• USD 39.2
  • EUR 42.4
  • GBP 49.6
Спецпроєкти

Зроблено ентузіастом. Звідки взявся фрукт ківі і чому про нього варто говорити в Україні

Якби в ХХ столітті не існувало людей, які наполегливо втілюють в життя власні мрії, ми б не знали не тільки сучасної техніки і технологій, а й популярного фрукта ківі

Ківі
Ківі / Shutterstock
Реклама на dsnews.ua

- Доню, дивись, яка незвичайна пташка. Вона живе в далекій країні Нова Зеландія і називається ківі.

- Це з неї цукерки роблять?

(Підслухано в Національному науково-природничому музеї НАН України)

Українці старшого віку напевно памʼятають часи, коли ківі в нашій країні були настільки в дивину, що перші покупці цих величезних ягід цікавилися у продавців то "волохатою картоплею", то "волохатими зеленими яйцями". Сьогодні ж картина зовсім інша: поряд з різними видами цитрусових, бананами і яблуками, "екзотика" в зелено-коричневій опушеній шкірці входить до переліку найбільш пізнаваної і затребуваної продукції фруктово-овочевих прилавків. У всякому разі в зимово-весняний період. Адже, згідно з рекомендаціями фахівців ВООЗ, в щоденному раціоні людини повинно міститися не менше 400 грамів дарів садів і городів — незалежно від пори року.

Але не варто думати, що лише для жителів колишнього СРСР знайомство з ківі було культурним потрясінням. Це почуття довелося випробувати всім шанувальникам пухнастого фрукта, так як лише століття тому його ще просто не існувало в природі в сучасному вигляді. І це при тому, що ліана, яка приносить чудові плоди, зʼявилася на землі в третинному періоді кайнозойської ери, а отже, бачила і загибель динозаврів, і появу людини.

Смузі з ківі
Смузі з ківі

Що таке актинідія і звідки вона взялася

Реклама на dsnews.ua

Офіційне ботанічне імʼя ківі — актинідія делікатесна (Actinidia deliciosa) або актинідія китайська (Actinidia chinensis). Ця рослина належить до роду актинідій з сімейства актинідієвих, які отримали свою назву завдяки старогрецькому слову ακτινιδιον — промінчик. На настільки поетичні асоціації ботаніків наштовхнули квіти актинідій з променистим розташуванням стовпчиків завʼязі. "Підвищена промінність" спостерігається і на зрізі плоду ківі, завдяки чому він виглядає на рідкість декоративно.

Ліани, на яких вся ця краса зʼявляється, відносяться до реліктових рослин. Вони виникли на нашій планеті орієнтовно 70-65 млн років тому — як фікуси, каштани і платани. Рідним регіоном актинідій є Південно-Східна Азія і Гімалаї, де вони зустрічаються в дикому вигляді по сьогоднішній день. А найстаріші згадки про цю культуру присутні вже в перших літературних памʼятках Стародавнього Китаю. У тому числі книзі пісень Ши Цзін, яка створювалася між 1200 і 600 роками до н.е. Згідно відображеним там фольклорним переказам, прекрасним квітам, незвичайному листю і цілющим плодам актинідій радів ще легендарний владика Шень-нун (神農), "батько" китайського землеробства, торгівлі і медицини, що жив десь між 2838 і 2699 роками до нашої ери.

За часів династії Тан (618 — 907) різні види предків ківі вже активно використовували як декоративні рослини. Так, у віршах одного з класиків китайської поезії Чень Цзиана (661-702), з чиїм імʼям повʼязують виникнення жанру ін (римованих описових експромтів), є рядки про те, як мальовничо виглядають актинідії у дворах різних осель. Сьогодні вчені готові припустити, що захоплення віршотворця викликали ліани виду коломикта (лат. Actinidia kolomikta), на листі яких в момент цвітіння зʼявляються ділянки, вільні від хлорофілу. Спочатку білі, вони з кожним днем рожевіють, поки не наллються соковитим осіннім багрянцем. Так рослина бореться за додаткову увагу запилювачів і рознощиків насіння. Хоча серед актинідій, безумовно, є й інші "породи" рослин з красивим листям і їстівними плодами, які розміром і видом нагадують чи то гібрид сливи і яблук-дичок, чи то подовжені ягоди агрусу.

Ліани актинідії коломікта (або, простіше, повзуна) однаково хороші як в ролі плодових, так і в якості декоративних рослин
Ліани актинідії коломікта (або, простіше, повзуна) однаково хороші як в ролі плодових, так і в якості декоративних рослин

Проте за серйозними обсягами врожаю актинідії китайці традиційно спрямовувалися не в сад, а в ліс. Завдяки цьому було виявлено, що деякі ліани в долині річки Янцзи дають незвичайні плоди — не гладенькі, а опушені як персик. Спочатку збирачі навіть не наважувалися спробувати "волосатиків", поки не побачили, що їх із задоволенням їдять макаки. Тоді люди теж наважилися на дегустацію — і були приємно здивовані смаком і ароматом буруватих ягід. Ну а так як без назви залишати цінну знахідку не годилося, нові фрукти (а заодно і ліана, що народжує їх) були названі міхотао, що буквально означає "персик (для) макак". Сьогодні, правда, це імʼя частіше інтерпретують як мавпячий персик.

Нова культура з Нової Зеландії

Незважаючи на нескінченну старовину актинідій, до ХIХ століття ця рослина за межами Далекого Сходу залишалася майже невідомою. Проте відповідні ботанічні колекції, зібрані в Китаї, Японії та ряді інших країн Східної Азії, зробили свою корисну справу: деякі гості цих місць виявлялися зовсім зачарованими як зовнішнім виглядом, так і смаком плодів прекрасних ліан. А їх звіти множили ряди тих, що цікавляться серед співвітчизників.

Серед іноземців, які заочно закохалися в актинідію, був і новозеландський садівник-любитель Олександр Еллісон. Він так палко мріяв звести з нею особисте знайомство, що в 1904 році хтось із його друзів, які відвідували Піднебесну, привіз йому в якості сувеніра кілька жаданих плодів. Насіння придбаного скарбу дозволили щасливому Еллісону виростити кілька перших ліан міхотао. А фантастична краса квітучої рослини спонукала до того ж деяких з його сусідів.

Подобався новим "міхотаофілам" і кисло-солодкий смак екзотичних плодів, прозваних китайським агрусом. Однак їх "калібр" (максимум 30 г) залишав бажати кращого, тому рослини стали піддаватися обрізці, інтенсивному удобренню, щепленю — словом, усім прийомам селекції, якими тільки володіли новозеландські ентузіасти. І років 25 років по тому ця кропітка робота мала приголомшливий успіх: в розпорядженні Еллісона та Кº виявилася могутня швидкозростаюча ліана, на якій красувалися пухнасті плоди розміром з гусяче яйце і чудовим смаком. А так як дозрівали гігантські "крижовини" не одночасно, то насолоджуватися ними можна було довго.

Однак праці Еллісона та його знайомих цілком могли залишитися виключно їх персональним надбанням, якби не вибухнула в 1929 році світова економічна криза, що дала початок десятирічному періоду Великої депресії. Серед тих, хто втратив в цей час роботу, був і портовий клерк Джеймс Маклоклін. Намагаючись якось звести кінці з кінцями, він взявся допомагати родичці, яка вирощує лимони на невеликій фермі поблизу містечка Ті Пуке (Te Puke). Це і зумовило його знайомство з "клубом" Еллісона.

Високо оцінивши небачені ягоди, Джеймс вирішив спробувати ними торгувати — і не прогадав. Незвичайні "плюшеві яйця", смак яких одночасно схожий на агрус, полуницю, аличу, кавун і ананас, викликали у покупців сплеск серйозного інтересу. Тоді на лимонній фермі терміново була закладена свіжа плантація швидкозростаючих ліан "китайського агрусу" — і буквально на 4-й рік Маклоклін почав продавати власний врожай. До закінчення Великої депресії його "актинідовий ліс" вже займав площу в 12 з гаком га (30 акрів). Цього вистачило, щоб, обʼєднавшись з Еллісоном і його однодумцями, прославити новий фрукт по всій Новій Зеландії.

На світову ж арену шедевр новозеландських селекціонерів вивів випадок. Через 8 років після закінчення Другої світової війни ферма Маклокліна отримала від Великобританії заявку на лимони. Однак при завантаженні судна була припущена помилка, через яку в трюмі залишилося вільне місце. Не маючи часу на перекладання вантажу, Олександр прийняв рішення заповнити простір, що залишився десятком скриньок з волохатими "крижовинами". На жаль, після прибуття в порт призначення заморським фруктам припало ще 5 тижнів чекати закінчення страйку лондонських докерів. Лимони за цей час безнадійно зіпсувалися, а ось відмінно пристосовані до тривалого зберігання "волосатики" вціліли. Англійці їх випробували — і замовили ще.

З цього моменту попит на небачений фрукт став збільшуватися в геометричній прогресії. Відповідно, в самій Новій Зеландії стало рости число зайнятих його вирощуванням плантаторів. Їх-то колегіальним рішенням і стала зміна "великовагового" імені затребуваної продукції, в результаті чого вона стала тезкою самого знаменитого символу країни — не літаючої пташки ківі. Тим більше що волохата зелено-бура ягода справді нагадувала її вкрите волосоподібним пірʼям пухнасте тільце.

Живий символ Нової Зеландії птах ківі чимось нагадує однойменний фрукт
Живий символ Нової Зеландії птах ківі чимось нагадує однойменний фрукт

Ківі як бізнес

Зрозуміло, загальний інтерес до ківі не міг залишити осторонь і вчених. В результаті докладного аналізу опушених плодів зʼясувалося, що їх можна сміливо відносити до розряду фруктів, максимально корисних для людини. Адже, скажімо, за змістом "протизастудного" вітаміну С вони в 4,5 рази перевершують лимони (180 мг/100 г проти 40 мг/100г). Та й в цілому вітамінно-мінеральний склад ківі виглядає вельми представницьким. А, крім того, смарагдова мʼякоть містить цінний фермент актинідін з групи цистеїнових протеаз, споріднений аналогічним речовинам ананаса і папайї, які давно мають славу ласощів, дружніх до фігури.

Такий "анамнез" ще сильніше посилив попит на новозеландську версію делікатесної актинідії, наслідком чого стала поява відповідних плантацій в різних регіонах світу з відповідним кліматом. На сьогоднішній день цінний фрукт в промислових обсягах вирощують в Китаї, Європі, Ізраїлі а також Південній та Північній Америках. У вартісному вираженні сучасний світовий ринок ківі оцінюється приблизно в $ 8 млрд (точніша цифра — $ 7,6 млрд за результатами 2018 року).

На батьківщині "мавпячого персика" за його новозеландський різновид взялися так серйозно, що в 2018 році Китай "підняв" близько 50% світового виробництва ківі. Наступний результат (15%) показали італійці. Нова Зеландія (10%) — третя. Правда, при цьому серед помітних експортерів цінного фрукта "чемпіонський" Китай поки не значиться. У 2018 році ключовими постачальниками ківі на зовнішні ринки були Нова Зеландія, Італія, Чилі, Греція, Бельгія та Іран.

На радість споживачів, в північній півкулі сезон збору ківі доводиться на осінь, а в південному — на весну. З урахуванням здатності "плюшевих" плодів зберігати свіжість до 6 місяців при правильному зберіганні (в окремих осередках і при температурі близькій до 0 ° С), це гарантує їх присутність на прилавках круглий рік. За оцінками фахівців, в найближчі 7 років попит на даний вид фруктів буде продовжувати збільшуватися в середньому на 3,9% на рік.

Особливо дивно, що в переліку країн, де очікується інтенсифікація виробництва ківі, фігурує і наша держава. "Винуватцем" цього прориву став ужгородський селекціонер, якому вдалося вивести самий холодостійкий з нині відомих сортів делікатесної актинідії, здатний витримати короткочасні морози до -30ºС. Перш ніж отримати реєстрацію в реєстрі Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України, "ківі-морж" близько 10 років проходив перевірку на сталість всіх своїх видатних ознак.

Плоди садового ківі в українському Закарпатті
Плоди садового ківі в українському Закарпатті

Гурману на замітку

В даний час про ківі відомо досить багато, щоб його дослідження продовжували представляти серйозний інтерес для лікарів, фармацевтів і косметологів. Однак більшість "волохатих картоплин" як і раніше розкуповується цінителями їх чудового смаку. Адже вони відносяться до рідкісних фруктів-універсалів, які так само хороші і самі по собі, і в складі багатьох страв.

Так, наприклад, ківі за замовчуванням прекрасний "живцем" і як компонент фруктово-ягідних десертних коктейлів, а також чудово підходить для виробництва алкогольних і безалкогольних напоїв, желе, варення, мармеладу, тортів і тістечок.

Гармонійний смак, спокусливий запах і дивовижна декоративність ківі роблять його улюбленцем висококласних кондитерів
Гармонійний смак, спокусливий запах і дивовижна декоративність ківі роблять його улюбленцем висококласних кондитерів

Проте так само успішно його можна використовувати при виготовленні соусів або "відповідальних" мʼясних страв. Так, наприклад, ферментна активність "мавпячого персика" перетворює його в надзвичайно цінний інгредієнт маринаду, здатного розмʼякшити мʼясо будь-якої жорсткості. При цьому гармонійний кисло-солодкий смак природним чином додає кінцевому продукту чарівності та вишуканості.

Не менш вдало ківі також поєднується з рибою або птицею, делікатесними морепродуктами, готовими виробами с шинка та сиром. А також "дружить" з усіма відомими овочами. Знавці кажуть, що навіть найпростіший салат з листової зелені, в заправці якого присутнє пюре зі свіжого ківі, стає кулінарним шедевром.

    Реклама на dsnews.ua