Легкий штурмовик — між Пекіном і Сеулом
У разі введення локального воєнного стану для відбиття терористичних атак на прикордонні райони Херсонської області та ОРДЛО Україні в першу чергу потрібні будуть машини подвійного призначення - легкі штурмовики і одночасно навчально-бойові літаки (УБС). Вони дозволяють навчати пілотів, порівняно дешеві, несуть до 3 т бойової навантаження, тому підходять для такої війни краще, ніж дорогі штурмовики, більш доречні в класичних війни або військових операціях.
УБМ з їх подвійною функцією особливо важливі з урахуванням дефіциту пілотів. На "піонерській" етапі підготовки використовується легка і військово-спортивна авіація. Нестачі в ній на українському ринку немає. Наступний етап професійної підготовки проходить на навчально-тренувальних літаках (УТС), попит на них задовольняється завдяки давній кооперації заводу "одессклой об-авиаремсервис" (ОАРС) з чеською компанією Aero Vodochody - за рахунок літаків Aero L-39, більшість моделей якого оснащені українськими двигунами виробництва "Мотор Січі". ОАРС випускає модернізовані посилені УТС Л-39М1 і літаки-авиамишени Л-39М. Наступний етап навчання пілоти проходять вже не на тренувальних, а на повноцінних бойових УБМ, з якими в Україні відчувається найбільший дефіцит. (Останній етап традиційно проходить на спарених навчальних прототипах основної бойової техніки.)
Для вирішення завдань оборони неабияку частину необхідної аві-
ації потрібно терміново імпортувати. Чим швидше це відбудеться, тим швидше почнеться чотирьох-п'ятирічний цикл підготовки пілотів. Набагато дешевше купувати літаки з умовою складання на місці. Але при імпорті курсанти військових академій побачать нову техніку через рік-два, а при локалізації складання - як мінімум через три-чотири роки. Так що пріоритет місцевої збірки економить військові витрати, але займає більше часу. Тому готуються рішення України за вибором моделей літаків та умов їх локалізації виробництва на вітчизняних авіазаводах без всякого пафосу виглядають епохальними.
Що стосується виходу України на ринок країн - виробників УБМ, то основний вектор - це проект заводу ОАРС з масштабної ліцензійної збірки L-15 виробництва китайської компанії Hongdu Aviation Industry Corporation (HAIC). Масштабною, тому що попит українського заводу на ліцензійну збірку на першому етапі кооперації досягає 100 літаків. Путінська пропаганда називає цей літак або "російської розробкою", або "створеним на основі Як-130", який, до речі, в РФ не проводиться з причини слабкішого зовнішнього попиту. Насправді в ньому мінімум російських технологій, а двигун на L-15 - український, що випускається в КНР за ліцензією в рамках локалізації виробництва та ремонтних послуг. Наступна за поколінню модель літака - варіант з форсованим двигуном L-15 LIFT - взагалі не має ніякого відношення до РФ. Що не заважає росіянам вперто вважати його "своєю розробкою в Китаї".
На перший погляд, Україні швидше і простіше укласти вже в поточному році контракт з КНР і почати збірку L-15. Але, з іншого боку, ідеальний варіант досягається ефект - це закупити найкраще і нове, що є на сьогодні на світовому ринку, УБМ Т-50 Golden Eagle спільного виробництва південнокорейської KAI і американської Lockhead. Цей проект має свої переваги порівняно з українсько-китайської кооперацією. По-перше, на другому етапі його реалізації, придбання корейського УБС дає покупцеві можливість почати збирати вже повноцінні бойові літаки - дуже популярну на світовому ринку модель FA-50 технічного покоління 4+. По-друге, це перспектива досягнення Україною статусу технологічного партнера США. Поза НАТО його мають дуже небагато: заводи Ізраїлю та Південної Кореї, а також компанії Пакистану і Єгипту, які збирають і обслуговують F-16.
Якщо проаналізувати інтенсивну полеміку в середовищі українських технічних фахівців довкола українсько-китайських та україно-корейських перспектив, що триває вже близько півроку, то можна зробити висновок, що більшість поки схиляється на користь L-15. З одного боку, проект значно здешевлює український двигун. З іншого - купівля права складання українсько-китайських УБС є для нашої країни запрошенням на частку в бізнесі, вхід на ринок, ємність якого оцінюється у $75 млрд. Нарешті, комерційні нюанси майбутнього контракту з китайцями можна і потрібно коригувати свою користь, звертаючи дуже серйозну увагу на альтернативний Т-50 Golden Eagle, щоб в Пекіні оцінили рівень ставок у грі.
