Техно

Хто контролюватиме ваш мозок, якщо туди вживлять імплантат

DARPA офіційно оголосило про старт наукового проекту, метою якого є розробка мозкового імплантату для лікування ряду психічних розладів

Агентство передових оборонних дослідницьких проектів (DARPA) офіційно оголосило про старт наукового проекту вартістю в 70 мільйонів доларів, метою якого є розробка мозкового імплантату для лікування ряду психічних розладів, у тому числі посттравматичного стресового розладу. Головна мета програми - лікування солдатів, які воювали в Іраку й Афганістані, і тепер страждають від депресій, тривожності та інших розладів психіки.

Неадекватна поведінка ветеранів "гарячих точок" стає справжньою проблемою. Ще свіжа в пам'яті "справа Бейлса", який знищив у Афганістані близько двох десятків мирних мешканців, включно з дітьми. Близько місяця тому ветеран Іраку Іван Лопес розстріляв своїх товаришів на військовій базі у Техасі. І це тільки ті випадки, які набули широкого розголосу.

Інциденти з ветеранами, які частішають останнім часом, стали приводом для військових АйТі-шників, нарешті, взятися за галузь, яка дотепер залишалася під підозрою. Мозкові імплантати в медицині використовували тільки у крайніх випадках - коли це була єдина рада для небезпечно хворих на епілепсію або хворобу Паркінсона. І дотепер практика їхнього вжитку не була масовою, хоча було зрозуміло, що просування мозкових імплантатів - справа часу. Надто вже великі перспективи відкриває ця галузь. Але треба було знайти, по-перше, пояснення для обивателя, який все ще має упередження проти встромляння чіпа людині в голову, по-друге, виникала потреба у достатній кількості добровольців, на яких можна відпрацювати технологію.

Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско спільно з Массачусетським багатопрофільним госпіталем, які будуть протягом п'яти років працювати над цим проектом, збираються створити мозкові імплантати, які відстежуватимуть роботу головного мозку. Цю роботу вони ведуть вже не перший рік. Але дотепер об'єктом їхніх досліджень був тільки мозок, уражений важкими захворюваннями. Тепер в них з'явиться нова можливість досліджувати зсередини роботу здорового, загалом, мозку. Це важливий момент, якщо перебачити у майбутньому вихід технології мозкового імплантування на широкий ринок, спрямований саме на здорового споживача.

Оскільки ветеранів іракської і афганської кампаній в США доволі багато, а їхня поведінка часом є дійсно загрозливою, можна очікувати, що імплантування при діагностиці пост травматичного синдрому стане не просто можливістю, а рекомендованою можливістю. Адже інакше людина з таким діагнозом є просто небезпечною для оточення. Психотерапевти, судячи з трагічних випадків, не завжди можуть дати ради з цими травмами. Тому імплантування може набути великого поширення серед ветеранів в якості гарантії їхньої соціальної безпеки. У найгіршому випадку, їм можуть не залишити вибору - або твої мізки весь час під контролем, або ти поза довірою.

Проблема в тому, що лікарям не завжди вдається дати раду з ПТСР. Навіть на рівні діагностики. Всі ветерани, повертаючись з "гарячих точок" і, навпаки, відбуваючи знову в відрядження, проходять перевірку на психічну адекватність. В Лопеса ПТСР був діагностований. Бейліс, як з'ясувалося під час суду, також був у неадекватному стані. Це стало зайвим козирем для DARPA: терапевти раз у раз зазнають поразки, а тому час звертатися до інших способів вирішення проблеми. Але принаймні у випадку Бейлса йшлося не про невдалу терапію, а про невдалу діагностику - в нього просто не помітили хворобливого стану. Тобто так само його могли "прогавити" і нейрохірурги.

Майбутнє мозкових імплантів залишає величезний простір для фантазії. Тут тобі і прямий інтерфейс комп'ютер-мозок і навіть прямо мозок-мозок, поява нового покоління біомереж. Але поки що в історії з імплантати для ветеранів в очі кидаються тривожні моменти. В першу чергу, ця розробка знаходиться в руках військових - що означає, що всієї правди про неї ми не дізнаємося, поки не з'явиться черговий Меннінг. Ще одна неприємна новина для гаджетоманів - те, що лікарі майже не приховують того, що йдеться саме про контроль над мозковою діяльністю. Поки що для потенційно небезпечних людей, як на собак агресивних порід, надягають "стримуючі ошийники". Нехай і з "науковою метою". Виникає низка суто етичних проблем. Чи можна так само чинити не лише з ветеранами, жертвами ПТСР, але і з іншими потенційно небезпечними для суспільства людьми? І чи довго подібна практика буде залишатися добровільною?

Це дослідження - великий крок у невідоме і небезпечне. Але рано чи пізно його все одно довелося б зробити.