Бутанская Тузла. У кого Захід слід повчитися захищати своїх партнерів від ядерних держав
Це сталося 2 серпня в ході теледебатів на каналі CGTN. Глава Центру міжнародного співробітництва з питань безпеки Міноборони КНР Чжоу Бо заявив своєму індійському опоненту - генерал-майору у відставці Ашоку Мехте: "Ви на території Китаю, і, якщо ви не хочете війни, ви повинні піти з нашої території".
Приводом для таких заяв стало триває вже два місяці прикордонний конфлікт, обійшовся без жертв (але з пораненнями). На початку червня китайські військові будівельники почали прокладати дорогу на спірній з Бутаном плато Докалам.
Ця позбавлена корисних копалин незаселена місцевість представляє тільки одну цінність - військово-політичну. Контроль над нею і нова дорога дозволяють КНР посилити загрозу перерізання "Курячого горлечка" - затиснутих між Бангладеш, Непалом і Бутаном вузьких смуг індійської території, що з'єднують з "Великої індійської землею" штат Сіккім і сім північно-східних індійських штатів. А в одному з них - Аруначал-Прадеш - у Пекіна територіальні суперечки вже з Делі. Так і Сіккім тільки нещодавно - у 2003-2005 роках - був визнаний Китаєм індійським (у відповідь Індія визнала китайським Тибет). А в 1967 році цей штат став ареною другий індійсько-китайської прикордонної війни.
В її ході навчені втратою кількох десятків тисяч квадратних км в ході першої такої війни (1962) індійські війська зуміли відстояти свою територію, втративши 62 солдата (про китайських втрати офіційної інформації не було, а неофіційно їх обчислювали приблизно в 300 осіб). Тому Індія вирішила оперативно допомогти своєму союзнику Бутану (тим більше, що китайці зруйнували кілька індійських бліндажів, нібито розміщених на китайській території). І вже через день її солдати витіснили китайських "будівельників" і супроводжуючих їх військовослужбовців зі спірної території. Ці зусилля супроводжувалися бійкою (деякі ЗМІ повідомляли і про стрільби), з-за чого кілька людей з обох сторін були поранені.
Після цього і Індія, і Китай збільшили кількість своїх солдатів на спірному плато до 3-5 тисяч. І як пишуть деякі ЗМІ зараз їх війська стоять чи не на відстані витягнутої руки один від одного. Зрозуміло, що за таких обставин поява "іскри", з якої розгориться полум'я" нової прикордонної війни двох найбільш густонаселених, та ще й ядерних держав, досить ймовірно. Правда зараз хоч і не іскри, а цілі блискавки виблискують в основному з очей індійських і китайських дипломатів і прес-секретарів, якому жвава зграя заповнює гнівні звинувачення протилежній стороні конфлікту.
Так за тиждень до Чжоу Бо прес-секретар Міністерства оборони КНР полковник Ву Цянь заявив в адресу Індії: "не грайте з вогнем і не приймайте рішення на основі фантазій". Також він закликав Делі "до виправлення своєї помилки", тобто в черговий раз зажадав вивести індійські війська зі спірної території. До нього це вже вимагали китайські дипломати.
У відповідь на що міністр закордонних справ Індії Сушма Сварадж висловила згоду. Але за однієї умови: китайці також виведуть війська. Ситуацію повинні були 28 липня обговорити радник прем'єр-міністра Індії Аджі Довал і державний радник КНР Ян Цзечі під час зустрічі відповідальних за питання безпеки представників держав-членів БРІКС. Але судячи з відсутності інформації про позитивні підсумки цієї зустрічі і появі 3 серпня нових немиролюбивых заяв, знайти спільну мову їм не вдалося. Що не особливо дивує з урахуванням того, що на чолі обох ядерних держав зараз стоять люди, які активно грають на націоналістичних настрої в своїх країнах.
Тому вони посилаються на різні договори про розмежування територій в спірних районах кінця ХІХ-початку ХХ ст., паралельно зміцнюючи свої позиції в них. Тим більше, що плато Докалам - далеко не єдина конфліктна тема для двох не дуже добрих сусідів. І теми ці не обмежуються територіальними суперечками уздовж спільного кордону.
Індію дуже турбує китайська активність в суміжних з нею країнах Південної Азії. І особливо в Пакистані, з яким у Індії також територіальний конфлікт, що часто призводить до жертв. Нещодавно Делі проігнорував саміт амбітного китайського проекту "Один пояс, один шлях" саме з-за того, що Пекін вирішив прокласти один із вхідних у нього транспортних коридорів через ті пакистанські території, які Індія вважає своїми.
Не буде сприяти вирішенню конфлікту і міжнародна ситуація. Китай, очевидно, вважає, що зараз, коли Росія та Північна Корея відволікають на себе основну частину західного гніву, можна спробувати вирішити деякі територіальні суперечки з сусідніми і не дуже (у Південно-Китайському морі) країнами. А коли терпець США і їх союзників вичерпається, використовувати свої можливості тиску на КНДР. Індія ж сподівається на покращені відносини з країнами Заходу і союзної їм Японією. Які, до того ж, не особливо схильні довіряти китайським хитрощів, що було нещодавно продемонстровано різкими заявами президента Сполучених Штатів, нещодавно уклали з Індією ряд важливих військових угод.
Результати останнього візиту індійського прем'єр-міністра Нарендри Моді в Вашингтон дають підстави вважати, що надії Делі цілком можуть виправдатися, принаймні в плані дипломатичної та економічної підтримки. А остання може виявитися найбільш важливим питанням для Індії, влада якої не проти перебрати на себе статус "світової фабрики", яким тепер володіє Китай. Звичайно ж разом з величезними капіталами, "біжать" зараз з Піднебесної (трохи менше 2 трл доларів за 2015-2016 рр.).
У військовому плані Індія, мабуть, розраховує впоратися сама. Адже змогла ж вона за п'ять років між першою і другою прикордонної війною з Китаєм поліпшити свою армію настільки, щоб поквитатися за поразку в 1962 році. А через кілька років не побоялася конфлікту з Китаєм, США і Пакистаном, коли підтримала відділення від останнього його східній частині, що стала Народною Республікою Бангладеш.
Хоча у воєнний розвиток конфлікту вірить мало експертів. Адже схожі інциденти вздовж спірних індійсько-китайських кордонів трапляються досить часто (мало не щороку: останній був всього лише в листопаді минулого року). І всі вони закінчувалися відводом військ. Ось тільки зараз Індії належить захищати не свою територіальну цілісність, а свій імідж надійного міжнародного партнера. Адже китайці порушили домовленість з її союзником Бутаном про те, що до вирішення прикордонного спору, на територіях, що є його предметом, ніякі роботи проводитися не будуть.
Тому всі з нетерпінням чекають зустрічі Нарендри Моді і Сі Цзіньпіня на вересневому саміті БРІКС в китайському Сяминь. Нещодавня заява китайського лідера про те, що його країна не дозволить нікому відібрати ні п'яді своєї території, каже: зустріч буде досить напруженою. Адже за словами індійського військового експерта Нітіна Гокале, в Делі також "вирішили проявляти твердість на землі". Але при цьому і "розумність в дипломатії", що вже проявилося в більш миролюбному тоні індійського Мзс. Так що досягнення взаємних поступок на саміті у вересні (або навіть до нього) вважається цілком реальним (можливо Індії у відповідь на відведення військ з Піднебесної плато Докалам доведеться зменшити підтримку В'єтнаму, який має з Китаєм територіальні суперечки в Південно-Китайському морі).
Ну і наостанок хотілося б ще раз відзначити виконання Індією своїх обов'язків перед партнерами у сфері безпеки, навіть якщо це загрожує конфліктом з ядерною державою. Адже якщо б країни Заходу (а особливо підписанти Будапештського меморандуму) більш активно втрутилися в схожу ситуацію з Тузлою в 2003 році, то не було б зараз і наближення ядерної зброї до своїх кордонів на Півдні.
