Хрестовий хід. За що Новинський виправдовується перед Путіним
У своїй колонці "православний олігарх" стверджує, що розслідування його фінансової діяльності пов'язані з підтримкою, яку він надав хресного ходу УПЦ МП, що відбувся влітку. І заодно нагадує про "переслідування" УПЦ Московського патріархату, доповнених тепер ще й переслідуваннями опозиції. "Друзі України", на думку Новинського, повинні відмовити у своїй підтримці "тим, хто..."
Втім, заклики Новинського - передбачувано - знаходять куди більший відгук у "друзів Росії". До них він, насправді, і звертається. "Україна" - це так, іносказання. Не кожен "православний олігарх" взагалі вірить в існування окремої від Росії "України".
Колонка - що б не писав автор "у перших рядках" - адресована зовсім не ліберальної західної публіки, яка повинна жахнутися і вимагати від своїх урядів санкцій стосовно "тих, хто..." (по імені, зрозуміло, ніхто не названий). Вона спрямована на тих самих неназваних. У Києві повинні розуміти, що "їй роблять імідж". А в Москві нехай бачать, що "він працює". Петицію в підтримку опозиції та канонічного православ'я заодно на його прохання 29 європейських "друзів України" (насправді - Росії) вже підписали. Тепер ось - Гардіан. Затрати чималі. Треба думати, на кону незмірно більше.
Західна публіка, скажімо, навряд чи оцінить пасаж про хресній ході, за що, нібито тепер "щемлять" "православного олігарха". Просто тому, що у них на Заході навряд чи кожен обиватель знає, що таке "хресний хід" і чим він відрізняється від хрестового походу. А тому, хто захоче розібратися, здасться дивним той факт, що хресний хід пройшов абсолютно спокійно, а потім за нього когось одного почали "щемити". Але якщо відняти "Захід", все стає на свої місця. Хресний хід, дійсно, пройшов без сучка і задирки - і це дуже сильно порушило всі плани організаторів. Судячи з того, як багато слів і ефірних хвилин витратили російські і проросійські політтехнологи і "православые експерти", щоб пояснити, чому хресний хід - це "наша перемога" і "поразка хунти", задум хресного ходу - не той, який був офіційно заявлений, а той, який був прописаний у методичках - провалився. І тепер всі причетні - включаючи Новинського - намагаються виправдатися за витрачені кошти. Бачите, мовляв, я досі за нього розплачуюся, за цей хресний хід. Все, нажите непосильною працею...
У колонці згадується Смарт-холдинг - як жертва безпідставних переслідувань, зрозуміло, - і не згадується збиток, нанесений бюджету України. І ми не будемо дорікати за це автора. Тому що ну при чому тут якісь гроші? Справа зовсім не в грошах. Справа в православ'ї та миротворчої діяльності.
Втім, цю можливість - закриватися церквою як щитом (або, швидше - фіговим листком) - церквою в цей раз запропонував не сам Новинський. В даному випадку він - як дзюдоїст - використовував силу ідеологічного тарана проти тих, хто його таранить. З подачі "обвинувачення" - то для створення сприятливого ідеологічного фону, то за якийсь ще причини, - у ЗМІ особливий наголос у "справі Новинського" був зроблений на "церковну" частина звинувачень. А не на фінансову. Новинському ставлять в провину те, що він допомагав влади Януковича усунути від управління УПЦ МП митрополита Володимира. І враховуючи той факт, що інші фігуранти цієї справи - Захарченко, Пшонка і сам Янукович - поза досяжністю українських правоохоронних органів, Новинський має всі шанси "відповісти за всіх". Навіть якщо його участь у цій справі було епізодичним.
Київська митрополія спробувала відбити. З роз'яснень, зроблених інформаційним відділом УПЦ МП слід, що розслідування обставин зміщення предстоятеля (і, можливо, навіть самої його смерті) у церкві розцінюють як "тиск" з боку силовиків. У відносно ввічливій формі правоохоронцям "роз'яснили", що вони сунуть ніс не в свій город. І заодно митрополія завдала "удар", розповівши при нагоді представникам ОБСЄ про те, що правоохоронні органи манкірують розслідуваннями вбивств монахині і священики УПЦ МП - і це ознака тиску держави на "канонічне православ'я". Бажання розслідувати обставини смерті колишнього предстоятеля УПЦ МП також виявляються "тиском на канонічного православ'я". Загалом, можна було б сказати, що "канонічне православ'я" - як їх духовну батьківщину - розумом не зрозуміти.
Але це не зовсім так. У цьому нелогічному, місцями - абсурдному документі є дещо цінне, що видає справжню мету його написання. І це не тільки - і не стільки - підтримка Новинського (хоча він сам, напевно, так і думає). Найбільш цінне ось що: "... окремі виклики на допити в Генеральну прокуратуру архієреїв УПЦ стали неприємним прецедентом в новітній історії державно-церковних відносин".
Ось це, нарешті, чиста правда. Митрополити і навіть просто єпископи не ходять на допити. Те, що дозволила собі в цьому сенсі ГПУ - дійсно, прецедент для "новітньої історії державно-церковних відносин". Це порушення правил, що існували в радянському і збереглися у пострадянському церковно-владних відносинах. Витоки цього неписаного правила - в специфічних взаєминах церкви і силових структур, церкви і влади, церкви і партійного бізнесу, висхідних до епохи СРСР. Результат цього неписаного правила - те, що злочини проти представників церкви, як і справи, в яких вони виявляються фігурантами, майже не розслідуються. З представниками церкви правоохоронці воліли - і віддають донині не зв'язуватися. Внутрішні справи церкви - з бізнесом і криміналом включно - завжди залишалися внутрішніми справами. В цьому сенсі принцип відділення церкви від держави завжди діяв безвідмовно. У цю систему відносин, наприклад, цілком вписується історія з "домашнім арештом" владики Олександра. Силовики самі не стали б брати під арешт - навіть домашній - єпископа. А ось "православний олігарх" міг це зробити, оскільки це вписується в "стосунки всередині церкви" і не порушує конвенцій.
До речі, можливо, саме тому силовикам знадобилося компрометувати "церковну іпостась" Новинського - щоб виправдати порушення конвенції про "невтручання". Те, що "православний олігарх" може бути замішаний в цькуванні покійного митрополита Володимира має вивести Новинського з-під дії цієї конвенції. Митрополит Володимир був настільки популярний і любимо в церкві, що "православні зрозуміють".
Але Новинський Новинським, а виклик єпископів на допит у прокуратуру - нехай навіть у ролі свідків - це кричуще порушення правил гри. Саме це, напевно, найбільше роздратувало або навіть налякало владик: "церковний" статус більше не гарантія від повістки. І тут не відбудешся - як від журналістів - гнівним окриком "чи був ти у церкві?". І мобілку не отберешь...
Питання лише в тому, наскільки серйозні наміри Генпрокуратури щодо "справи Володимира". Конвенція про невтручання цінна не тільки для церкви, але для всіх, хто має ділові зв'язки з церквою або "церковними каналах". Тут відіграють роль не справедливість і не національні інтереси - джаст бізнес. Тому в серйозності намірів Генпрокуратури розкрити всю таємницю у "справі Володимира" можна засумніватися. У чинної влади і навколо неї достатньо людей, зацікавлених у збереженні "конвенцій". Хіба що вони захотіли "трішечки полякати" владик - щоб не надто загравалися в політику. Якщо це дійсно так, розмінною монетою в грі може виявитися митрополит Олександр Драбинко.
Багато підтримали б - і підтримують його прагнення домогтися справедливості у справі про зміщенні митрополита Володимира. Багато зрозуміли б - і розуміють його бажання прояснити свою роль у "справі про викрадених черницях". Багато спокійно - і навіть схвально - можуть поставитися до того, що він погодився взяти на себе роль головного ідеологічного тарана у справі Новинського. Але до кінця він розуміє, чим ризикує? Адже він, таким чином, дав можливість силовикам "створити прецедент" - зазіхнути на сформований і досі для багатьох вигідний принцип церковно-державних відносин, при яких церква, як дружина цезаря, завжди поза підозрою.
Статус дружини цезаря під загрозою "не з вчерась". Він заперечується іншими претендентками "в дружини", то справа доходить до розлучення. Але дотепер шлюбний контракт був непорушний і від любові і вірності незалежний.
У даний момент владики захищають вже не стільки Новинського. Може, УПЦ МП вже і тяготиться їм з його скандалами і примітивними маніпуляціями. УПЦ МП і сама переживає не найкращі часи, у неї маса внутрішніх проблем, які Новинський не тільки не допомагає вирішувати, але, навпаки, намагається посилити. Зрештою, не Новинським єдиним - іншого спонсора пришлють. Але як бути з тим, що силовики під слушним приводом пхалися під килимові доріжки митрополичих палат? І як далеко вони готові зайти?
