• USD 36.6
  • EUR 37.2
  • GBP 44.2
Спецпроєкти

Верхи на Путіні. Як влаштовано політику Віктора Орбана

Орбан прагматик, він скептично оцінює перспективи Заходу і діє у власних інтересах, і потім у інтересах Угорщини. Ці підходи повністю визначають його політичний курс

Орбан та Путін
Реклама на dsnews.ua

21 липня, глава МЗС Угорщини Петер Сійярто без попередніх оголошень прибув до Москви, де розраховував зустрітися з віце-прем'єрами з енергетики, промисловості та торгівлі Олександром Новаком та Денисом Мантуровим, а також із міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Але обговорювати питання щодо закупівлі у Росії додаткових 700 млн. кубометрів газу Сійярто довелося лише з Лавровим. А вже у суботу та неділю "смалив" угорський прем'єр Віктор Орбан: з Росією, мовляв, так не можна, а угорці не хочуть бути змішаною расою, вистачить і того, що європейці змішуються між собою. Обидва наративи, що характерно, — із пропагандистської обойми Кремля. Втім, за порядком.

Оплата натурою

На спільній конференції Лавров заявив, що прохання Сійярто розглянуть, нарік на "русофобську політику Вашингтона", яка шкодить двостороннім відносинам, і перевів розмову на війну з Україною. Сійярто висловився в тому дусі, що вирішити конфлікт без дипломатії неможливо, а для Угорщини важливе безперебійне постачання газу.

Іншими словами, угорському гостеві пояснили, що питання про газ носить політичний характер, і крім оплати за пільговою ціною, Угорщина має розплатитися натурою, причому ще старанніше, ніж раніше.

У Будапешті негайно відреагували: прем'єр Віктор Орбан, уже через день, виступаючи в Румунії, повторив весь черговий набір московських тез: санкції проти Росії не спрацювали, як це планувалося, і більше б'ють по ЄС; Україна не може виграти війну навіть за допомогою західної зброї; мирні переговори між Росією та Україною не мають перспектив, війну можна закінчити лише переговорами між Росією та США; Росія не несе загрози НАТО, вона переймається лише власною безпекою.

Як наслідок, ЄС, на думку Орбана, потрібно зайнятися організацією мирних переговорів, а накачування України західною зброєю ускладнює вироблення їхнього плану, збільшуючи побоювання Росії. Щодо самої Угорщини, то вона не втручатиметься у війну в Україні, хоч і є членом НАТО. Таке втручання поставило під загрозу угорську діаспору в українському Закарпатті.

Нічого нового у цих заявах Орбана немає. Москва, своєю чергою, винагороджує Будапешт за підтримку пільговими цінами на газ, але незадоволена тим, що він все ж таки прогинається перед західними партнерами, поступово приєднуючись до санкцій, і вимагає більшого. А можливості Орбана обмежені: хоч він і займає дисидентську позицію в рамках ЄС, але бажає користуватися вигодами від членства в цьому союзі, і маневрує, то підтакуючи Москві, то йдучи на поступки Брюсселю.

Реклама на dsnews.ua

У рамках Realpolitik, в її угорській версії, така поведінка є логічною. Його підтримує приблизно половина угорського суспільства, про що свідчать результати виборів. Причина підтримки – непроста та трагічна угорська історія. Травма Тріанонського договору, який позбавив Угорщину в 1920 році 2/3 території, на якій крім словаків, хорватів, словенців і румунів, проживало 3 мільйони етнічних угорців, і була розташована більша частина промислових підприємств, не забута і через століття. Подальший досвід союзу з Гітлером, а потім радянської окупації, що тривала до початку 1990-х, також травматичний. Це зробило угорське бачення світу і себе в ньому, схожим на ізраїльське: нікому не віримо, коли це вигідно — можемо кинути будь-кого, і це виправдано тим, що всі винні у несправедливому ставленні до нас. Щоправда, угорцям не вдалося поки що досягти хоча б часткової легітимації такого підходу, як це вийшло у євреїв завдяки міжнародному визнанню Голокосту та згуртуванню діаспори ідеєю сіонізму. Але партія Орбана, Fidesz, не припиняє зусиль, а угорці усвідомлюють опір спробам зовнішнього диктату.

Їх надихають приклади з угорської історії, коли опір, навіть не приводячи до очевидної перемоги, давав Угорщині майданчик для торгу та компромісу. Так, революція 1848 року, придушена російськими багнетами, привела до народження двоєдиної Австро-Угорщини в 1867-у, а невдале повстання в 1956-у принесло угорцям відносно стерпний "гуляшний соціалізм" і репутацію "найвеселішого бараку в соціалістичному таборі". Спираючись на ці приклади, істотна частина угорського суспільства і сьогодні готова боротися з диктатурою ЄС і голосує за Fidesz у блоці з ХДНП, які виступають під цими гаслами. Fidesz, як старший партнер, отримавши більшість у парламенті, рухає у прем'єри свого лідера Віктора Орбана. А Орбан виправдовує очікування виборців, проводячи фрондерський щодо Брюсселя політичний курс, на виході з якого угорці, нібито, отримують дешевий газ, і те, що зможуть виторгувати ЄС під час чергових компромісних переговорів. Угорщину за це в ЄС не дуже люблять, але Орбану начхати на брюссельську нелюбов. По-перше, його виборців це лише згуртовує. По-друге, за багатьма позиціями Орбан озвучує те, що інші лідери ЄС озвучити не наважуються. Хтось хоче дружити з Путіним заради дешевого газу, хтось — обмежити міграцію та знизити втручання ЄС у внутрішні справи країн Союзу. Словом, Орбан завжди може розраховувати на підтримку і в ЄС, навіть тіньову.

А газ точно дешевий?  

Ні, це не точно. Так само, як і те, що Орбан — проросійський.

Російський газ, який отримує Угорщина за довгостроковим контрактом, — один із найдорожчих у Європі. З початку 2021 року по лютий 2022 року Газпром підняв ціни для Угорщини приблизно в п'ять разів. Для порівняння, газ з Алжиру, що отримується Італією, і газ з Азербайджану, що отримується Болгарією, приблизно на 60% дешевше за російський газ для Угорщини. І навіть скраплений газ із США, який отримує Іспанія за довгостроковим контрактом, трохи дешевше, ніж російський газ для Угорщини.

Причина прив'язки Угорщини до російського газу в трубопровідній інфраструктурі, що склалася історично, та у відсутності виходу до моря, що не дозволяє швидко побудувати газовий термінал. Інтерес до дешевого газу, здатного замінити російський, Будапешт має, але реалізувати його технічно складно, довго за часом і дорого по грошах. А газова інфраструктура Європи історично побудована так, що до альтернативного газу угорців підключать в останню чергу. Тож російські "пільгові ціни" сильно нагадують газовий шантаж.

Чи має Орбан варіанти? Можна було б апелювати не до Москви, а до ЄС, шукаючи відносно швидкі, нехай і тимчасові способи вирішення логістичних проблем, і гроші на їх вирішення. Але до 2014 року ЄС без проблем висів на російських газогонах і нарощував споживання. І в наступні сім років, з 2014 до лютого 2022, Євросоюз не дуже поспішав скорочувати споживання російського газу, нарікаючи на корисливий тиск США. Ця сума факторів і забезпечила газову прив'язку Будапешта до Москви з усіма політичними наслідками. Крім того, різкий розворот на ЄС означав би здачу Орбаном багатьох позицій у його перманентному конфлікті-торгу з Брюсселем, від якого Будапешт домагається поступок для себе. Інакше кажучи, Брюссель і Вашингтон для Будапешта – довгострокові партнери, з яким Орбану потрібно будувати відносини, забезпечуючи собі міцні позиції, зокрема, у власних виборців. Москва ж – партнер тимчасовий, ситуативний та другорядний, але нині все ще потрібний. Вона забезпечує Орбану простір для політичного торгу, на якому він гарцує перед союзниками по НАТО та ЄС верхи на Путіні, спонукаючи тих до поступок. А заразом демонструючи виборцям свою непохитність у поєднанні з прагматичністю.

Крім Realpolitik на ставлення Орбана до Путіна вплинули і його особисті, автократичні погляди, але це вже залишилося в минулому. Навіжений московський карлик не викликає симпатій навіть у європейських правих, за винятком зовсім уже кінчених маргіналів, без електоральних перспектив, що живуть на утриманні Москви. Але путінський сказ лякає європейських політиків, і Орбан не виняток. Спроба ж домовитися з Путіним ціною поступок, включаючи здачу України, з погляду Орбана, популіста та автократа, що спирається на крайні прояви угорського національного егоїзму, є цілком логічною.

Виступ у Тушваньоші

Втім, Росія та Путін – лише частина лабіринту, в якому Орбана намагається прокласти шлях для сива – і для Угорщини. Загальний план цього шляху було представлено у суботу, 23 липня, під час виступу Орбана у Тушваньоші.

Літній безкоштовний університет та студентський табір Бальваньош, він же Тушваньош, давно використовується прем'єром як щорічна трибуна для виступів перед освіченою молоддю. Не став винятком і нинішній рік успішних для Орбана парламентських виборів, які принесли блоку Fidesz – ХДНП 54,10% голосів проти 49,27% у 2018 році та 135 зі 199 місць, проти 133. Зазначимо цей важливий момент: Fidesz – ХДНП, підтримав більше половини угорців, а 68% місць у парламенті – це вже від лукавого Д'Ондта із системою перерозподілу голосів, відданих партіям, які не пройшли 5% бар'єр.

Орбан намалював перед слухачами картину майбутнього Європи і представив основні завдання, розбивши їх на п'ять пакетів. Першою у списку була проблема низької народжуваності: за останні роки ситуація в Угорщині покращилася, але недостатньо. Другий — міграція з неєвропейських країн, що у поєднанні з першою загрожує розмиванням усім європейським націям, включаючи угорців. Втім, Західна Європа, на думку Орбана, "вже не Захід, а пост-Захід", де " приблизно до 2050 року частка людей неєвропейського походження у великих містах зросте до більш ніж 50 відсотків".

Третій пакет проблем, що примикає до двох перших – руйнування традиційної сім'ї та стосунків статей. "Наша позиція проста, — заявив прем'єр. — Батько — чоловік, мати — жінка, дайте нашим дітям спокій".

Підсумовуючи сказане Орбан заявив, що "йде битва між двома половинами Європи", в якій "ми зробили пропозицію пост-Заходу дати спокій одне одному, кожен може сам вирішувати, з ким йому жити, але вони відмовилися і продовжують боротися проти Центральної Європи, щоб зробити нас схожими на них. Прем'єр не заперечував проти змішання європейських народів, що є частинами загальної європейської культури, але виступав проти "появів у Європі світу змішаних рас". "Ми готові змішуватися один з одним, ми не хочемо ставати змішаною расою. Ось чому ми билися при Нандорфехерварі, ось чому ми зупинили турків у Відні, ось чому французи зупинили арабів", — заявив він.  

Четвертою проблемою – не першою, а лише четвертою, – Орбан назвав війну в Україні, повторивши наведені тези. Розрахунки на санкційне ослаблення Росії не виправдалися, натомість у Європі уряди руйнуються "як кісточки доміно"; ціни на енергоносії зросли; світ не поспішає підтримати США та НАТО у боротьбі з Росією, яка хоче гарантій безпеки на рівні США. Європейці втратили свій шанс у 2014 році, коли не змогли досягти виконання Мінських угод, і все повернулося до ситуації після 2СВ, коли питання європейської безпеки вирішуватимуть між собою американці та росіяни.

П'ятим пакетом проблем та викликів Орбан назвав питання енергетики та економіки. Він заявив, що від війни виграють ті, хто має свої джерела енергії, зокрема, Росія, яка зараз продає менше, але заробляє більше за рахунок високої ціни, а також китайські та американські компанії. ЄС же залишається у програші, і в цій непростій ситуації Угорщина має знайти свій шлях, ставши винятком із глобальної рецесії. Щоб цього досягти, їй необхідно укласти нову угоду з ЄС (!), а також угоди з Росією, США та Китаєм. Це дозволить до 2024 року "повернутися на шлях зростання".

"Але не забуватимемо, що основний горизонт нашого мислення — близько 2030 року. Згідно з нашим аналізом, світові проблеми до цього часу накопичуватимуться і розмножуватимуться. Наприклад, у Сполучених Штатах буде велика криза, але в цей період виявляться і найзначніші проблеми в Єврозоні. От коли в Союзі виникнуть нові політичні умови, і тоді ми, жителі Центральної Європи, будемо чистими донорами. Настане момент, коли Угорщина не отримуватиме гроші від Союзу, а їх платитиме. Ви платите більше, ніж отримуєте. Але ми теж будемо там приблизно в цей час. Хто платить, той і музику замовляє — це змінить і нашу ситуацію", — закінчив свій виступ прем'єр.

Логіка Орбана як електоральна стратегія

Орбан передбачає подальше загострення міжнародної обстановки, а потім заспокоює аудиторію тим, що він має план особливого шляху, здатного провести країну між небезпечними смерчами і вирами. План, треба сказати, сумнівний: Угорщина у ролі хаба, де сходяться та узгоджуються інтереси ЄС, США, Росії та Китаю, виглядає якось непереконливо. Але якщо згодовувати публіці цей продукт досить довго, то до 2030 року значна її частина може підсісти на нього. 2030 рік – це другі після нинішніх вибори. Тобто Орбан, який сидить у прем'єрському кріслі з 2010 року, три терміни поспіль, робить заявку ще на два терміни.

А далі ще цікавіше: 67-річний на 2030 рік політик не збирається йти і після 2030 року, оголошуючи найближчі вісім років періодом підготовки до моменту, коли роль Угорщини різко зросте, ставши якісно іншою, через що угорські політики зможуть уже не танцювати в Москві та Брюсселі., а самі замовлятимуть музику.

Щоб обґрунтувати і просунути цей план, Орбан зібрав усі страхи, що циркулюють в угорському суспільстві: міграцію, антиугорську змову в Брюсселі, ґендерну загрозу, зловісні плани Сороса та зростання вартості комунальних послуг. Ця мобілізація спрацювала на виборах, оскільки за страшними декораціями ховалася не порожнеча, як це спробувала показати опозиція, а реальні проблеми. Інше питання, що ці проблеми, так, складні, але розв'язувані, до того ж, вирішувані спільно, в рамках ЄС, подавалися Орбаном в апокаліптичній інтерпретації, коли у світі немає порятунку, і єдиний шанс врятуватися – закритися від світу і вірити.

У ситуації, коли держава контролює більшу частину ринку ЗМІ, така стратегія може бути успішною. Водночас, крім контролю над ЗМІ, Орбан за 12 років при владі урізав в Угорщині всі демократичні інститути, контролюючи прокуратуру і забезпечивши собі особисту лояльність чиновників.

Крім того, Орбан, наскільки можна судити, щиро переконаний, що Захід вступив у фазу розпаду, а США як глобальна держава поступаються місцем Китаю, принаймні в найближчому майбутньому – і бачить у цьому можливість для себе. "Ми вже знаємо, на що схожий світ, коли в ньому домінують англосакси,заявив він в одному з передвиборчих інтерв'ю. — Але ми ще не знаємо, яким буде світ, коли в ньому домінуватиме Китай. Одне безперечно: англосакси вимагають, щоб світ визнав їхню позицію морально правильною. Для них недостатньо прийняти реальність влади; їм також потрібно, щоб ви прийняли те, що вони вважають правильним. У китайців такої потреби немає. Це безперечно буде великою зміною в найближчі десятиліття".

Втім, в арсеналі Орбана є і "європейська особа" Угорщини — президент Каталін Новак, висунута Fidesz, яка вступила на посаду у травні. Новак 42 роки, вона колишній міністр сім'ї, вільно володіє англійською, французькою та німецькою мовами, і не несе відповідальності за останні 12 років угорської зовнішньої політики. Вже перший місяць перебування в президентському палаці (обсяг повноважень президента Угорщини робить вислів "при владі" не зовсім точним) приніс їй, а з нею і Орбану, що стоїть за її спиною, ряд успіхів. Новак вдалося домовитися про зустрічі з президентом Польщі Дудою, Німеччини — Штайнмаєром, Чехії — Земаном, а також з прем'єр-міністром Фіалою. У публічних заявах вона не дистанціюється від офіційної угорської лінії, але засуджує російську агресію і заявляє про солідарність із Києвом.

Сам же Орбан вже в перші дні війни заявив в інтерв'ю тижневику Mandiner: "Росія продовжить існування і після війни. Інтереси Угорщини та Євросоюзу залишаться і після війни". Йому вторять близькі до уряду Угорщини експерти, які вважають відхід швидкий Путіна самообманом Заходу. За їх прогнозом Путін залишиться при владі до 2036 року, а США та НАТО не ризикнуть вступити у прямий військовий конфлікт із вкрай мілітаризованою та агресивною Росією. До такого сценарію готується Угорщина, виторговуючи собі максимум преференцій з усіх боків.

    Реклама на dsnews.ua