Як українські колабораціоністи заробляють в Криму

Титанічні зусилля

Щоб не втратити контроль над своїми активами і не допустити їх "націоналізації" місцевими самопроголошеними владою, українські бізнесмени перереєстрували їх за російським законодавством, тим самим фактично визнавши Крим територією РФ. Одним з перших це зробила Group DF Дмитра Фірташа. Наприклад, підконтрольний їй Кримський содовий завод зареєстрований зараз одночасно і в Україні, і в Росії. В орбіту газового олігарха також прийнято включати компанію "Кримтеплоелектроцентраль", яка є найбільшим виробником електроенергії на окупованому півострові, керуючи Сімферопольської і Камиш-Бурунской ТЕЦ і Сакськими тепловими мережами. У цій компанії 62,7% акцій володіє кіпрська Gasermill Ventures Ltd (її пов'язують з Фірташем), що зафіксовано і в українському, і в російському реєстрах.

А от решта 37,3% акцій, якими володіє ФДМ України, в РФ з недавніх пір вважають власністю "Міністерства майнових і земельних відносин Республіки Крим". Приватний акціонер компанії з таким трактуванням не сперечається.

Більш складну схему Фірташ провернув зі своїм головним активом на півострові - найбільшим виробником двоокису титану "Кримським титаном". Щоб задовольнити "і ваших, і наших", він передав майновий комплекс заводу в оренду зареєстрованому в Москві ТОВ "Титанові інвестиції", яке на 100% належить кіпрській фірмі Letan Management Ltd - материнської компанії Group DF. Схема з перетворенням "Кримського титану" філія ТОВ "Титанові інвестиції", а також перейменуванням підприємства в Україні "Юкрейніан кемікал продактс" (ймовірно, щоб зняти підозри у відсутності у Фірташа патріотизму), спрацювала. За даними джерел "ДС", за підсумками 2015 р. "страждає від відсутності сировини" комбінат в Армянську виробив близько 80 тис. т двоокису титану, або всього на 20% менше, ніж роком раніше. А Кримський содовий завод в минулому році і зовсім скоротив виробництво кальцинованої соди всього на 3%. При цьому, як стверджують самопроголошені влади Криму, на ці підприємства припадає майже половина всього товарного експорту "республіки".

Наприклад, за даними "ДС", в минулому році "Юкрейніан кемікал продактс" відвантажила на адресу "Титанових інвестицій" кілька десятків тисяч тонн ільменітового концентрату, який, очевидно, потім був переправлений в Крим. Самопроголошені влади АРК стверджують, що сировину, необхідну для виробництва двоокису титану, надходить на півострів через Керченський морський порт. Але він офіційно закритий за рішенням української влади - таким чином, ця схема прямо порушує українське законодавство.

Посуд і горілка за гроші країни-агресора

Знайшов оригінальний спосіб обійти перешкоди на шляху виробленої продукції в Криму ТОВ "Керченський металургійний комплекс", утворене на базі збанкрутілого меткомбінату з Керчі, - його прийнято включати в орбіту Ріната Ахметова. На базі цього підприємства, яке є одним з найбільших виробників сталевого емальованого посуду в країнах СНД, нещодавно був створений філіал ТОВ "Краснодарський металургійний комплекс", оформлений на кіпрську компанію Railcargo Ltd. Невигадлива схема дозволяє успішно експортувати вироблену в Криму посуд на ринок країн СНД (насамперед у країни Середньої Азії). В Україні ж "Керченський металургійний комплекс", перереєстрований у Кривому Розі, як і раніше звітує на своєму сайті про успіхи в бізнесі.

Свою гру в Криму ведуть і учасники ринку алкоголю. Так, в 2014 р. про відхід з окупованого півострова поспішив оголосити найбільший виробник горілки в АРК - "Кримська горілчана компанія" (володіє Сімферопольському ЛГЗ, виведеним раніше з компанії "Союз-Віктан"). Однак незабаром стало відомо, що ця компанія, власником якої через Eastern Beverage Company де-юре вважається британець Ніл Сміт, а де-факто - колишній власник "Союз-Віктану" Андрій Охлопков, отримала першу російську ліцензію на торгівлю алкоголем в Криму. А нещодавно незаконно працює в АРК банк РНКБ (належить Федеральному агентству з управління державним майном) відкрив кредитну лінію "Кримської горілчаної компанії" на суму 250 млн руб. "Ми сподіваємося, що виділені кошти зможуть не тільки підтримати компанію, яка є одним з найбільших платників податків Республіки Крим, але й забезпечити її розвиток", - заявив з цього приводу директор з корпоративного бізнесу РНКБ Олексій Щербаков. У банку також додали, що "Кримська горілчана компанія" за дев'ять місяців 2015 р. перерахувала в бюджет "Республіки Крим" близько 614 млн руб., ставши четвертим найбільшим платником податків окупованого півострова. В Україні ж Eastern Beverage Company тим часом успішно веде бізнес через створене в Києві ТОВ "Істерн Беверідж Трейдинг", продаючи горілку під ТМ Medoff, "Природна колекція", "Наша Марка", "Хуторок" і "Мърная", а також вина і коньяки під ТМ "Коктебель".

Фактично відкрито співпрацює з окупаційною владою Криму ще один великий учасник алкогольного ринку України - компанія "Алеф-Віналь" Вадима Єрмолаєва. Вже згаданий банк РНКБ, проти якого офіційно введені санкції в Україні, на початку року відрапортував про відкриття кредитної лінії на 100 млн руб. ТОВ "Алеф-Виналь-Крим", яке було названо найбільшим виробником коньяку на півострові. Зазначена компанія, за даними "ДС", була зареєстрована у Криму в кінці 2014 р. і офіційно належить дніпропетровському ПРАТ "Алеф-Віналь".
Очевидно, описані схеми є не чим іншим, як неприкритим колабораціонізмом. Якщо Україна має намір всерйоз, а не тільки красивими гаслами, боротися за наш Крим, то вона просто зобов'язана регламентувати і застосовувати жорсткі заходи до тих українським компаніям, які сприяють окупантам, щоб зберегти свої активи.