Слабка ланка. Гонтарєва зіпсує ефект від траншу МВФ
Поки що ефективність використання зовнішніх кредитів дуже низька, вони не стали поштовхом для виходу з кризи і початку системних позитивних зрушень. Та цього не буде і надалі, поки буде зберігатися політика глави НБУ Валерії Гонтарєвої.
Нацбанк не здатний відновити кредитування в Україні
Вивести українську економіку з рецесії неможливо без відновлення кредитування. Очевидно, що нинішнє правління Нацбанку цим займатися не збирається, а тому зміна його керівництва - питання життя і смерті для бізнесу. За час перебування Валерії Гонтарєвої біля керма НБУ система впритул підійшла до повного колапсу: відтік гривневих депозитів населення склав близько 28 млрд грн., валютних - близько $8 млрд. Вклади українців в збанкрутілих банках відшкодовувати довелося багато в чому за рахунок коштів бюджету, розганяючи інфляцію, - тільки в 2016 р. виплати Фонду гарантування вже перевищили 78 млрд грн. Але самий важкий удар припав по юрособах. У червні поточного року Український банківсько-кредитна спілка підрахував, що за тотальних банкрутств фінустанов бізнес втратив близько 82 млрд грн. У результаті проблема неплатежів між юрособами різко загострилася, багато компаній збанкрутували. Зрозуміло, що в такій ситуації бізнес не міг акуратно обслуговувати борги, і зростання частки проблемних кредитів набрав катастрофічні темпи.
Офіційний показник частки прострочення в портфелях банків зріс з початку 2014 р. в три рази - з 7,7 до 24,1% (на 1 липня 2016 р.). Експерти кажуть, що реальна цифра майже вдвічі більше.
Останні ініціативи НБУ можуть поставити хрест на планах банкірів відновити кредитування до кінця нинішнього року. З 1 вересня в тестовому режимі почне діяти червневу постанову НБУ № 351, яким регулятор затвердив положення про кредитні ризики. Експерти кажуть, що після вступу в силу документа у багатьох фінустанов знову утворюється дефіцит капіталу, а старт кредитування буде відкладено на невизначений період.
Щоб вийти з патової ситуації, діяти потрібно невідкладно. У поточному році НБУ вже кілька разів знижував облікову ставку, в останній раз - в липні 2016 р. до 15,5%. Але цього недостатньо, щоб знизити кредитні ставки. Щоб позики подешевшали, регулятор повинен зменшити ставку хоча б до рівня інфляції, який він прогнозує на кінець року, тобто до 12%.
Ще одна першочергове завдання - тотальна реструктуризація кредитів юросіб на максимально лояльних умовах. У червні нинішнього року парламент прийняв Закон "Про фінансової реструктуризації", який нібито переслідує ті ж цілі. Однак цей документ спрацює не для всіх. В НБУ підрахували, що завдяки закону банки зможуть реструктуризувати (якщо захочуть!) заборгованість на 200 млрд грн. - це чверть від загальної суми позик корпоративного сектора країни. Аналітики вважають і цей прогноз завищеними.
Щоб полегшити долю позичальників і дати рестарт кредитування, Україна могла б запозичити досвід Аргентини. В свій час там була проведена реструктуризація боргових зобов'язань позичальників на 10-20 років, при цьому знижені процентні ставки по кредитах і введено обмеження процентних ставок за депозитами. Запровадивши такий підхід і знизивши ставки за реструктуризованими позиками до 8-10%, можна створити реальний стимул для кредитування бізнесу. Такий сценарій вигідний кредиторам лише на перший погляд. Де-факто ситуація покращиться - навантаження на бізнес знизиться, добросовісні позичальники почнуть обслуговувати борги. Ну а підприємства, які продовжать ігнорувати свої зобов'язання, доведеться банкрутувати.
Звичайно, без допомоги регулятора в цій справі не обійтися. Щоб банки не "лягли" після реструктуризації, НБУ необхідно послабити норми резервування і, можливо, вимоги до капіталу банків. А для кредитів, ставка за якими буде завищеною (наприклад, 15% і більше), потрібно, навпаки, ввести додаткове резервування. Таким чином регулятор підштовхне до реструктуризації норовливих підопічних, які відмовляться це робити з доброї волі.
Ще один важливий крок - оздоровлення найбільших кредиторів економіки (Ощадбанку, Укрексімбанку та Приватбанку). Почасти це станеться само собою, за рахунок запущеної реструктуризації кредитів, але знадобляться додаткові фінансові вливання від їх власників. Зокрема, уряду доведеться витратитися на докапіталізацію держбанків, щоб ті з часом змогли взяти на себе роль локомотива економічного зростання.
Гонтарєва боїться іноземних інвесторів
Іноземні інвестори продовжують обходити Україну стороною. За даними Держстату, у першому півріччі 2016 р. приріст прямих іноземних інвестицій (ПІІ) в економіку склав всього $2,28 млрд (нерезиденти вклали $2,86 млрд, вилучили $0,33 млрд, ще $0,22 млрд було "з'їдено" за рахунок курсової різниці). Але і цей приплив валюти лише "намальований". Левову частку так званих інвестицій забезпечила капіталізація "дочок" іноземних банків, передусім російських, за рахунок материнських банків. У результаті відтік капіталу у вигляді виплат приватним сектором зовнішнього боргу фактично нівелював приплив ПІІ. У небанківський сектор гроші практично не заходять. Ті з іноземців, хто має таку можливість, продовжують позбавлятися від місцевих активів.
Іноземних інвесторів можна зрозуміти. Працювати при неандертальських підходах, що застосовуються НБУ до регулювання банківської системи, неможливо. Після двох років "оздоровлення" банківська система стала ще болючіше. Наявний фактичний її крах і повний параліч кредитування. Про те, що Приватбанк потребує суттєвої докапіталізації або націоналізації, кажуть експерти провідних аудиторських компаній. На це фінустанова припадає 21,4% активів банківської системи - це більше, ніж активи всіх раніше закритих банків разом узятих. Формально показуючи прибуток, він значно відстає від колег за показником формування резервів під проблемні кредити і має істотну частину кредитів пов'язаним особам. У держбанків, найбільших кредиторів економіки, справи йдуть особливо плачевно. За інформацією міжнародного агентства Fitch, на кінець першого кварталу 2016 р. непрацюючі кредити склали 39% портфеля Укрексімбанку і 47% - Ощадбанку (на ці два найбільших держбанку припадає майже 27% активів банківської системи). Згідно з оцінкою Fitch, якщо їх активи продовжать погіршуватися, доля держбанків буде прямо залежати від можливостей держави підтримати їх платоспроможність.
Іншим кредиторам теж не до порятунку економіки. До двадцятки найбільших за активами входить, наприклад, четвірка банків з російським капіталом: на Ощадбанк, Промінвестбанк, ВТБ, Альфа-Банк (з урахуванням схваленої НБУ покупки Укрсоцбанку) сумарно припадає близько 200 млрд грн. активів, що становить близько 25% від активів інших платоспроможних банків України. І хоча в НБУ їх активно захищають, російським "дочкам" зараз явно не з руки піднімати українські підприємства.
Збитки фінустанов в минулому році поставили абсолютний рекорд, перевищивши 66 млрд грн. Частка поганих кредитів в системі наближається до 50%. Зрозуміло, що в таких умовах не може бути й мови про кредитування реального сектора. Позикові ресурси залишаються захмарно дорогими.
У валютному еквіваленті, за даними НБУ, кредитний портфель юридичних осіб зменшився з $81 млрд в січні 2014 р. до $23 млрд у липні 2016 р. Таке падіння робить ринок кредитування в Україні малопривабливим для великих інвесторів.
Інертність інвесторів звично виправдовують високим рівнем корупції в Україні. Але в часи Януковича масштаби корупції зашкалювали, тим не менш в 2011-2012 рр. нерезиденти вкладали у нашу економіку $6-6,5 млрд щорічно. Зараз Україна перебуває в стані військового конфлікту з Росією. Але той же Ізраїль перманентно веде війну вже півстоліття, і при цьому інвестиції в його економіку зростають щорічно. З 2015 р. стало зрозуміло, що ризик поширення військових дій на територію всієї України мінімальний. Однак ентузіазму інвесторам це не додало.
За инвестпозициям України б'є нерозумна політика Нацбанку. У запалі боротьби з відтоком капіталу і за стабільність гривні НБУ ще в 2014 р. запровадив пакет жорстких валютних обмежень, тривала дія яких мало серйозні побічні ефекти. Зовсім як у 1990-ті, в країні почав розвиватися тіньовий валютний ринок, який опинився поза зоною досяжності регулятора. Він став благодатним грунтом для тіньової економіки. Затиснуті в лещата обмежень, багато підприємств перевели операції в тіньову сферу. А заборона на репатріацію дивідендів та транскордонний рух капіталу змусив "справжніх" іноземних інвесторів поставити хрест на вкладеннях в Україну.
Очевидно, що нинішня політика Нацбанку завдає шкоду і економіці, і іміджу країни в очах інвесторів. Щоб переломити ситуацію, НБУ повинен кардинально змінити підходи: сказати правду і вирішити питання з Приватбанком і держбанками, створити привабливі умови для інвестицій у банківський сектор (інвестори повинні мати можливість чесно заробляти і вільно розпоряджатися своїми коштами), визначити філософію кредитування реального сектора і запропонувати програму оздоровлення існуючих позичальників, зупинити згубну політику валютного регулювання. У цьому випадку країна змогла б побачити приплив реальних інвестицій хоча б з наступного року.
