Аншлюс за гроші. Виплутається Лукашенко з павутини російського ультиматуму
Напередодні: як Лукашенко "ставили до стінки"
Останні місяці Олександр Лукашенко веде відчайдушні переговори з Росією, намагаючись зберегти субсидування білоруської економіки. З 1999 р. одержувані Мінському плюшки у формі дешевого газу, безмитної нафти, відкритого російського ринку, озброєнь і кредитів складають, за оцінкою МВФ, близько $10 млрд на рік. Без цих грошей білоруський бюджет був би глибоко дефіцитний, а так - в хороші роки Лукашенко навіть не упускав можливості поміркувати про "білоруське економічне диво".
Але влітку цього року Москва раптом оголосила, що "халяви" більше не буде", що тепер економічна підтримка білоруського режиму буде прямо пов'язана з діями Мінська щодо зміцнення білорусько-російського союзу. Нагадаємо, що Росія і Білорусь ще в 1999 р. підписали договір про створення Союзної держави. Однак процес інтеграції застопорився в 2007 р., а з 2015 р. більш активна інтеграція йде в форматі Євразійського економічного Союзу (ЄАЕС), за участю Казахстану та інших пострадянських країн.
Тиждень тому на саміті ЄАЕС в Санкт-Петербурзі Олександр Лукашенко влаштував Володимиру Путіну справжній догану, вказуючи на різні умови ціноутворення для білоруських і російських споживачів газу. За його словами, для білоруських споживачів паливо коштує $130 за тис. куб. м, тоді як для російських - $70 (у сусідній Смоленської області). На це Путін відповів, що якби для Білорусі була ринкова ціна газу, вона була б під $200 за тис. куб. м, а не $130, і запропонував продовжити дискусію про ціни на газ пізніше в закритому режимі.
Пізніше Лукашенко розповів, що вибачився перед Путіним за те, що в "нехорошій формі" ініціював дискусію з газового питання. Також Мінськ і Москва сперечаються про механізм компенсації білоруській стороні випадаючих доходів бюджету за запущеного в РФ т. н. "податкового маневру": він призведе до подорожчання нафти для білоруських НПЗ і падіння доходів білоруського бюджету. Який сьогодні наповнюється в значній мірі завдяки тому, що Білорусь отримує російську нафту на особливих умовах, без 30% мита.
Різкість Лукашенко явно не сподобалася Кремлю. 11 грудня в Москві віце-прем'єр РФ Дмитро Козак на зустрічі з делегацією з Білорусі не став обговорювати компенсацію ціни на нафту та надання знижки на газ. За його словами, це не можна обговорювати "до прийняття принципових рішень про рух у напрямку подальшої інтеграції Росії та Білорусі в рамках Союзної держави".
Перелік цих "принципових рішень" 13 грудня на засіданні Радміну Союзної держави в Бресті заявив прем'єр-міністр РФ Дмитро Медведєв. Зрозуміло, що сама фраза "Дмитро Медведєв продемонстрував твердість" звучить смішно, але те, що відбувалося дійсно виглядало як ультиматум білоруському керівництву.
Росія нагадала Білорусі про існування договору про створення Союзної держави від 8 грудня 1999 р., який передбачав фактично інкорпорацію Білорусі в Росію. Тепер Медведєв запропонував Лукашенко два варіанти на вибір. Перший - "консервативний" сценарій: "При збереженні контурів того Союзної держави, яке було створено, без підвищення рівня інтеграції до тих меж, підкреслюю, що встановлені в договорі 1999 р., без формування всіх інститутів, які закладені в цей договір", - сказав Медведєв. У цьому випадку центром інтеграції стає ЄАЕС, а Мінськ вирішує свої проблеми сам, в тому числі купує енергоносії за ринковими цінами.
Другий варіант - реальне будівництво Союзної держави, включаючи створення єдиного емісійного центру (відмова Білорусі від своєї валюти й перехід на російський рубль), єдиної митної служби, суду, рахункової палати, законодавства і т. д. Згадав Медведєв та підвищення взаємозалежності економік Росії і Білорусі, і вимога проводити єдину податкову політику, політику в області ціноутворення, тарифоутворення.
Якщо буде обраний другий варіант інтеграції, тоді білоруські компанії отримають ті ж можливості, що і російські, вирішиться питання з фінансовою підтримкою Мінська, з дешевими енергоносіями і всім іншим. Правда, Медведєв не став нагадувати, що договір 1999-го також передбачав і подальші кроки до інтеграції - шлях до єдиного парламенту і єдиного президента.
Прем'єр-міністр Білорусі Сергій Румас спробував попручатися - він заявив, що дисбаланс у торгівлі товарами між Білоруссю і Росією посилюється, за підсумками 10 місяців негативне сальдо взаємної торгівлі збільшилася на $3,3 млрд. Причина цього - численні заборони Росією білоруських продуктів і різні перешкоди в торгівлі для білоруських підприємств. Але на тлі заяви Медведєва це звучало вже надто непереконливо.
Лукашенко образився
На наступний день свою думку з питання російського ультиматуму довелося висловити Олександру Лукашенко - це відбувалося на зібраної в Мінську великій прес-конференції для російських провінційних журналістів.
Лукашенко визнав, що зараз інтеграція стоїть на місці, хоча сам він вважає, що треба "крок за кроком" виконувати Договір про створення Союзної держави. Але ось слова Дмитра Медведєва про "більш поглибленої інтеграції з Росією" його, виявляється, образили.
"Шантажувати нас, намагатися нахиляти, ставати коліном на груди марно. Ми повинні йти до інтеграції в ім'я єднання наших народів. Не можу піти на закулісні махінації, все має бути чесно і відкрито. Ми готові з завтрашнього дня починати цю роботу з інтеграції, про яку Білорусь говорить вже не перший рік", - сказав білоруський президент.
Було видно, що Лукашенко серйозно нервував. Протягом прес-конференції він раз у раз повертався до теми "російського ультиматуму", по ходу справи все більш распаляясь. Зрештою начальник Білорусі заявив, що республіка ніколи не увійде до складу Росії: "Якщо нас хочуть поділити на області і впихнути в Росію - цього не буде ніколи". Тут Олександр Григорович явно згадав відомий вислів Володимира Путіна, який у 2006 р. запропонував йому включити Білорусь до складу РФ "шістьма областями".
Пізніше Лукашенко висловив упевненість, що під приводом "глибокої інтеграції" Москва хоче інкорпорувати Білорусь до складу Росії. "Я розумію ці натяки: отримаєте нафту, але давайте руйнуйте країну і вступайте до складу Росії, - заявив Олександр Лукашенко офігілих російським журналістам (в залі були кореспонденти видань типу "Алтайська правда", які навіть власного губернатора тільки по телевізору можуть побачити). - Я завжди ставлю запитання: такі речі в ім'я чого робляться? Ви подумали про наслідки? Не миттям, так катанням інкорпорують країну до складу іншої країни. ... Нам кажуть - компенсація за податковий маневр буде, коли буде більш глибока інтеграція. А деякі прямо кажуть - ми готові, щоб ви шістьма областями увійшли до складу Російської Федерації".
Коментуючи поновлення розмов про єдиний емісійний центр і валютному союзі, Лукашенко заявив: "Це значить створювати союз з даху, а не з фундаменту. Тоді, на початку 2000-х років, не потрібен був цей союз, який прописаний в договорі. А зараз багато про це почали говорити".
Втім, Лукашенко не був би сам собою, якби не залишив собі простір для відступу. За його словами, накопичилися між Білоруссю і Росією питання будуть вирішені найближчим часом на зустрічі глав держав цих країн. Лукашенко навіть назвав дату своєї наступної зустрічі з Путіним - 25 грудня. А нинішній конфлікт - "Це робочі моменти. У відносинах між нашими країнами ще не було ситуацій, в яких ми не знайшли компромісу", - сказав Лукашенко.
На його думку, в нинішньому загострення відносин між Москвою і Мінськом багато в чому винні журналісти. "Слідом за подіями чутки, домисли, фейки традиційно заповнюють медійний простір, ускладнюючи сприйняття дійсності. Всі ці фактори впливають на внутрішнє життя Союзної держави, на темп нашого стратегічного співробітництва, - зазначив білоруський президент.
Проміжний підсумок
Якщо пропозиція Кремля, озвучена Дмитром Медведєвим, буде реалізовано, Білорусь не зможе отримати вигоду від російських інститутів розвитку і зростання. По суті, Олександру Лукашенко пропонують залишити повноваження на рівні глав Татарстану, Башкортостану або Чечні, надавши натомість внутрішні ціни на енергетичні товари, кредити, включення в російські держзакупівлі.
Очевидно, що це - політичний та економічний шантаж. Шантаж не тільки Лукашенко, а всього білоруського народу. Примус до злиття, яке буде мати далекосяжні наслідки для Білорусі, це ультиматум білоруським елітам, як тим, що при владі, так і опозиційним.
Звичайно, Лукашенко - майстер політичної гри, він вже майже 25 років отримує від Росії практично все, що хоче, розплачуючись розповідями про братської любові двох народів і про неймовірну важливість білоруської економіки для ринку Росії. Але сьогоднішнє керівництво Росії дуже прагматично і зовсім не схоже на команду романтиків, що оточували Бориса Єльцина. Нещодавнє призначення послом РФ в Мінську невдалого "приборкувача України" Михайла Бабича - свідчення того, що в Москві серйозно налаштовані зробити Білорусь або абсолютно слухняним васалом, або взагалі частиною своєї території.
Зараз Лукашенко розраховує, що зможе "домовитися" з Путіним на черговий особистій зустрічі, і "ультиматум Медведєва" так і залишиться гучною заявою. А інтеграційні потуги Росії "вічний Батька", як зазвичай, спустить на гальмах. Але дуже ймовірно, що не вийде, і в Москві всерйоз вирішили поміняти і влада в Мінську, і статус самої Білорусі. Так що Україні варто почати морально готуватися до того, що і вздовж її північного кордону теж можуть розташуватися російські війська.
