Нове малайзійське диво. Як 92-річний "батько нації" змусить китайців заплатити за податкову реформу
"Над нами вже відкрито сміється весь світ: малазійці, як ви докотилися до такої ганьби?" — соромив співвітчизників 92-річний Мохамад Махадхир, повернув кермо правління в Малайзії після перемоги на що відбулися на початку травня загальних виборах. Об'єднана опозиція, очолювана Махадхиром, повалила м'яким демократичним шляхом правлячу з 1957 р. партію Barisan Nasional, лідери якої давно вже перестали приховувати свої корупційні апетити. Пересічні малазійці дочекалися свого месію, який пообіцяв навести в країні порядок, пересадити всіх злодіїв, скасувати більшість прийнятих в останні роки податків і повстати проти китайського неоколоніалізму. Багато віддали голоси за опозицію ще пам'ятають, що і при Махадхире, займав посаду прем'єра з 1981 по 2003 рр., життя була не цукор. Але вони вважали за краще вибрати тверду руку, ніж залишатися в корупційне болото, куди затягнув країну програв вибори Наджип Разак.
"Я антисеміт і пишаюся цим"
Мохамад Махадхир силу похилого віку не буде перебувати на посаді прем'єр-міністра довгий час. Розчищати завали судилося його вихованцю Ібрагіму Амвару, формальному лідеру опозиції, котрий чекає звільнення з в'язниці, куди його ув'язнили на шість років за звинуваченням у содомії і корупції, втім, сам Амвар всі звинувачення відкидав і був упевнений, що вони використані для політичної дискредитації. "Король зазначив, що він хоче помилувати Ібрагіма Анвара негайно", — наводить газета слова голови уряду.
Тим не менш геїв Махадхир не любить. А ще більше ненавидить тільки євреїв, особливо Джорджа Сороса, якого батько малайзійської нації звинувачує в організації азіатської фінансової кризи. "Я пишаюся, що мене затаврували як антисеміта", — писав у своєму блозі Махадхир в 2012 р.
Криза кінця 90-х вимив з малайзійської економіки третину її ВВП ($30 млрд), обваливши фінансовий ринок і знецінивши національну валюту. Махадхир геть відмовився приймати допомогу з боку МВФ і Світового банку, а натомість запровадив режим жорсткої економії, обмеження на торгівлю цінними паперами і направив більшість державних ресурсів на диверсифікацію економіки. У підсумку Малайзія стала першою серед країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, яка повернулася до докризових темпів економічного зростання (у 2003 р. досягнуті показники 1996 р.). Тим самим Махадхир утер ніс ще одному своєму ненависнику — лідеру Сінгапуру Лі Кван Ю "Який він демократ?! Як тільки в Сінгапурі з'являється хоча б мале подобу опозиції, він її душить або купує", — таврував він Лі Кван Ю як лицеміра на сторінках своєї книжки "Розмови з Махадхиром Мохамадом".
Кара корупціонерів
Поки майбутній прем'єр Ібрагім Амвар очікує завершення формальностей монаршого прощення, яке дозволить йому достроково вийти з в'язниці, Махадхир готує йому грунт для масштабної кампанії розправи над корупційною верхівкою Малайзії. Екс-прем'єр Наджип Разак і його найближче оточення знаходяться ще на свободі. Закують їх у наручники тільки після того, як буде доведена до кінця розслідування самого гучного корупційного скандалу Малайзії — розкрадання коштів через державний інвестиційний фонд 1MBD.
Фонд був заснований у 2009 р. за ініціативою Наджипа Разака, і головною його метою був розвиток інфраструктури столиці, що дозволило б перетворити Куала-Лумпур в найбільший фінансовий центр Азії. Але на практиці фонд служив прикриттям для схем з вимивання грошей з держбюджету, що виділяються під фіктивні контракти. Замість того, щоб приносити прибуток, інвестфонд нарощувало борги. За оцінками міністерства юстиції США, з 1MBD було вкрадено $3,6 млрд, які осіли в кишенях малазійських урядових чиновників та наближених до них бізнесменів. Американське міністерство оприлюднило докази присвоєння $700 млн особисто Наджипом Разаком. У скандалі навіть опинився побічно причетний голлівудський актор Леонардо ді Капріо: малазійські ділки використовували фінансування фільму "Вовк з Уолл-стріт" для відмивання грошей. Коли схема розкрилася, ді Капріо довелося переконувати громадськість, що він нічого не знав про джерела фінансування картини, також актор добровільно повернув всі подарунки, отримані до і після зйомок.
Незважаючи на наявність доказової бази, малайзійське правосуддя не поспішало з розслідуванням діяльності 1MBD. Прем'єр Разак категорично відкидав (і продовжує відкидати) будь-які звинувачення на свою адресу, заявляючи, що всі його помисли були тільки про процвітання держави. В якості аргументів він наводить показники економічного зростання країни, досягнуті за період його прем'єрства: стабільні 2% приросту ВВП на рік, скорочення дефіциту держбюджету до 3%, понад $1 млрд прямих іноземних інвестицій щороку.
Однак, як зазначають незалежні експерти, економічна політика Малайзії останніх п'яти років була недалекоглядною, однобокою і незмінно веде до глибокої кризи. Вона грунтувалася лише на двох факторах: підвищення податків, в тому числі введення 20% роялті для нафтовидобувних компаній, і зняття обмежень на вливання в економіку десятків мільярдів китайських інвестицій. У 2013 р. уряд Наджипа Разака ввело 6% ПДВ на всі операції купівлі-продажу товарів і послуг. Причому китайські інвестиції звільнялися від сплати даного податку. Основний тягар ПДВ лягло на плечі пересічних громадян і місцевого бізнесу, які, дочекавшись слушної нагоди, віддали свої голоси на виборах того, хто обіцяв даний податок скасувати.
Переможець виборів Мохамад Махадхир включив скасування ПДВ в число перших пунктів передвиборної програми. В результаті скасування податку держбюджет країни скоротиться на $105 млрд, але в період азіатської фінансової кризи Малайзія також пішла на свідоме збільшення бюджетного дефіциту і вийшла з тієї ситуації з честю. Частково втрати бюджету будуть заповнені пересмотрами контрактів з китайськими інвесторами, яким доведеться заплатити не один десяток мільярдів доларів, щоб зберегти свої проекти в Малайзії.
Повстання проти китайських інвестицій
За останні п'ять років прем'єр Разак уклав з китайськими компаніями контрактів на $134 млрд. В період з 2013 р. обсяг китайських інвестицій в Малайзії виріс на 350%. Тільки в минулому році в країну зайшло $2,3 млрд інвестицій з Китаю. В основному гроші вкладалися у великі інфраструктурні та будівельні проекти. Найбільш значимі з них — будівництво за $13 млрд залізниці, що з'єднує відносно слабо розвинене східне узбережжя півострова Малакка зі столицею і масштабний проект "Лісового міста" загальною вартістю $100 млрд, який повинен бути завершений до 2035 р. Традиционно доитайские інвестиції — це не прямі вкладення, а низькопроцентні кредити, які з часом доведеться віддавати. "Це не доброзичливі інвестиції! Це інструмент китайського неоколоніалізму, і ми повинні зупинити цю експансію і захистити наш суверенітет", — обіцяв Махадхир.
Малайзія — вже друга країна, повстала проти напливу китайських кредитних інвестицій. У 2015 р. новообраний уряд Шрі-Ланки заморозило всі китайські проекти в країні, протрактовав їх як загрозу національній безпеці. Більше року Пекін вів переговори з шрі-ланкійським урядом, і в результаті після перегляду умов контрактів всі обмеження були зняті. Цим же шляхом піде і Малайзія. Одним з перших затверджених портфелів у новому уряді Махадхира стало призначення Лім Гуанг Енга, китайця за походженням, на посаду міністра фінансів. Перед ним поставлено завдання переглянути умови всіх китайських проектів, укладених колишнім урядом.
Малайзії певною мірою пощастило: на схилі років Мохамаду Махадхиру нікого боятися і нічого втрачати, встановлюючи період нетривалої і вимушеної диктатури для перезавантаження державної управлінської системи.
