Яка доля чекає чергову недореформу Яценюка
Отже, законопроект про реформування системи державного управління у сфері зайнятості, підготовлений Міністерством праці та соціальної політики, все ще проходить узгодження в інших міністерствах. Одна з головних його новел полягає в тому, що замість Держслужби зайнятості буде створено Національне агентство зайнятості, яке на відміну від служби не стане концентруватися на виплату допомоги по безробіттю, а допоможе роботодавцям у підборі персоналу і українцям - у пошуку роботи. Експерти в цілому такий підхід схвалюють. "Багато людей приходять у центри зайнятості виключно за посібником, а не за новою професією або роботою. І не секрет, що деякі при цьому можуть мати підробіток, але не гребують і посібником", - говорить контент-експерт порталу rabota.ua Тетяна Пашкіна. Але головна проблема, як завжди, впирається в гроші. У держави своїх ресурсів на якісну реформу немає, а процес залучення донорів може затягнутися на невизначений час (докладніше див. статтю "Грошей на робочі місця немає, і їх ніхто не шукає". - "ДС").
У Мінсоцполітики запевняють, що нова структура, створена на основі досвіду агентств зайнятості європейських країн, прекрасно приживеться в Україні. Але вже зрозуміло, що мікст з європейських положень, розбавлених українською специфікою, не стане панацеєю в боротьбі з безробіттям. "Ми вводимо механізм субсидованої зайнятості для безробітних з числа осіб передпенсійного віку, колишніх засуджених, звільнених з військової служби після участі в АТО - категорій, яким зараз важко працевлаштуватися. Ми хочемо компенсувати витрати роботодавців на заробітну плату, якщо вони візьмуть на роботу таких людей", - говорить заступник міністра соціальної політики Валерій Ярошенко. Компенсація буде виплачуватися протягом року, але тільки в тому випадку, якщо робоче місце буде надано не менше ніж на два роки. Чому саме на два? Ймовірно, тому, що якщо зараз в Україні до вразливих на ринку праці груп належать особи, яким до виходу на пенсію за віком залишилося 10 років, то чиновники пропонують скоротити цей термін до двох років. Тобто, по суті, кількість безробітних передпенсійного віку, які можуть потрапити в програму субсидування зайнятості, скорочується у п'ять разів.
Схожа ситуація і зі стимулюванням працевлаштування молоді. "Випускники шкіл, ПТУ, внз будуть мати можливість пройти стажування на підприємствах. Якщо раніше був такий радянський термін "практика", то зараз цього немає. Тому ми, враховуючи досвід європейських країн, говоримо про те, що якщо роботодавець візьме на роботу випускника, то він отримає за це компенсацію", - розповідає Валерій Ярошенко. Проте в Україні ця програма буде мати низку обмежень. По-перше, для молоді встановлюється верхня межа віку - всього лише 24 роки, що значно зменшує кількість потенційних стажистів. По-друге, роботодавцям планується відшкодовувати не зарплату стажиста, а єдиний соціальний внесок, який становить 22% від зарплати.
Якщо в січні нинішнього року в середньому по Україні на одне робоче місце, що пропонується нашою службою, претендували 19 осіб, то в березні - вже 13. Ми змінюємо пріоритети роботи, і 89 центрів зайнятості сьогодні працюють по-новому. Не секрет, що частина людей приходить в центри зайнятості не для того, щоб знайти роботу, а за допомогою з безробіття. Тому ми не ставимо відразу на облік, а пропонуємо вибрати з наявних вакансій. І здобувач повинен дати чіткі пояснення, чому вони йому не підходять. Після цього ми даємо ще вісім днів на вивчення наших вакансій і тільки після цього ставимо їх на облік як безробітних. Крім того, якщо раніше центри зайнятості треба було відвідувати один раз в місяць, то зараз це необхідно робити кожні два тижні. Тим самим ми створюємо деякі незручності для людей, які нелегально працюють, але отримують допомогу по безробіттю.
Чому кажуть, мовляв, хедхантери працюють ефективніше, ніж Держслужба зайнятості? З однієї простої причини - вони якусь вакансію беруть де-небудь і віддають кому-небудь. Тобто мова йде про нелегальне працевлаштування, ніж наша служба не займається. До речі, за різними оцінками, в тіні знаходиться від 40 до 60% ринку зайнятості.
У країні очікуються великі скорочення, при цьому відомо, що збільшення безробіття на 1% призводить до підвищення злочинності на 2-5%. Незабаром будуть скорочувати 300 тис. держслужбовців, у тому числі 160 тис. міліціонерів. Що з ними робити? Не можна ж цих людей просто вигнати на ринок праці і сказати - пливіть, як можете. Нам потрібні кваліфіковані центри перепідготовки. Але на які професії? Ми ставимо просте питання - які фахівці будуть потрібні на ринку праці через три місяці, через рік, через п'ять років? Нам ніхто не може відповісти. Скажімо, на сьогоднішній день найбільш популярна професія це продавець. Але кожен день стає все більше онлайн-продажів. Так що буде через п'ять років з продавцями? Чи потрібно нам вже сьогодні переорієнтуватися, щоб через п'ять років не хлинула хвиля безробітних продавців? Україна терміново потребує якісного прогнозу ринку праці. На перших порах хоча б для робочих спеціальностей. Цю задачу можна вирішити силами Служби зайнятості або Минсоц-політики. Над даною проблемою повинні комплексно працювати Мінфін, Миэкономики, Мін-освіти спільно з аналітичними центрами.
Безумовно позитивним є включення в перелік вразливих на ринку праці категорій вимушених переселенців. У разі працевлаштування таких людей роботодавці отримають компенсацію на оплату їх праці. Але лише протягом шести місяців і за умови, що такі працівники будуть працювати не менше року.
З іншого боку, український список категорій, які потребують державної підтримки при працевлаштуванні, не включає кілька позицій, наявних у Конвенції МОП про сприяння зайнятості і захист від безробіття - працівників-мігрантів, які перебувають у країні на законних підставах, і працівників, які втратили роботу через структурних змін (скорочених у зв'язку із закриттям підприємств).
Ще одна новела, на цей раз з австрійського досвіду, - створення соціальних підприємств. Суб'єктам малого підприємництва, в яких не менше 50% чисельності штатних працівників належать до категорій громадян, недостатньо конкурентоспроможних на ринку праці, будуть надані податкові пільги - за аналогією з підприємствами інвалідів. Тобто такі соціальні підприємства будуть звільнені від сплати податку на прибуток. А створювати їх, за задумом чиновників, стануть колишні безробітні, яким Нацагентство зайнятості надаватиме фінансову підтримку на відкриття власної справи. Втім, цим Держслужба зайнятості займається і зараз.
Отже, якщо до останнього часу гроші давали практично під будь-який проект, аж до торгівлі на ринку, то в майбутньому обіцяють переважно фінансувати створення таких приватних підприємств, де буде створено не менше п'яти робочих місць.
Ще один важливий момент у роботі майбутнього Нацагентства зайнятості - це передача деяких функцій по працевлаштуванню приватним компаніям на умовах аутсорсингу. По суті, на кошти, які збирає Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, зможуть претендувати і приватні рекрутингові компанії. Втім, якою саме буде процедура відбору суб'єктів господарювання - у Мінсоцполітики не уточнюють. Залишається незрозумілим і те, які встановлять стандарти для постачальників послуг з працевлаштування та яким чином буде проводитися моніторинг та оцінка виконання переданих функцій.
Багато питань залишається і щодо створення єдиної бази вакансій, отриманих від роботодавців, приватних посередників на ринку праці, а також бази резюме зареєстрованих безробітних та інших шукачів. З одного боку, не так багато роботодавців, згодних вносити свої вакансії в єдину базу, а з іншого - далеко не всі рекрутингові агентства горять бажанням ділитися своїми даними. "Нацагентство зайнятості повинно взаємодіяти з приватними компаніями на партнерських засадах. Наприклад, обмінюватися вакансіями, але не нав'язувати своїх кандидатів. Або пропонувати людей на відкриті клієнтами агентств позиції, але на загальних підставах", - вважає Тетяна Пашкіна. Очевидно, що всі нюанси співпраці з роботодавцями та приватними агентствами повинні бути прописані на законодавчому рівні, але ця робота ще попереду.
Та й в цілому передчасно говорити про те, в якому вигляді законопроект про реформування держуправління у сфері зайнятості потрапить у Верховну Раду. У Мінсоцполітики зізнаються, що у міністерств, федерацій профспілок і роботодавців, громадських організацій та міжнародних експертів є ще багато зауважень і пропозицій до документу.
Головним завданням Національного агентства зайнятості стане створення державної сервісної служби, корисної і роботодавцям, і здобувачам. Ми плануємо створити уніфіковану базу вакансій. Для цього необхідно зобов'язати роботодавців повідомляти про всі відкриті вакансії, оскільки частина з них сьогодні закривають кадрові служби самих підприємств, а частина - рекрутингові агентства. Тобто, якщо навіть і є вакансія на заводі або в банку, то вона просто не доходить до центрів зайнятості. Між тим, наприклад, у Швеції в загальну базу потрапляє 97% вакансій. Їх національне законодавство виписано таким чином, що роботодавець зобов'язаний повідомити про те, що шукає працівника, на державну службу зайнятості. Цей досвід потрібно запозичувати.
В цілому отримувати інформаційно-консультаційні та профорієнтаційні послуги з пошуку роботи можна буде в онлайн-режимі, як це відбувається у розвинених країнах.
Ми плануємо змінити законодавство таким чином, щоб боротися з безробіттям в довгостроковій перспективі, щоб чоловік був зацікавлений знайти роботу, а не ставати на облік виключно заради допомоги. Ми міняємо саме поняття "підходяща робота" - вона буде включати придбаний за всю професійну кар'єру досвід роботи, а не тільки те, що записано в дипломі. Для підтвердження навичок достатньо буде пройти перевірку в центрі професійно-технічної освіти. Крім того, буде уточнено поняття транспортної доступності у відповідності з європейською практикою. Відповідною буде вважатися робота, якщо час проїзду до неї не перевищує двох годин або відстань до неї не більше 60 км. Для порівняння: зараз робота у Києві не вважається підходящою для жителів сусідніх Броварів або Боярки.
Ще одне важливе нововведення - зменшення тривалості виплати допомоги по безробіттю для осіб, звільнених з останнього місця роботи без поважних причин, до 180 днів. Розмір допомоги по безробіттю буде більше залежати від реального страхового стажу - з продовженням з 10 до 30 років, з пропорційним визначенням розміру допомоги. Зміна принципів виплати допомоги по безробіттю дозволить економити понад 1 млрд грн щорічно.
