Общество

Олеся Ісаюк: Як електронні декларації передали нам привіт з СРСР

Велика частина громадян, яка зараз щиро обурюється деклараціями, поводилася б на місці депутатів не набагато краще

Фото: facebook.com

Уже, думала, поховаю свої роздуми на тему рогів совка у нашій з Вами реальності, та де там. Стримувалася пару разів, коли свербіло реінкарнувати (дуже вже приводи були взаємно подібні), але остаточно заставили знамениті декларації.

Отже, яким таким чином декларації передали нам привіт з СРСР)
Насамперед - у совку гроші і приватна власність була абсолютним злом за визначенням. Організація під вивіскою ОБХСС пильно стежила, щоб у когось не було більше, ніж "положено" і фактично всю історію СРСР велася партизанська війна - громадяни намагалися хоч щось накопичити, держава намагалася таки перетворити їх у птиць небесних, які - за Євангелієм - "ні косять, ні жнуть".

Другий важливий момент совка - повна непередбачуваність подій з точки зору "маленької людини". Досвід воєн, голодоморів, переселень і всяких "піднять цілини" диктував одно - запасайся, тягни, бо невідомо, що буде завтра і тішся, що воно є.

Результат - практично кожен постсовковий громадянин має "в крові" пристрасне бажання тягти і тягти. І складати. В цьому сенсі бабуся, яка без кінця закатує з банки компоти і соління - навіть якщо перші були закручені 10 років тому і вже нікому давно не треба та "бюджетний олігарх" з мільйонами кешем - однакові. Питання лише в можливостях.

До питання - "та як вони сміють, ми тут по гривні на АТО віддаємо, а вони...". Раз - див. попередній абзац. Два - якщо дуже коротко, то, цитуючи Довженка - "Їх не учили Батьківщині". У СРСР не було місця внутрішньому духовному і моральному обов'язку. Тому що це апріорі становило альтернативу "казенній" ідеолоогії. "Ідеологічне виховання" всерйоз не сприймалося ніким, крім хіба бажаючих вибитися "наверх" - і то тільки, як інструмент до кар'єри. А ще - у "совку" хронічно тривала негативна селекція - все, що було здатне відповідати за себе, думати про майбутнє, мало якийсь внутрішній стрижень - усе йшло або під мур, або у внутрішню еміграцію. А людина оточує себе подібними.

В результаті і маємо у деклараціях фестиваль хапально-накопичувального рефлексу, який переважує все.
Що з цим робити?

Легше сказати, що не робити. Насамперед - не зневірюватися. Друге - пам'ятати, що факт декларацій з БПП не перетворює Януковича на ангела з крилами.

І третє - хто не звернув увагу, то в Президента декларація ще цілком ОК - а він, нагадаю, гроші заробив у бізнесі. Заробив. Не завжди, може, чесно, але - а ви собі дасте раду в нашому податковому і всякому іншому кліматі все робити чесно і отримувати прибуток?
Мене особисто набагато більше засмучує свідомість того, що велика частина громадян, яка зараз щиро обурюється деклараціями, поводилася б на місці депутатів не набагато краще. Просто можливості не ті і нахабства не всім Бог дав...

Джерело: facebook.com