З молоком, але без грошей. Як прагнення держави не втручатися у господарські спори гробить тваринництво
У будь-якій розвиненій країні світу сільське господарство користується підтримкою держави, інакше йому дуже складно бути рентабельним на сучасних висококонкурентних ринках. В Україні теж є держпідтримка АПК, але вона мінімальна: унікально родючі ґрунти і дешева робоча сила дозволяють аграріям отримувати прибуток майже без допомоги з боку уряду.
Ось тільки це стосується в основному рослинництва. Тваринництво — куди більш складний і ризикований вид аграрного бізнесу, тут значно більший термін виходу на окупність і повернення інвестицій. Відповідно, набагато більша потреба в різних формах держпідтримки — від прямих дотацій до пільг по сплаті ПДВ.
Однак реальність сьогодні така, що і невеликі фермерські господарства, і великі агрохолдинги змушені розводити худобу (як молочної, так і м'ясної) на свій страх і ризик — мізерні держдотації на велику рогату голову зовсім не роблять погоди в галузі.
Проблема не тільки у відсутності підтримки уряду для такій чутливій галузі, як тваринництво. На жаль, дивлячись на байдуже ставлення держави, різні компанії перестають сприймати всерйоз своїх партнерів, постачають їм м'ясо і молоко. Ось свіжий приклад: більше 200 жителів Полтавської, Житомирської та Сумської областей — працівники молочних підприємств групи компаній "Укрлендфармінг" — були змушені вийти на акцію протесту в Гадячі (Полтавська обл.) з вимогою до підприємств "Гадячсир", "Лозівський молочний завод" та "Білогір'я молокопродукт" погасити заборгованість у розмірі 59 млн грн. Сталося це 28 серпня, після того як стало зрозуміло, що з-за цього підприємства — виробники молока опинилися на межі закриття.
Учасники протесту підкреслюють, що всі підприємства-боржники входять в групу компаній "Альміра", кінцевим власником яких є Олег Балюк. Виникла заборгованість породжує ланцюгову реакцію неплатежів: виробники молока накопичують борги перед селянами, а також не можуть вчасно розраховуватися за податковими зобов'язаннями. Якщо найближчим часом "Альміра" не погасить заборгованість, без роботи можуть залишитися понад 1500 осіб, а молочне стадо доведеться вирізати — вже сьогодні деякі господарства змушені зменшувати поголів'я худоби через брак коштів на його утримання.
Як зазначив директор Східного кластера групи компаній "Укрлендфармінг" Юрій Щербак, борг накопичувався три роки. Спершу підприємства "Альміри" платили за весь отриманий обсяг молока, потім почали зменшувати виплати. "З часом продукцію стали приймати, відмовляючись оформляти належним чином документи, а після і зовсім примушували виробників привозити молоко під загрозою того, що не розрахуються з уже накопиченими боргами", — розповів Щербак журналістам.
Коли ж сума боргу досягла 59 млн грн, працівники молочних підприємств вийшли на мирну акцію протесту. З проханням вплинути на боржників вони звернулися і до місцевої влади, оскільки на межі закриття опинилися підприємства, податки від діяльності яких наповнюють місцевий бюджет. Як відзначають в "Укрлендфарминге", тільки з початку 2019-го підприємства, яким сьогодні загрожує припинення роботи, заплатили понад 50 млн грн страхових внесків, податків і зборів з зарплати співробітників.
Зрозуміло, що спроба вирішити проблему неплатежів через суд виллється, швидше за все, низку багаторічних розглядів з мінімальними шансами реально стягнути борги. А гроші підприємствам потрібні тут і зараз, інакше стада найцінніших молочних корів підуть під ніж. В Україні може повторитися ситуація початку 90-х, коли поголів'я великої рогатої худоби скоротилося більш ніж у 10 разів і досі не відновився навіть частково.
В даному випадку в суперечку господарюючих суб'єктів держава теж могла б втрутитися і підтримати тваринників. Наприклад, виступивши гарантом для банку, який погасить заборгованість перед виробниками, а вже далі буде отримувати платежі від боржників. Варіантів можна придумати безліч, була б на те воля Кабінету Міністрів.
Можна нічого і не вигадувати, а просто використовувати досвід країн ЄС. Там уряди надають різну підтримку фермерам фінансову — для вирощування фуражних культур, здійснюють авансові платежі або дострокові виплати державних субсидій, авансові виплати держдопомоги в несприятливих для сільгоспвиробництва регіонах, в ситуації національної кризи надають субсидії підприємствам в умовах ризику банкрутства. Місцева влада навіть може анулювати земельний податок у випадках значного зниження врожаю кормових культур.
До заходів стимулювання цілком можна віднести диференційовану систему оподаткування. Наприклад, у Німеччині аграрії поділені на три категорії в залежності від рівня доходу. Ті, чий дохід невисокий, платять самий низький сукупний податок, який розраховується виходячи з кількості гектарів землі в користуванні. Чим більше дохід, тим вищий податок і складність його розрахунку.
Нічого цього в Україні ми не бачимо. Натомість спостерігаємо поступове руйнування сільської "екосистеми", коли у людей просто зникає сенс утримувати худобу. Якщо покупці аграрної продукції не розраховуються за неї, то селяни залишаються без роботи, так як закриваються підприємства. Ми втрачаємо цілу галузь — поголів'я худоби знову зменшується. Якщо держава зараз не втрутиться, то вже в самому недалекому майбутньому йому доведеться витрачати значно більше грошей на вирішення соціальних проблем селян, на відтворення молочного стада, на вирішення проблем продовольчої безпеки, нарешті.
