничих потужностей.
Ситуацію погіршує відсутність яких антикризових заходів з боку держави, що робить неможливим прогнозування оптимістичного сценарію розвитку подій в національному автопромі.
Між тим, автомобілебудування все ще має потенціал забезпечувати належний технологічний рівень країни, створювати робочі місця і наповнювати бюджет податками, і тому надзвичайно важливо для економіки.
Зараз світовий авторинок продовжує зростати і відчуває потребу в додаткових виробничих потужностях. Глобальні індустріальні інвестори шукають об'єкти для вкладення своїх ресурсів. Тому створені й модернізовані сучасні українські виробництва все ще мають потенціал для відродження через співпрацю з лідерами світового автопрому.
Ті конкурентні переваги, які сьогодні пропонує наша країна - географічне положення, що ЗВТ з ЄС і дешева робоча сила - створюють значні можливості для локалізації виробництва на території України. Проте необхідно створювати особливий інвестиційний клімат зі значними перевагами перед країнами - сусідами.
Отже, ініціатори круглого столу закликають представників органів влади до конструктивного діалогу на впровадження державної антикризової промислової політики, без якої український автопром приречений на зникнення.
Мова йде про прийняття ВРУ пакету стимулів щодо створення робочих місць в галузях з високою доданою вартістю, в т. ч. виробництві автомобілів; прийняття законопроектів, які стимулюють розвиток електричного транспорту України; врегулювання ситуації з безконтрольним і нелегальним ввезенням автомобілів на іноземній реєстрації тощо.
Окремо пропонується розробити та прийняти до кінця 2018 комплексний Закон "Про підтримку вітчизняного автомобілебудування шляхом створення автомобільного кластеру". Йому повинна передувати урядова концепція розвитку автопрому, ряд рішень по відновленню рівня професійно-технічної освіти для підготовки кадрів і ін.
Укравтопром, УСПП, інші ділові об'єднання стурбовані процесами занепаду галузі, які розгортаються у нас на очах, і вимагають керівництво держави здійснити невідкладні заходи по її відродженню.
