• USD 28.3
  • EUR 33.5
  • GBP 36.9
Спецпроєкти

"Покидьок" Болтон і "плівки Деркача". Як у Коломойського Трампу підсобили

Вихід книги Джона Болтона збігся з оприлюдненням нових "плівок Деркача"
Джон Болтон. Фото: Shutterstock
Джон Болтон. Фото: Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

У вівторок в окрузі Колумбія знову піднялися високі хвилі. Цього разу - не із-за протестів, учасників яких поліція вигнала з площі Лафайет. Хоча є зв'язок між ними, протестами, і реальною причиною, про яку мова піде далі.

У вівторок на полицях з'явилася довгоочікувана книга колишнього радника Білого дому з питань нацбезпеки Джона Болтона, який пропрацював в адміністрації Дональда Трампа півтора року і втратив, як і багато хто до нього, посади через кома суперечностей, що виникли між ним і президентом.

Виходу книги адміністрація Трампа всіляко намагалася перешкодити, в тому числі - через суд. Але зазнала поразки, коли федеральний суддя округу Колумбія Ройс Ламберт 20 червня постановив, що книга може побачити світ, хоча і допустив, що Болтон, відмовившись від рецензування співробітниками спецслужб, міг завдати країні "непоправної шкоди".

З іншого боку, зазначає суддя, в епоху інтернету навіть невеликий тираж міг би повністю "порушити конфіденційність".

І в цьому він правий. Бо як перші фрагменти мемуарів, що стосуються переговорів Вашингтона і Пхеньяна, опублікували минулого тижня The New York Times і The Washington Post.

Невтішні відгуки Помпео про Трампа, які, як стверджує Болтон, мали місце бути, викликали першу хвилю скандалу і створили загрозу для збереження попереднього рівня взаємин між главою американської дипломатії і главою американської держави.

З виходом книги подробиць, ясна річ, стало ще більше. Багато більше.

Реклама на dsnews.ua

Епізоди з життя Трампа, Білого дому, уряду, дипломатів, описані Болтоном, в цілому створюють образ глибоко неосвіченого і некомпетентного 45-го президента США, готового вивести країну з НАТО і не знає, приміром, що Фінляндія - не частина Росії.

У книзі йдеться і про Ірані, і про КНДР, і про Росію, і про німеччину, і про Альянс і, звичайно ж, про Україну.

Нехай європейці цим займаються

Україні, зокрема, присвячена 14-я глава "Кінець ідилії", з українським перекладом якої можна ознайомитися на сайті "Радіо Лемберга".

Українську голову можна умовно розділити на п'ять частин: про Петра Порошенка, про інцидент в Керченській протоці, про контакти Трампа і Путіна, про звільнення Марі Йованович і вплив Руді Джуліані на Трампа, і про Володимира Зеленском.

Отже. Болтон описує свій візит у Київ з нагоди Дня Незалежності в 2018 р., в ході якого він подивився на військовий парад у Києві, стоячи поряд з генпрокурором Юрієм Луценком. "Яка іронія", - зазначає він, натякаючи на участь колишнього глави ГПУ до кампанії, спрямованої проти посла Йованович.

Після параду Болтон і інші гості попрямували на прийом в Маріїнський палац, де у нього була зустріч тет-а-тет з колишнім українським президентом.

Колишній радник Трампа стверджує, що Порошенко крім призову продати більше зброї Україні також просив допомогти йому з переобранням і введенням санкцій відносно олігарха Ігоря Коломойського. Болтон відповів відмовою.

Якщо слова екс-радника правдиві, то сам по собі епізод показує, що український політикум не може відмовити собі в прагненні одержати допомогу ззовні у рамках передвиборчої боротьби, ні в спокусі втрутитися у внутрішні справи своїх партнерів заради якихось гешефтів.

Керченський інцидент. Болтон детально описує процес прийняття (або неприйняття) рішень Білим домом після того, як росіяни захопили українські катери і буксир біля узбережжя окупованого Криму 25 листопада 2018 р.

Дані, за словами автора, які надходили від України і Росії, один одному (природно) суперечили. Не маючи повної картини, Вашингтон не поспішав з реакцією.

Точніше буде сказати, що Держдеп оперативно підготував жорстку реакцію, але Болтон зізнається, що заблокував заяву, щоб отримати більше інформації. До того ж реакція Штатів так чи інакше була б озвучена на засіданні Радбезу ООН, скликаної Москвою.

До речі, тут в адміністрації виник розгардіяш з елементами непокори. Помпео і Болтон хотіли від тодішньої спецпредставительницы при ООН Ніккі Хейлі заяви одного з одним чітким меседжем, і Трамп з цим погодився. Однак за їх спиною Хейлі здзвонилася з президентом і переконала його в тому, що її варіант заяви (більш жорсткий) краще. І Трамп знову погодився.

Що стосується Трампа, то, згідно книзі, він спочатку взагалі не хотів якось реагувати. Замість цього запитав: "А що європейці роблять з цього приводу?". І після повторював, що цим повинні займатися європейці.

Відсутність чіткої картини події, судячи з книги, ймовірно зумовило припущення Трампа, що інцидент був провокацією України з прицілом на майбутні президентські вибори і зіграв на руку Порошенко.

Такі тези, нагадаємо, тоді просували багато - та опоненти екс-президента, і росіяни, і їх міньйони в Україні.

У Берліні (зокрема, радник канцлера Ангели Меркель із закордонних справ Ян Хеккер) також допускали спочатку, що інцидент і несподівана для ЄС і США ідея ввести воєнний стан підуть на користь Порошенка, який, як висловився Хеккер у розмові з Болтоном, "не був нещасливий" через події.

Як би те ні було, Брюссель і Вашингтон встали на бік Києва. Нехай і не відразу, і не дуже переконливо.

Трамп при цьому дуже легко погодився з думкою Болтона про те, що заплановану зустріч з Путіним краще скасувати, оскільки стурбований насамперед за те, як це піднесуть ЗМІ (нікого не нагадує?).

Але зустрічі з господарем Кремля на саміті G-20 в Бразилії він все ж дуже хотів. Вона і відбулася, просто непублічно - "на ногах". При цьому крім президентів у ній брали участь лише Меланія Трамп і перекладач Путіна. Перекладача Трампа не було.

Москва про зустріч офіційно не поширювалася. А Трамп на наступний день зізнався Болтону, що, мовляв, сказав Путіну: інцидент поки не буде вирішене, офіційної зустрічі не буде.

Виходячи з того, про що пише екс-радник, Трамп дійсно прагнув нормалізувати хоч як-то відносини з Путіним, але цьому заважала українсько-російська війна.

Болтон, наприклад, стверджує, що під час переговорів Трампа і Меркель той натякав, що було б непогано (щоб уникнути третьої світової), якщо б президент України був більш проросійським.

Йованович і Джуліані - це ще одна болюча і довгограюча складова сучасних американо-українських відносин.

За словами Болтона, Трамп дійсно вимагав звільнення Марі Йованович, що Держдепартамент і особисто Помпео деякий час ігнорували. Не виключено, що завдяки помічника держсекретаря з питань Європи і Євразії Джорджа Кента, який, як пише автор, захищав Йованович.

На одну з останніх таких прохань держсекретар нібито сказав, що він вже і так скоротив термін перебування Марі Йованович в Києві. Трамп, почувши це, заспокоївся. Але ненадовго.

Зі слів Болтона, чи не кожен емоційний сплеск президента з приводу посла відбувався після його спілкування зі своїм адвокатом Руді Джуліані, який постійно говорив про те, що Йованович працює на демократів, наговорює на президента, але конкретних доказів не приводив.

Екс-радник прямо пише, що Джуліані накручував Трампа. А Помпео, за його словами, допускав, що посол, ймовірно, "взялася за деяких клієнтів Джуліані". Звідси і прагнення особистого адвоката Трампа.

Зеленський. Болтон пише, що "ніхто з нас нічого не знав" про здібності Зеленського бути президентом, і всіх турбували чутки про його дуже близькою зв'язку з Коломойським.

Трамп, до речі, взагалі не збирався їхати на інавгурацію Зеленського, ще до розмови з українським колегою сказавши чиновникам, що відрядить до Києва Майка Пенси.

Тому Вашингтон, згідно книзі, дуже здивувала жвавість Берліна і Парижа, які вирішили втрутитися в справи України" і організувати зустріч і з Порошенком, і з Зеленським. Втім, позицію Німеччини і Франції можна трактувати наступним чином: промацування грунту на предмет можливого консенсусу в українсько-російському конфлікті.

Про Йованович, між іншим, також не забували. З приходом коміка на Банкову Джуліані продовжив обробляти американського президента і запевняв його в тому, що Марі Йованович під час розмови з новим президентом України нібито просила прикрити деякі розслідування чи прокурорів.

Мова, звісно, про Burisma Holdings Злочевського та можливому тиску Джо Байдена на Порошенка.

"Плівки Деркача"

Паралельно з виходом книги, в якій Болтон зображує Джуліані як людини, який мав найбільший вплив на президента США, по всій видимості, використовуючи його для захисту своїх "клієнтів"; на сцені знову з'являється депутат Андрій Деркач з новою порцією записів розмов людей з голосами, схожими на голоси Байдена і Порошенка.

Компанію нардепу на прес-конференції склав і колишній прокурор Костянтин Кулик, якого ЗМІ пов'язують з Коломойським.

Деркач та Кулик торкнулися дві теми: виключення зі справ Байденов і підконтрольність української влади колишньому віце-президенту США і корупційним діям Демпартії в Україні.

Вони, приміром, стверджують, що насправді директору НАБУ Артему Ситнику представники Burisma намагалися дати не $6 млн хабара, а цілих 50 млн і натякають, що решта суми пішла на те, щоб батько і син Байдены більш не були фігурантами відкритих справ.

Джо Байден, за їхніми словами, був вкрай зацікавлений в енергоринку України і нібито навіть запровадив своїх людей в різні профільні відомства та компанії. Наприклад, захищав голову НАК "Нафтогаз України" Андрія Коболєва.

Свої інтереси, відповідно до "плівок Деркача", "Байден" нібито проштовхував безпосередньо в бесідах з п'ятим президентом України, фактично диктуючи, що і як Порошенко повинен надходити.

Але основний меседж - це все ж таки те, наскільки видатні представники Демократичної партії США міцно загрузли в Україні, де, мовляв, заробляють величезні гроші.

Меседж це, повторимося, поширив Деркач, який тісно спілкувався з Джуліані - давав адвокату Трампа (як і Олександр Дубинський) "інтерв'ю" в ході торішнього турне в Київ, Відень і Будапешт по збору даних про корупцію Байдена".

І, цілком ймовірно, що дата для оприлюднення нових записів вибрана не випадково, а під вихід книги Болтона, до якої зараз стільки уваги в тому числі завдяки активному опору Дональда Трампа.

І де, нагадаємо, Джуліані виглядає, м'яко кажучи, не дуже.

Наступили собі на хобот

Книга Джона Болтона викликала двояке враження.

З одного боку, він розкрив безлад, який панує в Білому домі.

Ну, як розкрив. Про імпульсивних рішення президента і його прогалини в знаннях, бунти одних чиновників і погоджується інших було відомо і раніше.

Швидше Болтон додав до літопису президентства Трампа безліч яскравих подробиць - про життя адміністрації, про те, хто як реагує, що говорить, як поводиться в цілому і т. п.

З іншого боку, книга - неприємний удар по американському істеблішменту, тобто з "робочих конячок" (тим же дипломатам), які мимоволі беруть участь у президентських авантюрах, але продовжують робити свою роботу максимально ефективно.

І тут екс-радник з нацбезпеки, що втратив довіру президента, ривком знімає всі покриви, виставивши колишніх колег голим перед телекамерами. Без купюр, так сказати.

Сам Трамп не стримує емоцій і відкрито ображає Болтона. Причому дуже грубо, називаючи його у Twitter "закінченим виродком" і "покидьком", якому "місце у в'язниці".

Але зіткнеться президент з серйозними, відчутними наслідками? Переплюне чи, посилить книга його колишнього радника вже наявний криза, в якому перебувають сьогодні Штати і виборча кампанія особисто Трампа?

Удар по репутації, безумовно, буде. Правда, на ділі-то Болтон, якщо говорити загалом, нічого нового не розповів. Трамп свій імідж серед партнерів сформував самостійно.

Плюс ядерний електорат якщо і почне відвертатися від нинішнього президента, то тому, що з-за коронакризиса позбавляється засобів до існування. А у всі ці ляпи і провали кумира вже давно навчився не вірити.

Письменник і оглядач Time Девід Френч резонно зауважив, що "слони" самі собі удружили, коли заради місця в адміністрації, як би вони не були критичні щодо рішень Трампа, підживлювали його егоцентризм лестощами, а репутацію - захистом президента в консервативних ЗМІ.

Республіканська партія, на думку Френча, потрапила в залежність від Трампа. І яку б природу не мали скандальні і небезпечні для країни дії президента, вона поки що нічого не може зробити. "Чим міцніше Трамп стискає в кулаці Республіканську партію, тим дорожче їй обходиться рішення виступити проти", - пише він, нагадуючи про Болтоні і Джеймса Мэттисе, які вирішили піти проти президента і відразу позбулися його прихильності.

У загальному і цілому, якщо хтось програв більше за інших, і в першу чергу більше самого Трампа через потенційну медійної постановки (плівки під книгу), так це дипломатичний корпус США, власне Україна і окремі українські політики, включаючи в рівній мірі і Порошенко, і Зеленського.

В перспективі може постраждати і сам Болтон, оскільки судовий процес не завершено. І судді ще доведеться з'ясовувати, порушив екс-радник угоду про нерозголошення.

Якщо порушив, то він позбудеться коштів, виручених від продажу книги. Разом з тим йому може загрожувати кримінальна відповідальність. Не кажучи вже про те, що на майбутній політичній кар'єрі можна поставити хрест.

    Реклама на dsnews.ua