Заробити на нирках. Коли в Україні з'явиться білий ринок органів
Служба безпеки України виявила транснаціональну групу, яка займалася торгівлею внутрішніми органами і заробляла до сотні тисяч доларів на одного клієнта. Як розповідають у прес-службі, для реалізації задуму організатори підшукували малозабезпечених людей і пропонували їм продавати нирки. Комерційна структура, що прикривала їх "бізнес", офіційно займалася лікувальним туризмом. Треба зауважити, що донори отримували всього $13-15 тис. за свою нирку, тоді як зловмисники оцінювали її для клієнта суму $80-100 тис. Щомісяця за кордон на операції з вилучення органів виїжджали чотири-п'ять українців. Злочинцям загрожує 8-15 років в'язниці з конфіскацією майна.
Операції в підвалі і рік у СІЗО
Навколо чорних трансплантологів ходить багато чуток: вони, мовляв, мало не на вулицях хапають людей і вирізують у них органи прямо в підвалах. Насправді все складніше - для вилучення органу і, тим більше, його пересадки, потрібно гарне та дороге обладнання. І на все це відводиться досить обмежений період часу.
Найбільший в країні скандал з чорними трансплантологами стався сім років тому в Національному інституті їм. Шалімова. У 2010 р. лікарів інституту назвали учасниками міжнародного угруповання, яка відправляла за кордон з метою подальшого вилучення у них органів. Як правило, українців на операції відправляли в Азербайджан. Незаконні операції також проводили в Еквадорі, Косові і самому інституті Шалімова. Вилучена нирка допомагала донору заробити $10 тисяч, а продавали орган вже за $100 тисяч. Серед потерпілих - громадяни України, Білорусі, Росії, Молдови та Узбекистану.
В якості донорів підшукували малозабезпечених людей, найбільш "популярними" були жінки 18-25 років з відмінним здоров'ям. Щорічний оборот угруповання оцінювався в $18 млн на рік, чистий прибуток - $15 млн. Хірург Владислав Закордонець і анестезіологи Петро Зайченко і Ярослав Романів провели тоді в СІЗО рік і дев'ять місяців, у результаті їх відпустили під заставу, а в 2013 р. справу закрили з формулюванням "за закінченням строків давності".
Але чорний ринок органів продовжує жити. Так, наприклад, півтора року тому радник голови СБУ Юрій Тандем заявив, що служба розкрила злочинну групу, яка відправила на вилучення органів близько 25 осіб. Скільки таких випадків досі не розкрито - можна тільки здогадуватися.
Переконатися, що чорна трансплантологія в Україні існує, можна і завдяки звичайному інтернет-пошуку. Наприклад, жителям СНД, включаючи Україну, пропонують продати нирку в Москву, причому - за 450 тис. євро, печінка - за 320 тис. євро, кістковий мозок - за 50 тис. євро. Обіцяють допомогти з документами, запевнити їх у нотаріуса і не взяти за таке супровід грошей. У Києві також шукають нирку - обіцяють гарну нагороду і просять надіслати свої дані: групу крові, вік, телефон. Ціну не вказують.
Сумнівні органи і чорний ринок
Україна - ласий шматочок для чорних трансплантологів. По-перше, люди банально продають свої органи через брак коштів. Уїдливі жарти на кшталт "у тебе дві нирки і ти не знаєш, де знайти гроші?" для деяких українців стають сумною реальністю. По-друге, легально провести операцію з трансплантації в Україні вкрай складно. За даними Моз, восени минулого року близько тисячі українців чекали нове серце, стільки ж - печінка, близько двох тисяч потребували нирках. Але на операційний стіл офіційно потрапили лише кілька сотень людей - щорічно в країні проводиться до 140 операцій з пересадки органів. Ті, хто не отримує можливості пересадки, вмирають. Або шукають можливість знайти органи в інших країнах.
Справа в тому, що за українськими законами пересадити органів від живого донора можна лише його родичу або дружину, і те з його письмової згоди. Виняток - кістковий мозок. В Ізраїлі ситуація інша - донором може виступити не тільки родич, але і будь-яка інша людина, добровільно жертвує свій орган (ціна питання - $110-120 тис.). Пересадити нирку від нерідного донора можна і в Сінгапурі, і в США. На чорному ринку нирку можна знайти за ціною $15 тис. до $120 тис. (ще 20-25 тис. може обійтися операція за кордоном). Правда, "чорний" орган може виявитися заражений різними інфекціями, включаючи невиліковні.
Що стосується органів померлих людей, то в Україні діє презумпція незгоди. Тобто без письмової згоди на донорство після смерті вилучити органи у людини не дадуть. Мало того, на практиці чітко не визначено, як дозволити використовувати свої органи після смерті. Розпоряджатися тілом померлого можуть родичі, але найчастіше вони не готові прийняти рішення про використання органів близької людини відразу після його смерті. А адже проміжок, коли органи ще можна використовувати для операції, вкрай малий. Нирка, вилучена з тіла, живе близько доби, а ось серце - всього 8 годин. У всьому світі практично 80% операцій відбувається із застосуванням так званого трупного донорства. В Україні в 2015 р. було всього чотири випадки таких пересадок.
Майже в половині країн, де можлива трансплантологія, діє презумпція згоди на посмертне вилучення органів (Австрія, Білорусь, велика Британія, Росія), в інших - презумпція незгоди (США, Канада, Німеччина, Франція). Україна за показником посмертного донорства - на останньому місці в Європі.
Закон про презумпцію згоди або ж спрощення процедури з заповітом про використання внутрішніх органів намагалися прийняти в Україні багато разів, але підтримки політиків він поки не знайшов. Білорусь, наприклад, заробляє на заміну органів іноземцям, щоб безкоштовно проводити трансплантацію для громадян своєї країни. Україна теж могла б піти по цьому шляху, якби відповідні закони були прийняті. Поки ж ситуація в цій сфері регулюється законом від 1999 р., а численні нові законопроекти досі припадають пилом у Раді. Нардепи вважають за краще піаритися на цій темі, лякаючи українців страшилками кшталт "лікарі тепер не будуть рятувати хворого, щоб отримати можливість розібрати його на органи". А тисячі українців, у яких немає астрономічних сум для лікування за кордоном, змушені просто помирати. Можливість зробити операцію з пересадки у власній країні без порушення законів значно зменшила попит на органи з "чорного ринку". Тим більше що вилучені на швидку руку нирки від недообследованного донора можуть швидше добити, ніж врятувати пацієнта.
