• USD 27.4
  • EUR 32.4
  • GBP 35.9
Спецпроєкти

На Москву. Навіщо Берлін перейшов у наступ на путінський режим

Німеччина хоче покарати Росію за кібератаку на Бундестаг і гібридну війну проти ЄС

EPA/UPG
EPA/UPG
Реклама на dsnews.ua

Прагнення відкусити по лікоть руку своїх нечисленних партнерів і союзників, що давно вже стало частиною політики Кремля, сьогодні виливається в те, що один з таких партнерів – Німеччина – вирішила дати Москві урок.

Краплею, що переповнила чашу терпіння офіційного Берліна, стало розслідування німецьких спецслужб, яке показало, що Росія стояла за хакерською атакою на Бундестаг в 2015 р. Завдяки їй ГРУ отримало доступ до листування високопоставлених чиновників ФРН.

Причому постраждала і особисто канцлер ФРН Ангела Меркель. Газета Der Spiegel 8 травня писала, що хакери зламали електронну скриньку глави німецького уряду.

Незабаром після цієї публікації, 3 червня, Берлін вніс на розгляд Євросоюзу пропозицію ввести санкції проти РФ за здійснення кібератаки на уряд і парламент Німеччини.

Відомо про це стало минулої неділі з відповіді уряду на запит фракції партії "Ліві" — однієї з німецьких політсил, що мають ніжні почуття до путінського режиму. Що вже саме по собі досить недвозначний сигнал Кремлю.

Особливо якщо врахувати, що близька соратниця Меркель, міністр оборони ФРН Аннегрет Крамп-Карренбауер на засіданні комітету закордонних справ і підкомітету з питань оборони і безпеки Європарламенту підкреслила, що серед пріоритетів Німеччини під час головування в Раді Європейського Союзу – аналіз військових і гібридних загроз для ЄС з боку Росії.

Крамп-Карренбауер сподівається, що аналіз, який проведе Розвідувальний та ситуаційний центр ЄС (EU INTCEN), буде завершено до кінця поточного року, тобто до закінчення головування ФРН в Раді блоку.

Реклама на dsnews.ua

Напуття від канцлера

Однак разом з оптимістичними заявами Крамп-Карренбауер і пропозицією ввести санкції сталася та подія, яка не вписується в поточну політичну повістку Берліна.

Принаймні, на перший погляд.

Справа в тому, що 14 липня Меркель, за даними Bild, в палаці Херренкімзе зустрілася з премʼєр-міністром Баварії і главою ХСС Маркусом Зедером, якого з початку року, після того як Крамп-Карренбауер відмовилася від лідерства в ХДС, готують в наступники Меркель.

Втім, його майбутнє поки невизначене. Як вже писала "ДС", у Меркель в списку поки що троє кандидатів і всі вони її однопартійці — Фрідріх Мерц, Норберт Реттген і Армін Лашет.

Можливо, що її поїздка в колишню резиденцію баварського короля Людвіга II була продиктована необхідністю провести співбесіду з людиною, яку деякі бачать на чолі німецького уряду після її відходу.

Тим більше, якщо врахувати, що ця людина має певний кремлівський бекграунд, який потенційно може стати проблемою для нинішньої російської політики Берліна.

Маркус Зедер вже кілька разів бував у Росії. Останній раз – 29 січня 2020 р., коли він вперше зміг поспілкуватися з Путіним.

Разом з Зедером Москву відвідав і президент Мюнхенської конференції з безпеки Вольфганг Ішингер, який до відʼїзду в інтервʼю журналістам схвально відгукувався про методи Путіна, а після став одним із підписантів скандальної доповіді щодо врегулювання конфлікту між Україною і Росією, за що був внесений у базу "Миротворця".

Зедер, який доклав руку до відкриття першого в Німеччині Центру культури німців з Росії (BKRD), під час візиту, як пише Deutsche Welle, з порога заявив, що санкції були, є і будуть, поки не вирішиться "українське питання".

Плюс, він неодноразово піднімав тему вбивства в Берліні Зелімхана Хангошвілі, але зрозумілої відповіді не отримав.

Хоча загалом візит пройшов для нього непогано: Путін подивився на ймовірного наступника Меркель, той, у свою чергу, поїздку явно використовував для посилення власних позицій у внутрішній політиці Німеччини.

І, безумовно, домігся успіху. Раз вже канцлер вирішила провести кастинг, щоб, цілком ймовірно, обговорити траєкторію польоту Зедера після її відставки, опрацювати лінію поведінки з Москвою.

Меркель вже скоро піде з посади глави уряду і, не виключено, що з політики в цілому. Вона хоче, щоб передача влади пройшла без ексцесів. Щоб її спадкоємцю було комфортно працювати і щоб в політиці як Берліна, так і ЄС не було гойдалок.

Антиросійський союз

Коронакриза, як вірно зазначив у своїй колонці для CNBC президент Atlantic Council Фредерік Кемпе, змусила Меркель діяти жорсткіше і енергійніше.

Адже на кону цілісність всього блоку, у зміцнення і переформатування якого Німеччина і особисто Меркель вклали багато сил, ресурсів і часу.

Росія ж – загроза для єдності ЄС. І вона в черговий раз підтвердила це реноме масштабною кампанією дезінформації на тлі пандемії, ще більше посилюючи кризу в Європі.

Просто спостерігати за тим, як Москва продовжує руйнувати основи стабільності Союзу, в Берліні не збираються. І мають намір максимально мобілізувати тих, хто нехай і має інші погляди на майбутнє Європи, але так само стурбований поведінкою Москви.

Як висловилася Крамп-Карренбауер під час заходу в Європарламенті, всередині ЄС "дуже різне сприйняття як самої Росії, так і загроз, які вона створює".

Більш-менш тверезо на ситуацію дивляться країни Північної Європи і Балтії, з представниками яких глава міноборони ФРН вже обговорила це питання в контексті анонсованого нею аналізу російських погроз.

На черзі спілкування з лідерами країн Вишеградської четвірки – Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини. З ними вона побачиться вже цього тижня.

З усіх лише Угорщина здається відверто незручним парламентером, оскільки уряд Віктора Орбана не коробить тісна взаємодія з Кремлем. А потролити Брюссель і "лібералів" він завжди не проти.

Хоча і з Польщею Крамп-Карренбауер доведеться нелегко. Особливо після непереконливої перемоги на президентських виборах Анджея Дуди, незважаючи на колосальний адмінресурс і широку пропаганду, направлену на консервативних виборців.

Тепер Дуді потрібно змусити загал забути про свій мінімальний розрив з Рафалом Тшасковським. І найкращий спосіб – продовжувати поляризувати польське суспільство, в тому числі підігріваючи антинімецькі настрої.

Політична криза у відносинах Варшави і Берліна з великою часткою ймовірності посилиться. І це проблема для Крамп-Карренбауер. Заради досягнення своєї мети – формування антиросійського альянсу – їй, певно, доведеться чимось поступитися, десь змовчати, щось пообіцяти.

З іншого боку, каменем спотикання стане питання "Північного потоку-2". Польща, яка відмовилася від російського газу на користь американського, – послідовний критик цього проекту.

А Берлін, між тим, не збирається остаточно відмовлятися від ПП-2, хоча і передумав виводити проект з-під дії Газової директиви ЄС.

Нещодавно міністр закордонних справ ФРН Гайко Маас під час зустрічі з польським колегою Яцеком Чапутовичем прямо заявив, що навіть санкції США не вплинули на плани Берліна стосовно російського газопроводу.

Маас також, як і раніше, стверджує, що ПП-2 – це, передусім, економіка і питання "диверсифікації наших джерел енергоносіїв".

Хоча і без другої нитки "Північного потоку" частка російського газу на європейському ринку складає 38%.

Яка вже тут диверсифікація, якщо Москва ще більше збільшить постачання свого газу, а разом з ним посилить вплив на ЄС, включаючи Німеччину?

Ось з цього хворого місця, швидше за все, і буде бити той же Дуда.

Видресирувати Кремль

І в той же час над режимом Путіна навис дамоклів меч нових санкцій, і навіть гірше – помсти Берліна за зухвалі вбивства, за підкуп німецьких політиків, за хакерські атаки.

Враховуючи, що президентом Єврокомісії зараз є попередниця Крамп-Карренбауер на посаді міністра оборони Урсула фон дер Ляйєн, а монополією на формування оновлених торік органів влади ЄС володіли лише декілька країн — лідерів блоку (Німеччина, Франція, Бельгія), то Берлін має всі шанси домогтися успіху в запровадженні санкцій – перших санкцій ЄС за кіберзлочини.

Тиск, який чинить зараз Німеччина на Москву, дозволить саме Берліну стати першою скрипкою в оркестрі. Переговорні позиції уряду Меркель, а потім і її наступника(ці) в діалозі з Росією значно посиляться; і забезпечать панівне становище в питанні будівництва "Північного потоку-2".

Путіну доведеться або погодитися на санкції і передчасну відстрочку в реалізації газового проекту, або підкоритися волі Берліна, якщо він ще дорожить відносинами з німецькою елітою.

Навіть поправки до конституції, які дають президенту РФ "обнулення" терміну і величезні повноваження, не зможуть закрити діру в економіці, що утворилася через низку криз. Спершу викликаних агресією Кремля проти України, після цього — ще й Covid-19.

Немає вже сил, щоб "могти повторити" або відправитися "на Берлін!".

Це позитивні для України новини. Буде більше тиску на Росію, буде більше шансів на зрушення в українсько-російському конфлікті.

Останні, до речі, можуть вже бути запущені, в тому числі і з подачі іншої європейської країни – Швейцарії, федеральні президенти якої в минулому вже знаходили підхід до російського диктатора в контексті війни на Донбасі.

Новий старий президент Швейцарії, Симонетта Соммаруга, якраз наступного тижня прибуває в Київ.

Помітно й те, що як раз до цього візиту на Банковій знову заговорили про необхідність перегляду Мінських угод. Чому Соммаруга, користуючись своїм впливом, може посприяти.

Важливо і те, що Берлін, залишаючись прихильником нормандського і мінського форматів, все ж визнає, що переговори поки безрезультатні.

Це констатували і Маас, і Крамп-Карренбауер.

"Це — складний процес. Він просувається повільніше і складніше, ніж ми собі уявляли», — сказала міністр оборони ФРН.

Тому все ж не варто виключати того варіанту, що Німеччина підхопить тему з переглядом поточного переговорного формату, принаймні публічно, – з метою натиснути на Москву.

    Реклама на dsnews.ua