Сила бренду. Чому в Польщі злякалися погроз "Моссаду"
Передбачити реакцію Ізраїлю на необережну репліку польського прем'єра Матеуша Моравецького було нескладно. Власне, вона викликала б обурення і в кращі часи. Але на тлі суперечки через спроби Варшави юридично закріпити виключно жертовний статус поляків в історії минулого століття "лють" - слово цілком доречне: розписане свастиками посольство Польщі в Тель-Авіві як би натякає.
Забавно, що глава польського уряду опинився в деякому роді жертвою ізраїльської ж провокації. На полях Мюнхенської конференції журналіст Ронен Бергман поцікавився у нього, чи будуть тепер у Польщі карати за розмови про польських колабораціоністів під час здійснення Голокосту. "Надзвичайно важливо насамперед зрозуміти, що, звичайно, це не буде каратися, не буде вважатися злочином говорити, що були польські злочинці, як і єврейські злочинці, були російські злочинці, як і українські... не тільки німецькі злочинці".
Росіяни за своїх зазвичай (#ихтамнет, звісно) заступатися не стали, українці - як водиться, не встигли відреагувати, німці - тактовно змовчали: мовляв, і так не перший десяток років доводили, що співучасники були. А євреям, як завжди, виявилося більше всіх треба. І то сказати, яких таких "єврейських злочинців" мав на увазі Моравецький? Поліцаїв у гетто або капо в Освенцімі? Можна порівнювати тих, хто по чужій волі втілював принцип "помри сьогодні, а я завтра" з тими, хто з енергійним ентузіазмом винищував сусідів?
Загалом, коли президент Ізраїлю Реувен Рівлін недипломатично заявив, що поляки, мовляв, пробили чергове дно, це виглядало чи не верхи тактовності. Особливо на тлі відвідування Моравецким в той же день могил бійців Бригади Святого Хреста - формування польських націоналістів, які співпрацювали з нацистами, вважаючи пріоритетним завданням боротьбу з комунізмом.
І тут на сцені з'явився "Моссад", що вибухнув серією твітів. Причому не тільки на межі фолу, але і за нею. "Польському прем'єру Моравецкому: не знаємо, з якої дірки ти намагаєшся викопуватися, але тобі саме час перестати базікати," - з лінком на новину про "єврейських злочинців". До матеріалу про квіти до пам'ятника БСК додавався наступний коментар: "OK, ось і докази. Нам варто перегрупувати мисливців за нацистами з Gmul ("Відплата" у перекладі з івриту, організація, що займалася виловом та ліквідацією гітлерівських військових злочинців)". Нарешті, репліка з приводу криміналізації заяв про причетність поляків до Голокосту: "Польща, тобі не сподобається, якщо ми разозлимся!".
І що б ви думали? Вже на наступний день спікер Сенату Польщі Станіслав Карчевський заявляє в інтерв'ю телеканалу TVN24, що рассоривший Варшаву з Єрусалимом (і Києвом, зрозуміло, але мова зараз не про нас) оновлений закон про інститут національної пам'яті не набере чинності, доки Конституційний суд не завершить його розгляд. Тобто - невизначений час. "Треба бути божевільним і безвідповідальним, щоб зробити щось, що викличе ще більше емоцій", - заявив при цьому Карчевський.
Зірка російського альтреализма Дмитро Кисельов, напевно, видав би на камеру сакраментальне: "Збіг? Не думаю!" А ми все-таки подумаємо. І незабаром з'ясуємо, що "Моссад" - це таки "Моссад", та не той.
Еккаунт належить канадцеві Шону Ені живе в одному з наймолодших міст світу - Модиине, на півдорозі між Тель-Авівом і Єрусалимом і під самим кордоном з Палестиною. Шон пописував софт. І - веде "майже справжнє" мікроблог одного з самих розкручених брендів у світі спецслужб, попутно торгуючи сувенірами "практично від'Моссада".
Причому із завидною регулярністю його твіти зачіпають чиїсь зранені конспірологією душі. То ХАМАС образиться на жарти про намір влаштувати заворушку в Газі до візиту Трампа, ніби вони там колись закінчуються. То ультраконсервативный американський конгресмен у ФБР на загрози поскаржиться. То російським дипломатам доводиться прикидатися валянками при новини, що вчителька Путіна заповіла учневі квартирку на вулиці Пинскер в центрі Тель-Авіва (втім, тут "Моссад" лише процитував Jerusalem Post). То іноземні журналісти вирішать, що ізраїльські спецслужби і справді намірились вгамувати польського прем'єра. Загалом, все солідно. Хто їх, ізраїльтян розбере, краще не зв'язуватися.
Тим більше що у виправдання конспірологів можна навести чимало випадків, коли ізраїльські спецслужби здійснювали "нездійсненні місії". Начебто доставки з Норвегії 21 т важкої води для ізраїльської ядерної програми. Або тихою евакуації-репатріації 200 тис марокканських євреїв за сім років. Або викрадень новітньої радянської техніки - від радарів до винищувачів - з арабських країн. Можна згадати і про те, як агенти Моссада підірвали у Франції два енергоблоки, готових до відправки в Ірак для будівництва АЕС. Або блискучу операцію по звільненню літака з заручниками в Уганді.
Втім, найбільшу популярність Моссаду принесли його полювання. Викрадення нацистського злочинця Адольфа Ейхмана з Аргентини і винищення організаторів і учасників вбивства спортсменів ізраїльської збірної на мюнхенській Олімпіаді - хрестоматійні приклади таких операцій.
Але це, так би мовити, справи давно минулих днів. А ось в січні 2010-го агенти Моссада задушили в номері дубайського готелю Махмуда Аль-Мабхуха, керівника військового крила ХАМАС - Бригад Иззедин аль-Касам. Кілери прибутку в емірат за фальшивими британським, ірландським, французьким і австралійським паспортами і добряче наслідили. Так що ізраїльським дипломатам довелося чимало потрудитися, щоб зам'яти скандал з ображеними партнерами, але справу було зроблено.
Ще одна відносно недавня історія трапилася в Україні: у 2011-му техдиректора єдиної електростанції сектора Газа Мусу Дірара Абу-Сісі зняли з поїзда в Полтаві і таємно вивезли до Ізраїлю. Про це стало відомо зі слів його дружини-українки, але тут цікаво інше: версія, що Абу-Сісі був агентом, впровадженим в ХАМАС, а його викрадення було нічим іншим, як евакуацією - і попутно спробою зіпсувати відносини Києва з арабами.
Говорити про операції Моссаду можна довго, але що б не було сказано, в кінцевому рахунку це виявиться його піаром. Як пожартував Шон Ені: "Що б не трапилося, ми в цьому замішані. У нас пристойний бюджет на змови".
Чи не пожартував? Порівняно маленька спецслужба зі штатом близько 1200 співробітників завжди воліла діяти через одинаків і невеликі групи, вербуючи в агенти етнічних євреїв по всьому світу. Цим вона завоювала свою легендарну славу.
Може бути, веселий програміст і сам давно завербований? Співробітник Моссаду, робить вигляд, що він не співробітник Моссаду, який робить вигляд, що він співробітник Моссаду. Комбінація як раз в дусі Моссаду, якщо розібратися. Так що, може бути, не так уже неправі ті, хто ведеться на розіграші Ені? Адже хто знає, може, він говорить те, що в Моссаде думають? Як би те ні було, у Варшаві перестрахувалися. Втім, мікроблог хлопця з Канади, який осів в Ізраїлі, тут, звичайно, ні при чому. Ну... майже.
