Передвиборна послання. Що Порошенко сказав про Тимошенко, Медведчука і Ляшко
Послання, з яким Петро Порошенко виступив перед народними депутатами 20 вересня, було щорічним, тобто начебто ординарним. Але все ж воно було в своєму роді єдиним. Тому що це перший і останній раз, коли послання президента Порошенка до Верховної Ради було передвиборним.
Власне, він сам сказав про це. Спочатку кинув у зал питання: безповоротна наша стратегія? наскільки їй загрожують реванш проросійських сил і безвідповідальність популістів? як зробити так, щоб виборчий цикл не повернув нас назад? як не втратити те, чого ціною великих випробувань досяг український народ? А потім повідомив, що відповідей на ці запитання і присвячено його послання.
Аргументи проти конкурентів
Особливо примітні слова Порошенка про те, що українці можуть втратити те, що досягли ціною великих випробувань. Судячи по цій фразі, він фактично почав реалізацію передвиборної технології "Вибирай або програєш". Нагадаємо, у 1992 р. кампанія Choose or Lose ("Вибирай або програєш") допомогла перемогти на президентських виборах в США Біллу Клінтону. У 1996 р. її скопіювали під виглядом "Голосуй або програєш" політтехнологи Бориса Єльцина. Але у Клінтона був очевидний головний суперник — тодішній президент Джордж Буш-старший. Також і Єльцину підібрали зручного головного конкурента — комуніста Геннадія Зюганова. А у Порошенка зараз є мало не десяток суперників, які мають шанси на вихід у другий тур, і не виключено поповнення цього списку.
Тому Петру Олексійовичу у своєму посланні довелося підбирати окремо аргументи проти кожного з потенційних конкурентів. Звичайно, прізвищ він не називав, але натяки робив досить прозорі, щоб було легко здогадатися, хто мається на увазі.
Наприклад, важкий він кинув камінчик у город Тимошенко: нагадав про "непосильний тягар кабальних газових угод 2009 р.", внаслідок якого "Україна переплатила Кремлю десятки мільярдів доларів" і яке було знято "блискучим виграшем" позову проти "Газпрому" на $4,6 млрд в Стокгольмському арбітражі. Мабуть, газові угоди Тимошенко і Путіна 2009 р. стануть головним аргументом у піар-кампаніях проти Юлії Володимирівни.
Також Порошенко нагадав, що навесні 2014-го, коли почалася російська агресія, українська армія мала тільки 6 тис. готових до бою воїнів, і то за умови, якби транспорт був з колесами, з пальним, з акумуляторами. "Це не докір військовим, — підкреслив президент, — це вирок політикам, прем'єр-міністрів і міністрів оборони, які роками скорочували особовий склад, продавали зброю, розтринькували майно, розбазарювали госпіталі, військові містечка, полігони, розкрадали землі. Ще трохи, вони б і солдатів пустили з молотка. Ось що називається заробляти на армії". Цей аргумент, очевидно, буде використовуватися насамперед проти екс-міністра оборони, лідера "Громадянської позиції" Анатолія Гриценка. Але ж і Тимошенко теж чекають питання — чому вона на посаді прем'єр-міністра дозволяла "заробляння на армії" і не брала участь вона в ньому сама.
Особливої уваги заслуговує ще один момент у посланні Порошенко, де він говорить про перспективу зняття санкцій з Росії в січні наступного року під приводом нібито невиконання Україною мінських домовленостей. За словами Порошенка, майже неймовірно, щоб санкції були зняті повністю, але є ризик того, що вони будуть пом'якшені.
Президент нагадав, що "неприємною несподіванкою для Кремля" став факт продовження українським парламентом Закону "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей" в жовтні минулого року. Це, стверджує Порошенко, вибило козир з рук Путіна, але тепер вони знову дістали цю заяложену карту. Кремль і його поплічники вкотре намагаються переконати європейську спільноту в неготовність української сторони продовжити дію закону. Це, на думку РФ, є нібито свідченням нездатності України виконувати взяті на себе зобов'язання, а значить, мовляв, санкції у зв'язку з цим повинні бути зняті. "Погодьтеся, було б злочинної помилкою дати Московії шанс звинуватити Україну в невиконанні угод і домогтися ослаблення санкційного тиску, — Порошенко звернувся до депутатів. — Я абсолютно переконаний, що це точно не український сценарій".
Цей пасаж у посланні Порошенко спонукає пригадати, а хто ж у жовтні минулого року відмовився підтримати продовження Закону "Про особливий порядок". Це були фракції "Самопомочі", "Батьківщини" та "радикалів" Олега Ляшка. Крім того, проти проголосували записні "антикорупціонери" з БПП (Найєм, Лещенко, Заліщук) та позафракційних (Чумак, Дерев'янко). Буде дуже цікаво подивитися, чи зміниться їх позиція до чергового продовження Закону "Про особливий порядок", яке, судячи з усього, має бути поставлено на голосування в найближчі місяці, щоб у січні Росія не отримала від Заходу санкційного послаблення.
Далі Порошенко ще раз підняв тему підігрування ворогові, коли торкнувся питання про мир на Донбасі. У нас вся країна обтыкана білбордами із закликом до "компромісу" з агресором, сказав президент і потім поставив питання: де будемо проводити межу компромісу — "по Дінцю, по Дніпру чи, може, по Збручу"? Все, звичайно, зрозуміли, що мова йде про Сергія Тарути, чия партія "Основа" зробила своїм головним гаслом "Ми знайдемо компроміс, і країна запрацює".
А от коли Порошенко сказав, що мало не кожен стовп обсіли голуби миру, тінь від яких, точно від двоголового, тут вже знайшлося чимало претендентів на право вважатися прообразом цієї пташки. До речі, число їх збільшується з кожним місяцем. У кінці серпня засвітилися обіцянкою "Повернемо світу світ" Віктор Медведчук і Григорій Суркіс, а днями на білбордах з'явилася Партія миру, створена півроку тому Вадимом Новинським.
Але Петро Олексійович не зупинився на сказане і згадав про пташок жіночої статі: "Нехай вас не вводить в оману заспокійливе воркування, бо в дзьобах у цих горлиць — насіння світу на російських умовах". На роль горлиці, як відомо, у нас головна претендентка — Юлія Володимирівна, чиї білборди ще з липня обіцяють "Нову стратегію світу".
Аргументи за себе
Втім, Порошенко не міг обійтися тільки аргументами проти своїх конкурентів. Йому треба було ще додати аргументів за себе, тобто пообіцяти нові стратегічно важливі досягнення. Насамперед він, зрозуміло, поагітував за свій законопроект про внесення в Конституцію положень про незворотність курсу на вступ до ЄС і НАТО. Заслухавши президентське послання, Верховна Рада відразу ж включила цей проект до порядку денного сесії і направила його до Конституційного суду. Однак 321 голос, відданий депутатами за дане рішення, — це лише тактична перемога президента. Вирішальне голосування повинно відбутися на наступній сесії, і не факт, що депутати захочуть зробити Порошенко подарунок до президентських виборів. Те ж саме можна сказати про висловленою президентом реченні вилучити з Конституції норму, вирішувати базування Чорноморського флоту РФ у Севастополі.
Також Порошенко анонсував законопроект про непродовження договору про дружбу з Росією і попросив до 14 жовтня — Дня захисника України — остаточно прийняти закон про внесення у військові статути привітання "Слава Україні!", "Героям слава!". Мабуть, у цих питаннях більшість депутатів таки підтримають президента.
Крім того, Порошенко попросив ще до виборів ухвалити закон про податок на виведений капітал і підкреслив, що правильніше було б називати цей податок податком на виведення капіталу з України. "Не треба виводити — вкладайте в Україну!" — вигукнув Петро Олексійович, і дійсно, це досить гучний передвиборчий слоган. Саме тому його шанси на прийняття до президентських виборів сумнівні.
Порошенко назвав ще цілий ряд бажаних законів — про концесії, про процедурі банкрутства, про бізнес-омбудсмена, про посилення відповідальності працівників контролюючих органів, про Національне бюро фінансових розслідувань, хоча цей закон в парламенті поклали під сукно, нарешті, про створення цивілізованого ринку землі. І тут же зізнався, що рішення про землю буде важко або навіть "немає шансів" провести через Верховну Раду.
Схоже, Петро Олексійович залишає за собою опцію перед виборами призначити парламент козлом відпущення за все те, що могло бути зроблено, але не зроблено нинішньою владою. Зрозуміло, депутати будуть противитися такій ролі, але президенту, загалом-то, саме це і треба. Бо на тлі загруз в чварах парламенту, нездатного приймати важливі для країни закони, президент буде виглядати дуже навіть добре. І тоді заклик "Вибирай або програєш" може спрацювати.
