У світі про економіку. Загроза від хуситів, рекордний держборг США і мільярди дойчмарок "під подушкою"

У кожній країні своя інформаційна атмосфера. І в місцевих стрічках новин неминуче губляться події, ідеї, лайфхаки з усього світу, які могли б зацікавити читачів ділового ЗМІ. Ми знову вибрали кілька закордонних публікацій останніх днів та подаємо їх у переказах на одній сторінці — саму суть.

Атаки хуситів підірвали світову торгівлю

Цей тиждень завершився воєнною операцією США і Великої Британії проти єменських хуситів, підтримуваних Іраном. До рішучої вогневої відповіді союзники вдалися заради розблокування морської торговельної артерії глобального значення. Протягом останніх трьох місяців хусити атакують судноплавство в гирлі Червоного моря начебто на підтримку ХАМАС. То яких збитків від їх дій зазнала міжнародна торгівля?

За даними Kiel Trade Indicator, кількість контейнерів, що перевозяться Червоним морем, скоротилася наполовину і наразі майже на 70% нижча від обсягу, який очікувався. При цьому вартість фрахту і час транспортування вантажів між Східною Азією і Європою зросли. А загалом світова торгівля у грудні порівняно з листопадом впала на 1,3% — очевидними причинами цього в інституті бачать, зокрема, конфлікт на Близькому Сході і атаки хуситів на морський торговельний шлях. 

Як видно з таблиці, постраждали навіть США, хоча для них цей морський маршрут через Червоне море відіграє менше значення, ніж для Європи. Лише торгівля Китаю йде врозріз з тенденцією: частково це пояснюється річним піком перед китайським Новим роком.

Водночас на кінці ланцюжка — в роздрібній торгівлі Європи і Америки — переполох. Як пише The Telegraph, мережі супермаркетів вже попереджають про підвищення цін. Наприклад, Кен Мерфі, керівник Tesco, заявив, що перебої в роботі Суецького каналу можуть призвести до здороження деяких товарів, тоді як Стюарт Мачін, виконавчий директор Marks & Spencer, очікує затримок нового одягу і товарів для дому в лютому і березні.

Держборг США досяг $34 трлн: ризики і вигоди

На початку року світові медіа вибухнули повідомленнями про досягнення державного боргу США рекордної планки в $34 трлн — суми, названої у свіжому звіті американського мінфіну. Не те, щоб нарощення американського держборгу є новиною, але він сягнув такої позначки на п´ять років швидше, ніж передбачалося. Серед причин зазвичай називають значні "запозичення" федерального уряду для підтримки економіки під час пандемії та зростання інфляції і відсоткових ставок, що зробило дорожчим обслуговування боргів.

Переважаюча тональність публікацій тривожна. Наприклад, Fortune зазначає, що хоча такий борг не сильно обтяжує економіку США просто зараз (інвестори досі готові позичати гроші федеральному уряду), але якщо все так піде протягом наступних десятиліть, то під загрозою опиняться найважливіші сфери життя, залежні від державних витрат — нацбезпека, соціальні, освітні та медичні програми. Мається на увазі приблизно такий ланцюжок подій: коли федеральному уряду гостро забракне податкових надходжень, йому доведеться дедалі більше "запозичувати" і для цього піднімати відсоткові ставки, що загрожує рецесією та зростаючим безробіттям. "Досі Вашингтон витрачав гроші так, ніби у нас були необмежені ресурси, — сказав виданню професор економіки в Університеті Лойоли Мерімаунт Сонг Вон Сон. — Але безкоштовних обідів не буває, і я думаю, що перспективи досить похмурі".

Серед цікавинок можна відзначити, що на цю тему написав довгу статтю навіть… Чак Норріс (той, що Вокер, техаський рейнджер). В історичному екскурсі він докопався до часів президентства Ендрю Джексона, за якого у 1835 р. держборг США опустився до нуля. Автор підносить подію як небачене досягнення цього американського лідера, який з молодості ненавидів борги як "чорну магію". Чак Норріс не втомлюється нахвалювати Джексона навіть тоді, коли розповідає, що заради погашення боргів тому довелося закрити інфраструктурні проекти та розпродати величезну кількість державних земель.

Водночас ми знаємо тривалу історію процвітання США вже за значно більшого — мільярдного, а потім і трильйонного — держборгу. Тому й не дивно, що серед провідних сучасних економістів є й кардинально інші думки щодо перспектив і наслідків великого державного боргу. Як розповіла у новій лекції на Modern Money Lab професор економіки і державної політики з Університету Стоуні-Брук Стефані Келтон, саме слово "борг" у цьому контексті вводить в оману. Громадяни думають, що цей "борг" накопичуватиметься і в майбутньому якщо не їм самим, то їхнім дітям та онукам доведеться вивернути гаманці, щоб його виплатити. Але це неправильно. На відміну від людини, яка користується кредитною картою, коли держава "запозичує" у власній валюті (як федеральний уряд США — у доларах), то вона завжди може розплатитися, не підвищуючи податків, бо держава ці гроші і випускає. "А те, що ми називаємо національним боргом — це ні що інше, як наші заощадження після сплати податків", — констатує Келтон. Іншими словами, держборг — це чиста вигода для приватного сектору. "Коли уряд покриває свій дефіцит, продаючи цінні папери, у нашому випадку казначейські облігації, вони стають фінансовими активами для їхніх власників", — пояснює професорка.

Хай там як, а провідні американські політсили виступають за скорочення державного боргу. Щоправда різними шляхами. Як пише Fortune, адміністрація президента Джозефа Байдена наполягає на підвищенні податків для багатих і корпорацій, а конгресмени-республіканці закликають до значного скорочення необоронних урядових програм і скасування податкових пільг і витрат на екологічно чисту енергію, закладених у Законі про зниження інфляції.

Заможні американці отримали $1 трлн як "базовий дохід" (і урок для України) 

Наступна тема — розвиток попередньої. Ми знову повертаємося до Стефані Келтон, цього тижня вона дала інтерв´ю ще й Financial Times. Ітиметься про боргові інструменти США — казначейські облігації (трежеріс). Економістка стверджує, що для заявленої мети розміщення цих цінних паперів — покриття "дефіциту" бюджету — немає підстав. Насправді, каже вона, ФРС і так могла би випускати додаткові долари, а справжньою метою ринку держоблігацій традиційно було підтримання цільової відсоткової ставки, за якими банки позичають один одному резервні гроші. Але зараз, щоб управляти цією ставкою, ФРС просто змінює відсотки на банківські резерви. То що відбувається в результаті розміщення держоблігацій? Збільшення багатства і так небідних власників цих облігацій. "Це як виплата базового доходу, який отримують відносно заможні люди", — каже вона. І якщо ФРС підвищує ставки, то казначейство з часом виплачуватиме більший відсотковий дохід за облігаціями. Келтон нагадала, що федеральний уряд більше ніж на військові потреби витрачає на відсоткові платежі — а це вже близько $1 трлн "у вигляді субсидій для людей, у яких вже є гроші". Словом, вона вважає держоблігації великим подарунком (big giveaway) заможним верствам населення, бо державі відпочатку не потрібно брати "позику" у власній валюті, щоб потім ще й виплачувати на неї відсотки. 

Чому ці пояснення важливі для України? Тому що в українських медіа та фінансових колах прийнято говорити, що купити державні облігації (в нас вони називаються ОВДП) — це зробити великий внесок у майбутню Перемогу. Тоді як насправді в уряду разом з центробанком є можливості фінансувати воєнні видатки у гривні без "подарунків" заможним власникам облігацій. "Федеральний уряд не обіцяє платити оборонним підрядникам, державним службовцям чи будь-яким своїм постачальникам казначейськими білетами США; вони обіцяють платити доларами США", — констатує Келтон. Симетричне твердження по більшості справедливе і для українського уряду, коли він розплачується у гривні. І хоча в нас не тверда валюта і за неї не купиш імпортних товарів, більшість воєнних потреб (крім зброї, яку нам поставляють партнери) Україна могла б фінансувати у гривні без обов'язкових "запозичень"

Німці тримають на руках мільярди дойчмарок з початку століття

Ця ще одна тема про гроші. Точніше йдеться не зовсім про гроші, а про німецьку дойчмарку, яка втратила статус законного платіжного засобу ще в 2002 р., коли країна перейшла на євро.

А ось і факт. Усі ці роки десь "на руках" у німців (а можливо, й не тільки у них) зберігаються мільярди дойчмарок. Станом на зараз — це приблизно 12,24 млрд марок, еквівалент 6,26 млрд євро. При тому, що ці колишні гроші нікому не потрібні в тому сенсі, що за них нічого не можна купити. То чому ж цілі мільярди марок загубилися в народі? Невже так багато ностальгуючих колекціонерів чи просто громадян, які давно забули про свої заначки?

Видання DW непрямо дає відповідь на ці питання. Насправді "папірці" все-таки потрібні одному-єдиному стейкхолдеру — Бундесбанку. Уже понад 20 років він обмінює і обіцяє обмінювати надалі марки на євро за курсом 1,96 до 1. Додамо від себе: це значить, що навіть виведені з обігу купюри і монети мають вартість, якщо їхній емітент (центробанк) згоджується безумовно приймати їх, наприклад, в обмін на нові платіжні засоби — євро. По суті марки досі можна вважати фінансовим активом, хоча він і не приносить жодного доходу, а тільки зменшується (через стабільний курс до євро на фоні інфляції). 

Як пише видання, торік до центрального банку прийшли більш як 90 тис. людей, здавши загалом понад 53 млн марок в обмін на 27 млн євро — це дуже мало на фоні загальної кількості старих грошей "на руках". Щоправда, у Бундесбанку припускають, що незабаром, зі зміною поколінь, таких відвідувачів побільшає: спадкоємці будинків і квартир знаходитимуть там дойчмарки…

Нарешті варто поглянути на Німеччину в контексті інших країн єврозони. Крім неї, тільки Австрія, Ірландія, Естонія, Латвія та Литва не встановили кінцевий терміну для здачі старої валюти. Для прикладу у Франції "вікно" для обміну давно закрилося: власники франків мали здати їх не пізніше 31 березня 2008 р. Отже, навіть у єврозоні кожна країна може автономно вирішувати, як бути зі своєю колишньою валютою. Чому саме Німеччина така ліберальна в цьому питанні? Можливо, через пієтет німців перед маркою та їхню любов до готівки…

Тисячі робочих місць. Британцям пояснили, навіщо допомагати Україні

Новина про безпекову угоду з Україною та довгострокову оборонну й фінансову підтримку нашої держави з боку Об´єднаного Королівства сколихнула й британський інфопростір. Як завжди, знаходиться громадяни, які не розуміють (або не хочуть розуміти), чому британці мають так витрачатися на далеку східноєвропейську країну, нехай вона й зазнала жорстокого нападу.

З цього приводу Міністру оборони Великої Британії Гранту Шеппсу по суті довелося провести лікбез для співвітчизників. Це сталося під час візиту на місцеві підприємства, що серед іншого виробляють деталі озброєння для України, зокрема компанію MBDA у Великому Манчестері, пише Marketing Stockport. За словами Шеппса, наразі міністерство оборони витрачає понад 2,5 млрд фунтів на рік на підприємства оборонного сектору в Північно-західному регіоні королівства. А завдяки цьому вдається підтримати понад 16 тис. робочих місць! "Люди залишаються в центрі оборони Великої Британії, і сьогодні я мав честь зустрітися з персоналом, який відіграє таку важливу роль у забезпеченні безпеки нашої країни і підтримці боротьби України за свободу", — підсумував міністр.