Сергій Галака про те, коли у Малакській протоці "невідомі пірати" почнуть шантажувати Китай
Про майбутнє американо-китайських відносин "ДС" поговорила з доктором політичних наук Сергієм Галакою
"ДС" Складається враження, що відносини США з Китаєм за Джо Байдена потеплішали. Це справді так, чи він політико-дипломатичними методами робить те саме, що у своїй безцеремонній манері робив і Трамп?
С.Г. Думаю, що в основному інерція політики, спрямованої на стримування, зберігається. Просто Байден — прихильник діалогу і як альтернативу намагається запропонувати якісь переговори, є постійні контакти .
Маркери, за якими би я слідкував це, звичайно, тайванська проблема, торговельні відносини, якісь регіональні проблеми, скажімо, спільна зацікавленість у афганському питанні, можливо КНДР.
І якщо будуть якісь спільні ініціативи, що матимуть успіх, можна буде говорити про потепління у їх відносинах. А поки це початок діалогу, що добре. Але наскільки він буде успішним? Головне, що позиції сторін тут неоднозначні з точки зору внутрішньої політики. Сі щойно отримав карт-бланш на фактично безстрокове правління, а у Байдена через рік проміжні вибори і для нього ситуація у різних внутрішніх аспектах не дуже хороша.
"ДС" Чому Китай несподівано, в останній момент, підписав на кліматичній конференції в Глазго декларацію про співпрацю у боротьбі зі зміною клімату?
С.Г. Тут варто зазначити, що в Пекіна досить відтягнута в часі мета: відмовитися від вугілля аж в 2060 році. Ви ж розумієте, що значить загадувати на 40 років. Хтось за цей час відійде, а відповідати буде вже нікому. Для розуміння: вони видобувають щороку 3 млрд т. Це половина світового видобутку, а разом з Індією Китай видобуває 65-70%. Тобто від позиції цих двох держав залежить дуже багато. Індія взагалі сказала , що відмовиться від видобутку у 2070 році, Росія — у 2050-му. А ці три країни є ключовими з точки зору забруднення довкілля. Загалом їх зобов’язання можна вважати досить декларативними, а отже, необтяжуючими. Взагалі, особливих проривів на цьому саміті ніхто і не очікував. Добре, що діалог триває, прийняті деякі зобов’язання, але наскільки вони будуть успішними — невідомо.
"ДС" Що означає онлайн-зустріч Байдена з Сі Цзіньпіном, на якій перший усіляко давав зрозуміти, що не має наміру посилювати суперництво розмовами про недемократичний Китай?
С.Г. Нагадаю, що Байден тижнів зо два тому на питання журналістів щодо Тайваню відповів, що "ми будемо його захищати, бо у нас є зобов’язання". Але тут же Білий дім почав цю риторику пом’якшувати, мовляв, сказане не означає силових акцій. Це дуже чутливе питання. Байден не може від нього політично відхреститись, а з іншого боку такі безапеляційні заяви просто лють у Китаю викликають.
При Трампі була просто фронтальна атака без дотримання правил дипломатичного етикету і протоколу, Байден же надто досвідчений, але іноді не дуже стриманий. І тоді доводиться забирати назад свої необережні вислови. Принаймні, він намагається не наробити великої шкоди.
Проте, можуть бути несподіванки. Якщо дійде до конфронтації, можливо, якісь "невідомі пірати" перекриють Малакську протоку, або закриють вихід танкерам з Перської затоки. На якийсь період американці мають стратегічний запас нафти , а для Китаю — це просто ніж біля горла. Але це вже коли до конфронтації відкритої дійде.
"ДС" Як мають проектувати на свої перспективи 3,5-годинні переговори Байдена з Сі уйгури, жителі Гонконгу та Тайваню?
С.Г. Це інструмент політики. Коли американцям було вигідно, вони піднімали ці питання. Зараз є якісь громадські протести, наприклад, відомі спортсмени відмовляються від китайських кросівок. На урядовому рівні всі більш обережні.
"ДС" Чи можна сказати, що після заяви щодо спільної боротьби з ковідом спроби звинуватити Китай у його поширенні, які мали місце при Трампі, припинені назавжди, тобто це перегорнута сторінка у відносинах?
С.Г. Є доповідь розвідувальної спільноти США, в якій говориться, що їм не вдалося встановити провину в ковіді Китаю, тобто вони практично виключили витік якоїсь речовини з лабораторії, бо там зовсім інші параметри летальності були б.
Китай могли б звинуватити у порушенні конвенції зі зберігання біологічної зброї. Американці цю тему використовували за Трампа, напряму звинувачуючи китайців. А підставою було те, що вони не зупинили авіасполучення. Це правда, бо незважаючи на загрозу, китайці десятками тисяч ще місяць-півтора літали до Європи, що прискорило процес. Але все одно пандемія поширилася б на весь світ, так чи інакше. Просто, можливо, краще підготувалися б, менше жертв було б.
Не думаю, що в американсько-китайських відносинах це вже перегорнута сторінка, З американської сторони може бути якийсь запасний козир. В разі чого вони можуть знову його витягнути і Китаю доведеться виправдовуватися чи йти на якесь загострення свідомо. Навіть думаю, що хтось їм почне з часом виставляти якісь рахунки.
"ДС" Якою мірою на відносини Вашингтона з Пекіном впливає те, що в Піднебесній виробляється значна частина чипів, що використовуються у світовій промисловості?
С.Г. Не тільки чіпів, подивіться на обсяги виробництва загалом, це ж світова фабрика. Так, американці потихеньку намагаються скорочувати цю залежність. До речі, зараз більше чіпів виробляє Тайвань. Тому це один з моментів, який змушує на потенційний конфлікт Китаю з островом дивитися дуже уважно.
Якщо раптом щось на китайсько-тайванському узбережжі трапиться, це буде ударом по світовій економіці. По інших товарах, окрім чипів, залежність ще більша, але вона взаємна. Треба розуміти, що американські корпорації вклали сотні мільярдів в Китай. Тому їм йти на пряму конфронтацію отак відразу теж не дуже зручно. Щоб позбутися залежності від Китаю, треба десятки років. Це виглядає як така собі боротьба під ковдрою, масштабів якої ми не знаємо. Так, Америка та Китай конкуренти. Байден же заявив, що "ми проти не конкуренції, а ворожнечі". Тобто намагаються пом’якшити постановку питання.
"ДС" Чи можна очікувати від Конгресу спроб корекції курсу адміністрації Байдена щодо Китаю, чи тут у них консенсус?
С.Г. Конгрес традиційно займає більш жорстку позицію, особливо його верхня палата, Сенат, яка ратифікує договори і взагалі відіграє вирішальну роль у зовнішній політиці. До того ж, там точиться міжпартійна боротьба, і як вона зіграє у передвиборчий період, ми не знаємо. Республіканці зазвичай практикують більш жорсткий підхід, демократи будуть у більшості підтримувати Байдена, але в цілому буде жорсткий підхід до Китаю, з заявами про права людини і тому подібне. Тобто Конгрес буде підтримувати більш радикальну лінію.