За лаштунками. Що не розповів Порошенко про Мінську-3
По завершенні переговорів "нормандської четвірки" в Берліні Петро Порошенко повідомив, що до кінця листопада мають зібратися міністри закордонних справ України, Росії, Німеччини і Франції та затвердити основу дорожньої карти щодо виконання Мінських угод. Крайній термін - 15 грудня, бо 15-16 грудня відбудеться саміт Європейської Ради, де розглядатимуться питання про продовження і посилення санкцій щодо Росії за окупацію Донбасу. Оскільки дорожня карта - це новий документ, її цілком можна називати Мінськом-3, аналогічно тому, як Мінськом-2 називають документ, офіційно іменувався "комплексом заходів" щодо виконання Мінська-1.
І все ж дорожня карта, схоже, буде принципово відрізнятися від всіх документів, що з'явилися на світло в Мінську. А саме: швидше за все, вона буде підписана не в білоруській столиці, а де-небудь в Берліні. Мінськ-1 і Мінськ-2 були підписані в Мінську, оскільки потрібно присутність Захарченко та Теслярської. Ні в якому Берліні цих путінських маріонеток приймати не стануть. Але вони там і не потрібні, так само як і їх підписи, якщо мапу будуть стверджувати безпосередньо лідери держав "нормандського формату". А хто, як не лідери, можуть підписувати документ, над розробкою якого будуть працювати міністри закордонних справ. За словами Порошенка, протягом місяця після майбутньої зустрічі міністри зустрінуться ще раз і підведуть підсумки для підготовки нової зустрічі лідерів держав.
Цікаво, що Путін після Берліна, всупереч звичаю, не став заявляти про необхідність "прямого діалогу Києва з Донецьком і Луганськом". Раніше це було йому потрібно, щоб зображати з себе "посередника" між нібито "сторонами громадянської війни в Україні. Але цей спектакль вже ніким не сприймається всерйоз.
У дорожньої карти є певні шанси бути реалізованою. Однак вони не надто високі, і зараз немає навіть упевненості в тому, що цей документ буде підписаний. Не варто тішити себе передчасними надіями.
"ДС" вирішила торкнутися кілька моментів, про яких Петро Олексійович дипломатично промовчав. А заодно звернути увагу на те, як результати Берліна можуть позначитися на внутрішньополітичному житті України. Де-факто вже стартував новий етап конкуренції між партіями на тему, хто з них більше ненавидить Росію.
